Ухвала суду № 73206664, 27.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16052/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи: державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В., ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Публівчне акціонерне товариство «Укрсиббанк», звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавець Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В., просить: «Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчука С. В. щодо відмови у видачі акту про реалізацію предмета іпотеки; Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчука С. В. видати ПАТ «Укрсиббанк» акт про реалізацію предмета іпотеки, земельної ділянки пл.. 0,0618 га за адресою АДРЕСА_1 - яка належить ОСОБА_2».

Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, ПАТ «Укрсобанк» посилається на наступне, що 25 червня 2010 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції\ у місті КиєвіСирічевою Н. Г., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №19950462, на підставі дублікату виконавчого листа №2-425/1/10 від 14.04.2010 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1136821000 від 03.04.2007 року в розмірі 69323 доларів США 75 центів, що за курсом НБУ станом на 28 грудня 2009 року становить 552198 грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а всього на загальну суму 554018,41 грн.. У зв'язку з тим, що боржником у добровільному порядку рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2010 року не виконано, 04 жовтня 2016 рокудержавним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми зверненя 554018,41 грн.. 10 листопада 2016 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої, описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0618 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2. Згідно з Висновку про вартість майна нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,0618 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, ринкова вартість об'єкту оцінки, станом на 18 січня 2017 року становить 834547,00 грн.. У зв'язку з тим, що треті прилюдні торги по даному об'єкту нерухомого майна не відбулись, Стягувач звернувся до державного виконавця з вимогою про залишення за собою нереалізоване майно, яке з урахуванням знецінки коштує в 584182,90 грн.. Однак, державним виконавцем було відмовлено у видачі Акту про реалізацію посилаючись на необхідність доплати коштів, оскільки за його висновком ціна реалізації вище суми яке зазначене у рішенні суду та у виконавчому листі. Оскільки у виконавчому листі зазначено розмір боргу у доларах США, то у відповідності до норм ст.. 533 ЦК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» виконання такого зобов'зання, на думку заявника, теж повинно бути проведено у визначеній іноземній валюті або гривневому еквіваленті на дату проведення погашення.За таких обставин, ПАТ «Укрсиббанк» вважає дії державного виконавця незаконними, та просить відновити своє порушене право.

Представник заявника ПАТ «Укрсиббанк» - Васильченко С. О. в судове засідання 7не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Особа рішення, дія і бездіяльність якої оскаржуються - старший державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В. в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення на скаргу, просив у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі (а.с.47).

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника ПАТ «Укрсиббанк» - Васильченко С. О., дослідивши матеріали виконавчого провадження №19950462, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Сирічевою Н. Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №19950462, на підставі дублікату виконавчого листа №2-425/1/10 від 14.04.2010 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1136821000 від 03.04.2007 року в розмірі 69323 доларів США 75 центів, що за курсом НБУ станом на 28 грудня 2009 року становить 552198 грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а всього на загальну суму 554018,41 грн. (а. с. 3)

04 жовтня 2016 року, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження № ВП19950462 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2.

В межах процедури виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10 листопада 2016 року, згідно якої було описано та накладено арешт на майно: земельну ділянку площею 0,0618 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-13).

Згідно з Висновку про вартість майна нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,0618 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, ринкова вартість об'єкту оцінки, станом на 18 січня 2017 року становить 834547,00 грн. (а.с. 13 зв.)

За інформацією, яка викладена в листі Державного підприємства «Сетам» від 03 серпня 2017 року (вих. №7763/18-18-17), на виконання абзацу четвертого пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерсві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431, Державне підприємство «Сетам» повідомило наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, зокрема, те, що день та час проведення електронних торгів призначено на 30 серпня 2017 року о 09 год. 00 хв., початкова ціна продажу майна становить 584182,90 грн. (а. с. 7)

За інформацією яка викладена в листі Державного підприємства «Сетам» від 31 серпня 2017 року (вих. №1510-17/ПР), з метою виконання пункту 2 розділу VIІI та, беручи до уваги умови, викладені в абзаці другому пункту 3 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерсві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431, державне підприємство «Сетам» повідомляє, що 17.08.2017 року не відбулися електронні торги по лоту: 231654, про що Системою сформовано протокол №282151 від 30.08.2017 року. (а. с. 4)

08 вересня 2017 року ПАТ «Укрсиббанк» звернулось до Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві з повідомленням про бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме змельну ділянку площею 0,0618 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ціною, яка була встановлена на третіх електронних торгах у ромірі 584182,90 грн. (а. с. 6)

Відділ Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві листом від 18 жовтня 2017 року, повідомив Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», оскільки змістом виконавчого документа зазначено розмір стягнення в перерахунку в національну валюту України по курсу НБУ станом на 28 грудня 2009 року у розмірі 554018,41 грн., а вартість майна та подальша реалізація теж в національній валюті за початковою вартістю 834547,00 грн. та суму останніх торгів 584182,90 грн., тому стягувач, який виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, повинен внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь. (а.с. 5)

31 жовтня 2017 року начальником Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Вишневським Ю. А., за результатами скарги ПАТ «Укрсиббанк» від 09 жовтня 2017 року на дії державного виконавця, винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, відповідно до якої, дії державного виконавця Колодчука С. В. визнано такими, що вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». (а. с. 85-86)

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, сторона заявника, посилається на те, що державний виконавець відмовляючи у видачі Акту про реалізацію, посилаючись на необхідність доплати коштів, оскільки за його висновком ціна реалізації вище суми яке зазначене у рішенні суду та у виконавчому листі, що, на думку заявника, порушує норми ст.. 533 ЦК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до п.п. 10-12 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Як наголосив Верховний Суд України у своїй правовій позиції від 04.02.2015 року у цивільній справі № 6-238 цс14, виконавчі дії з реалізації предмета іпотеки, на яке звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводяться за спеціальним порядком відповідно до статті 41 ЗУ «Про іпотеку» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст.. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до виконавчого листа № 2-425/1/10, виданого 14 квітня 2010 року, судом присудженно до стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1136821000 від 03.04.2007 року в розмірі 69323 доларів США 75 центів, що за курсом НБУ станом на 28 грудня 2009 року становить 552198 грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а всього на загальну суму 554018,41 грн.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні богу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, державний виконавець зобов'язаний керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», за частиною третьою якої в разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення в боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи: державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В., ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій щодо відмови у видачі акту про реалізацію предмета іпотеки підлягає, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 18 Закону України "Про виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Як роз'яснено у п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до ч. 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» в частині вимог прозобов'язання вчинити певні дії, оскільки суд не вправі зобов'язувати державного виконавця до вчинення дій, які визначені Законом України "Про виконавче провадження" та можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене та Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", п.18 Постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 353, 447, 451ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи: державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук С. В., ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Колодчук Сергія Вікторовича щодо відмови у видачі акту про реалізацію предмету іпотеки в межах виконавчого провадження №ВП19950462 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-425/1/10 від 14.04.2010 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1136821000 від 03.04.2007 року в розмірі 69323 доларів США 75 центів, що за курсом НБУ станом на 28 грудня 2009 року становить 552198 грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а всього на загальну суму 554018,41 грн..

В іншій частині вимог ПАТ «Укрсиббанк» задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я