Постанова № 73208687, 05.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/108/18

Провадження № 22-ц/772/602/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 рокуСправа № 130/108/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Печинська А. А.,

боржник (особа яка подала апеляційну скаргу) - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Вінницької області в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.01.2018 року в складі судді Шепеля К. А., постановлену у м. Жмеринка, дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення,-

в с т а н о в и л а :

16.01.2018 року головний державний виконавець Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Печинська А.А. звернулась до суду з поданням про примусове безперешкодне проникнення до житла особи.

Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист №130/54/16-ц, виданий Жмеринським міськрайонним судом 28.07.2016 року, про виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12/25 частини будинку АДРЕСА_1 12 серпня 2016 року було відкрито виконавче провадження. 8 вересня 2016 року виконавчі дії були проведені, про що складено відповідний акт і постановою від 20 вересня 2016 року закінчено виконавче провадження. Однак 18 жовтня 2017 року до відділу надійшла заява від представника стягувача ОСОБА_5 про відновлення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_3 рішення суду не виконує та перешкоджає в користуванні нерухомим майном. Тому постановою від 19 жовтня 2017 року виконавче провадження було відновлено. 22 листопада 2017 року державним виконавцем направлено повідомлення сторонам про те, що 5 грудня 2017 року о 10-00 год будуть проводитись виконавчі дії, а саме усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення. 5 грудня 2017 року ОСОБА_3 на виселення не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце, час та дату проведення цієї виконавчої дії. На підставі викладеного державний виконавець надати дозвіл на примусове безперешкодне проникнення в 12/25 частини будинку по АДРЕСА_1

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.01.2018 року подання задоволено: надано дозвіл головному державному виконавцю Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Печинській А. А. безперешкодно проникнути в 12/25 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 для виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року по справі №130/54/16-ц.

Ухвала суду мотивована тим, що згідно з пунктом 13 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника. Боржник не отримала повідомлення про те, що 5 грудня 2017 року о 10-00 год будуть проводитись виконавчі дії та відповідно до акту державного виконавця від 5 грудня 2017 року боржник була відсутня під час запланованого проведення виконавчої дії. Конверт з повідомленням повернувся до відділу ДВС з відміткою "за закінченням терміну зберігання". За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги державного виконавця щодо примусового безперешкодного проникнення до житла особи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На таку ухвалу суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні подання державного виконавця. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що фактично наразі не існує 12/25 частин будинку, з яких її слід виселити, так як вона використовує весь будинок. Без відокремлення цієї частки незрозумілим є куди проникатиме державний виконавець, ця частина має бути відділена на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду від 22.04.2016 року, яке досі не виконане. Тому при винесенні оскаржуваної ухвали суд порушив вимоги ст. 439 ЦПК України та ст. 30 Конституції України щодо недоторканності житла.

Державний виконавець правом на відзив не скористався.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Апеляційний суд Вінницької області дійшов наступних висновків.

Судом установлено наступні факти, які не оспорюються:

-На виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28.07.2016 року про виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12/25 частини будинку АДРЕСА_1 було виписано виконавчий лист №130/54/16-ц (а.с. 4) та пред'явлено до виконання.

- Поставною старшого державного виконавця від 12.08.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №130/54/16-ц (а.с.5).

- З реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції 16 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 направлено повідомлення про те, що 8 вересня 2016 року о 10-00 год будуть проводитись виконавчі дії (а.с.6).

08.09.2016 року було складено Акт державного виконавця про виконання рішення суду в повному обсязі (а.с.7).

17.10.2017 року стягувач ОСОБА_5 подала заяву про відновлення виконавчого провадження, оскільки боржник продовжує проживати в частині будинку, з якої її виселили (а.с.8).

Постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження в матеріалах справи відсутня.

22.11.2017 року державний виконавець надіслав повідомлення ОСОБА_3 про те, що 5 грудня 2017 року о 10-00 год будуть проводитись виконавчі дії, а саме усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення (а.с.12). Вказане повідомлення ОСОБА_3 вручене не було, конверт повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.13).

05.12.2017 року державний виконавець склав акт про відсутність ОСОБА_3 при проведенні запланованих виконавчих дій (а.с.11).

Згідно зі статтею 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що вони є безпідставними та не вказують на допущені судом першої інстанції порушення.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме - заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у даному випадку порушених прав фізичних осіб.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до небажання в даний час виконувати рішення суд про виселення, а тому не заслуговують на увагу .

Разом з тим, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи ним буде встановлено порушення норм процесуального права, які обов'язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

В справі що розглядається судом апеляційної інстанції виявлено порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вимог закону України «Про виконавче провадження».

Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Основними засадами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України).

Кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частина перша, друга статті 30 Конституції України).

Слід зазначити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших орган (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Однією з засад виконавчого провадження також є верховенство права (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані, відповідно до ст. 19 Конституції України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень вирішується, відповідно до ст. 376 ЦПК України, судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Державний виконавець, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина 1 статті 28 Закону).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, постанова про відновлення виконавчого провадження від 19.10.2017 року, на яку посилається державний виконавець в поданні, - відсутня, немає доказів її направлення та вручення сторонам виконавчого провадження, в тому числі боржнику.

Наявний в матеріалах справи конверт з відміткою про повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.13), в якому направлялося повідомлення про проведення 05.12.2016 року виконавчих дій (а.с.12), - не є належним повідомленням боржника поро день і час проведення таких дій як про те зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Отже, за відсутності доказів отримання боржником: копії постанови про відновлення виконавчого провадження, повідомлення про день та час проведення виконавчих дій, неможливо зробити висновок про ухилення боржника від виконання рішення суду та підставності застосування такого крайнього заходу як примусове проникнення в житло боржника.

Судове рішення не може будуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції на зазначені порушення закону державним виконавцем уваги не звернув.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової, про відмову в задоволенні подання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року скасувати та ухвалити нову.

Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 16.01.2018 року про надання дозволу на примусове проникнення до 12/25 частини будинку по АДРЕСА_1 для виселення ОСОБА_3.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис О. С. Панасюк

підпис О. В. Ковальчук

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета