Постанова № 73210271, 05.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/2958/16-ц Номер провадження 22-ц/775/135/2018

Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 39

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар О.І., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання : Ситник Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 237/2958/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року (суддя Ліпчанський С.М.), ухваленого в приміщення Мар?їнського районного суду в м. Курахове, повний текст складено 17 жовтня 2017 року ,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з завченим позовом, в обґрунтування якого послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла його матір ОСОБА_3, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 61,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2; земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1486 га, кадастровий номер НОМЕР_3; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,94 га, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області. Крім нього спадкоємцем першої черги є відповідачка. Згоди щодо розподілу спадкового майна, з відповідачкою вино не досягли, просив суд: поділити майно, отримане ним та відповідачкою ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 виділивши йому: житловий будинок АДРЕСА_2, загальною площею 61,2 кв.м; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею0,2500га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1486, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 відповідачки відлити: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальної площею 2,94 га, яка розташована на території Єлізаветського сільської ради Мар'їнський району Донецької області.

Відповідачка ОСОБА_2 в свою чергу в серпні 2018 року звернулась до суду з зустрічним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що після смерті ОСОБА_5 (батька сторін по справі), померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, вони втрьох разом з матір'ю ОСОБА_3, на сімейній нараді дійшли домовленості, що спадкове майно успадкує матір - ОСОБА_3 Також була домовленість, що після смерті матері все спадкове майно позивач та відповідач успадкують порівну. В травні 2013 року будинок позивача за первісним позовом було зруйновано і він перейшов жити до матері. На час смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, взаємовідносини з позивачем за первісним позовом були зіпсовані. Всі правовстановлюючі документи на спадщину були у позивача за первісним позовом, який взяв на себе турботу по оформленню спадщини. У попередньому судовому засіданні представник відповідача по первісному позову заявив клопотання про витребування від державного нотаріуса матеріалів спадкової справи, з якої стало відомо, що 12 жовтня 2010 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою, про видачу свідоцтва на право власності на спадщину, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_5, в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3, повідомивши нотаріусу, що вони згідно ст. 1261 ЦК України є єдиними спадкоємцями. Також вони посвідчили договір про розподіл спадкового майна між ними, згідно якого ОСОБА_3 переходить житловий будинок з земельною ділянко розташований в АДРЕСА_5 а ОСОБА_1 переходить земельна ділянка для ведення господарського виробництва. Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3, умисно виключили її з кола спадкоємців та позбавили права на частку у спадщині яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, не повідомивши нотаріуса про наявність іншого спадкоємця крім них. Просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 1653,1654,1655 від 12 жовтня 2010 року , у спадковій справі № 259; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 1763 від 28 жовтня 2010 року , у спадковій справі № 259-10; визнати недійсним договір про розподіл спадкового майна від 12 жовтня 2010 року. Виділити їй ? частину частку житлового будинку АДРЕСА_6 виділити їй земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,94 гектара, розташовану на території Єлізаветівської сільської ради, Мар?їнського району , Донецької області; виділити їй ? частку майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства згідно майнового сертифікату серія НОМЕР_4 виділити їй ? частину майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства згідно майнового сертифікату серія НОМЕР_5; виділити ОСОБА_1 ? частину житлового будинку АДРЕСА_1

Рішенням Мар?їнського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна, відмовлено. Зустрічні позовні вимогам ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання не дійсним договору про розподіл спадкового майна, задоволено частково: визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 1651, спадкова справа №259 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2.94 гектарів в межах згідно з планом, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, пай НОМЕР_6, який складається з : 2,81 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_7 0,05 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_8; 0,04 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_9 , яка належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 1652, спадкова справа №259 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2.94 гектарів в межах згідно з планом, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, пай НОМЕР_6, який складається з : 2,81 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_7 0,05 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_8; 0,04 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_9 , яка належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 1653, спадкова справа №259 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на жилий будинок жилої площі - 39,1 кв.м., загальної площі - 61,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-Б1, В1, гараж-Г1, сарай-Д1, К1, погріб-П1, сарай-С1, вбиральня-У1, вигріб-р, паркан №1, ворота №2, що належав померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Єлизаветівською сільською радою Мар'їнського району 14.10.1994 року; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 1654, спадкова справа №259 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на жилий будинок жилої площі - 39,1 кв.м., загальної площі - 61,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-Б1, В1, гараж-Г1, сарай-Д1, К1, погріб-П1, сарай-С1, вбиральня-У1, вигріб-р, паркан №1, ворота №2, що належав померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Єлизаветівською сільською радою Мар'їнського району 14.10.1994 року; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 1655, спадкова справа №259 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельні ділянки площею 0,3986 гектарів в межах згідно з планом (0,2500 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_11), наданої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_12; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 1763, спадкова справа №259-10 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» Мар'їнського району Донецької області, в розмірі 24510 гривень, або 0,2073 відсотків, належного померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_13; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_7 загальною площею 61,2 кв.м., в тому числі жилої площі 39,1 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-Б1, гараж-Г1,сарай-Д1,К1, погріб-П1, сарай-С1, вбиральня-У1, вигріб-р, паркан №1, ворота №2, в порядку спадкування за законом; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,94 гектара, розташовану на території Єлизаветівської сільської ради, Мар'їнського району, Донецької області, яка складається з: ріллі 2,8 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_14; пасовища 0,04 гектра, кадастровий номер НОМЕР_15, в порядку спадкування за законом; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства згідно майнового сертифікату серії НОМЕР_16, виданого Єлизаветівською сільською радою 03.10.2001 року, реєстровий № 182, в порядку спадкування за законом; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частки земельної ділянки площею 0,3986 гектарів в межах згідно з планом (0,2500 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_11), наданої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_7 загальною площею 61,2 кв.м., в тому числі жилої площі 39,1 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-Б1, гараж-Г1,сарай-Д1,К1, погріб-П1, сарай-С1, вбиральня-У1, вигріб-р, паркан №1, ворота №2, в порядку спадкування за законом; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,94 гектара, розташовану на території Єлизаветівської сільської ради, Мар'їнського району, Донецької області, яка складається з: ріллі 2,8 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_14; пасовища 0,04 гектара, кадастровий номер НОМЕР_15, в порядку спадкування за законом.; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства згідно майнового сертифікату серії НОМЕР_16, виданого Єлизаветівською сільською радою 03.10.2001 року, реєстровий № 182, в порядку спадкування за законом; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,3986 гектарів в межах згідно з планом (0,2500 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_11), наданої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за законом. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Мар?їнського районного суду Донецької області від 11 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 640 гривен.

З зазначеним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог та відмову в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина . Спадкоємцями за цією спадщиною були : ОСОБА_3- дружина померлого та діти померлого: він ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 Згідно довідки Єлізаветівської сільської ради на день смерті ОСОБА_5 з ним проживала разом та була зареєстрована дружина - ОСОБА_3, тобто фактично прийняла спадщину. Інші спадкоємці до нотаріальної контори у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини не звертались. Вважає, що єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 була ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_2 до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька не зверталась. А ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину в 2006 році, 12 жовтня 2010 року звернулась до нотаріальної контори та уклала з ним договір про розподіл спадкового майна, що було її волевиявленем , доказів того, що при укладанні договору нотаріус було введена в оману відповідачкою суду не надано. Також суд не звернув уваги на те, що відповідачка ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини та вимоги про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини нею не заявлялись .

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Позивав в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином .

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про розподіл спадкового майна суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявні підстави для задоволення зустрічного позову, то в задоволені первинного позову слід відмовити.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи , що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_5, про що виконкомом Єлизаветівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області складено актовий запис № 02, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_17 (а.с. 49). Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 61.2 кв.м., у тому числі жилою площею 3,1 кв.м., який складається з жилого будинку «А-1» з прибудовою «а-1», верандою «а'-І», з господарчими побудовами: літньої кухні «Б-1», тамбуру до літної кухні «б-1», літньої кухні «В-1», гаражу «Г-1», сараю «Д-1», сараю «К-1», сараю «С-1», льоху «П-1», вбиральні «У-1», вигребу «Р», огорожі «N1», воріт «N2», розташованого на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га, кадастровий помер НОМЕР_2, у вигляді земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,94 га, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Марийського району Донецької області.

Згідно довідки Єлизаветівської сільської ради на день смерті померлого ОСОБА_5 в зазначеному будинку проживала та була прописана його дружина ОСОБА_3.(а.с. 78).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_18 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с.8).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Вимогами ч.1 ст. 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, якій прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріальної контори за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому законодавством.

Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно відповіді Державного нотаріуса Мар'їнської державної нотаріальної контори, спадкове справа після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року не відкривалась. ( а.с.219).

Тобто після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, із заявою про прийняття ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не звертались.

Вимогами ч.3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, якій постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки, виданої виконкомом Єлизаветівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області , ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно з липня 2013 року по теперішній час проживає АДРЕСА_8, без реєстрації.

Також, цю обставину визнає відповідачка, що згідно з вимогами ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Вимогами ч.2 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

За статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Проте позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що його право на розподіл спадкового майна порушено, оскільки ні він, ні відповідачка до нотаріальної контори з заява про прийняття спадщини не звертались, тому звернення до суду є передчасним, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Також обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину та визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна, суд першої інстанції виходив з того, що видачею свідоцтв про право на спадщину за законом на все майно померлого ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, нотаріусом було порушено права відповідача за первісним позовом на спадкове майно.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.

Вимогами ч.1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України , спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але не час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 259/2010 на майно ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до Мар'їнської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 12 жовтня 2010 року на підставі чого, їм було видано свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Отже вона не є особою яка прийняла спадщину, тому її прав на спадщину не порушено.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійним договору про розподіл спадкового майна.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи , тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позовних вимог як ОСОБА_1 так і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 6 п. 20 постанови № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, № 3674-VI (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, № 3674-VI (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви), за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою визначено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пп.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, № 3674-VI (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви), за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою визначено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011, № 3674-VI (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви), за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1 600 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами:

- про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом (реєстрові №№ 1653, 1654, 1655 від 12 жовтня 2010 року та реєстровий № 1763 від 28 жовтня 2010 року), тобто з вимогами немайнового характеру;

- про визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна від 12 жовтня 2010 року - вимога немайнового характеру;

- про виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_7 загальною площею 61,2 кв.м. - вимога майнового характеру. Вартість вказаного майна складає 29030 грн (а.с. 142);

- про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,94 гектара, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради, Мар'їнського району, Донецької області - вимога майнового характеру. Вартість вказаного майна складає 37266,55 грн (а.с. 139);

- про виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства згідно майнового сертифікату серії НОМЕР_16, виданого Єлизаветівською сільською радою 03.10.2001 року, реєстровий № 182 - вимога майнового характеру. Вартість вказаного майна складає 11 820 900 грн (а.с. 119).

Враховуючи, що апеляційним судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, а також те, що при зверненні ОСОБА_2 до суду зі зустрічним позовом, останньою не було сплачено судовий збір за його позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12480 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки села Єлизаветівка Мар`їнського району Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір на користь держави в сумі 12480 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Керуючись положеннями ст. ст. 367, 369, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 17 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна відмовити.

В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна , відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: І.О.Дундар

О.І.Корчиста