Ухвала суду № 73207550, 27.03.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3366/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Захарченка В.П., адвоката Коваля Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ФІНРАЙЗ» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ФІНРАЙЗ» звернулось до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, яке адвокат Коваль Є.О. підтримав під час його розгляду, вказуючи наступне. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Кирилюк І.В. від 20 грудня 2017 року (справа № 757/75909/17-к) задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякова 10.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2017 року за № 42017000000003065, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 222-1 КК України.

Вказаною ухвалою із метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема, накладено арешт на грошові кошти АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" (ЄДРПОУ 40799949), що знаходяться на банківських рахунках:№ 26508015499001, № 26507015499002, відкритих у ПАТ "Альфа-Банк" (МФО 300346). адреса: м. Кию, вул. Десятинна, 4/6;№ 26511229001683, № 26501743584696 в АБ "Укргазбанк" (МФО 320478), адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1.

Вважають, що обраний захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню, оскільки безготівкові грошові кошти, належні АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" на вищевказаних банківських рахунках, хоча і визнані постановою старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Чорного І.О. від 19.12.2017р. речовими доказами у кримінальному провадженні однак фактично такими не являються, так як вони не містять ознак, зазначених в ч. І ст. 98 КГІК України та не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, також вони не були об'єктом кримінально протиправних дій та не набуті кримінально протиправним шляхом і не отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як випливає із зазначеної ухвали, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що безготівкові грошові кошти АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" є речовим доказом в кримінальному провадженні, оскільки активи АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" знаходяться в управлінні ТОВ "КУА "Сіті Ессет Менеджмент", що на думку органів досудового розслідування використовується фігурантами кримінального провадження ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з метою здійснення незаконної діяльності.

Однак вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам, оскільки активи АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" починаючи з 01.08.2017 року не перебувають в управлінні ТОВ "КУА "Сіті Ессет Менеджмент", що підтверджується Додатковою угодою № 2 від 01.08.2017р. до Договору № 5/2016-УА про управління активами від 06.09.2016 року, укладеною між АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" та ТОВ "КУА "Сіті Ессет Менеджмент".

Крім того, органами досудового слідства не зазначено та належним чином не обгрунтовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можна взагалі їх використовували як речовий доказ у кримінальному провадженні. Також не надано допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вважають, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів). не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку (ст. 160, 162 КПК України).

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Таким чином, під безготівковими коштами розуміються записи на рахунках у банку, тому вони не є матеріальними об'єктами. Матеріальними об'єктами є лише документи, що містять ні записи на рахунках у банку. А відповідно, безготівкові кошти не відповідають вимогам ст.98 КПК України, які визначають поняття речового доказу і не могли бути визнані речовими доказами.

Отже, безготівкові грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" не пов'язані із ТОВ "КУА "Сіті Ессет Менеджмент" та переліченими вище фігурантами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2017 року за № 42017000000003065. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 222-1 КК України. Також вони не являються речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України.

Станом на 20.12.2017р. (день застосування арешту), на рахунку АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" № 26508015499001 у ПАТ "Альфабанк" знаходилось 487грн. 13коп., а на рахунку № 26507015499002 - 2448грн. 66коп. Однак в ухвалі слідчого судді, якою вирішено питання про арешт грошових коштів, належних АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" не зазначено конкретної суми грошових коштів, які на думку органів досудового розслідування є речовими доказами і на які слідчим суддею накладено арешт. Така невизначеність фактично унеможливила здійснення АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" господарської діяльності, оскільки усі грошові кошти, які надходять на банківські рахунки, належні АТ "ЗНВКІФ "Фінрайз" після 20.12.2017р. і які жодним чином не стосуються кримінального провадження, автоматично переходять до категорії "речові докази в кримінальному провадженні", що є грубим порушенням права власності, гарантованого законодавством України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст. ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обгрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті" вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції' [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ЕСНR. 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Serіes А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії', заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції', п. п. 69 і 73, Serіes АN 52). Отже, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та мстою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Serіes АN 98).

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для подальшого застосування судом заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Прокурор Генеральної прокуратури України Густяков Ю. в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій заперечував проти скасування арешту.

Вислухавши адвоката, вивчивши матеріали клопотання про накладення арешту, та матеріали додані до клопотання про його скасування, слід дійти наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними приндипами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов'язково повинна бути наявна обґрунтована підозра. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства». Умовами статей 276-277 КПК України передбачено, що в разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення цій особі вручається повідомлення про підозру із зазначенням відомостей, зокрема - стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

З огляду на положення ч.І ст.170 КПК України та п.2 п.2.6. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 р., арешт майна може бути застосовано лише щодо майна осіб, які є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року, підготовленого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинене кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене, правильною с практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасним та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Викладені заявником доводи та додані до клопотання матеріали, які в силу відсутності заявника під час вирішення клопотання слідчого не були предметом вивчення слідчим суддею, переконують в необґрунтованості накладеного арешту. Також слід звернути увагу на те, що з часу застосованого заходу орган досудового розслідування не визначив розмір збитків, можливо завданих кримінальним правопорушенням, яке розслідується. Отже в даному випадку враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеженого права та наслідки застосованого заходу з фабулою кримінального правопорушення, яке розслідується, слід дійти висновку про необхідність скасування застосованого заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 174,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

скасувати арешт, накладений на грошові кошти АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ФІНРАЙЗ» (код за ЄДРПОУ 40799949), що знаходяться на банківських рахунках № 26508015499001, № 26507015499002 (980), відкритих у ПАТ "Альфа-Банк" (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714), адреса: 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 та - № 26511229001683, № 26501743584696.980 у АБ "Укргазбанк" (МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280), адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Кирилюк І.В. від 20 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2017 року за № 42017000000003065, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 222-1 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.І.Цокол