Ухвала суду № 73197659, 26.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/355/18 Справа № 210/4392/17 Слідчий суддя - Літвіненко Н. А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Живоглядової І.К., Крот С.І.

за участю:

секретаря судового засідання Баглик О.О.

прокурора Климко О.А.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, працюючого ДСНС ДПРЧ 30 старшим пожежним рятувальником, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було задоволено клопотання слідчого СВ Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12017040710002316 від 23.09.2017 року та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.04.2018 року з визначенням застави у розмірі 352 400 гривень.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 307 ч. 2 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження, слідчий та прокурор довели заявлене клопотання в частині необхідності застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, ризик продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється та ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він має постійне місце проживання, працює, одружений, має неповнолітню дитину та батьків похилого віку.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати її підзахисному запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, захисник вказує на те, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт, оскільки до клопотання слідчого не додано

жодного суттєвого доказу який би обґрунтовував тримання ОСОБА_3 під вартою, також доказів на підтвердження вказаних ризиків ані слідчим (прокурором) в клопотанні, а ні слідчим суддею в ухвалі не зазначено. Крім того при винесенні рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 судом першої інстанції, на думку апелянта, зовсім проігноровані вимоги ст. 178 КПК України, відповідно до яких суддя крім зазначених ризиків, передбачених ст.177 КПК, зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини. Судом залишилося поза увагою те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце мешкання, працює та має щомісячний дохід, а отже що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки. Також захисник зазначає, що у клопотанні взагалі відсутні відомості про можливість обрання альтернативного запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 і слідчий суддя, задовольняючи це клопотання, визначив безпідставно великий розмір застави.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скарги без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з наданих матеріалів вбачається що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об’єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував, що існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_3, знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у даному кримінальному провадженні є інший підозрюваний, якому не обрано запобіжний захід, з яким ОСОБА_3 перебуває у родинних зв’язках, винуватість ОСОБА_3 у кримінальному провадженні підтверджується показами ряду свідків, на яких може впливати ОСОБА_3, у кримінальному провадженні призначено ряд експертиз, проведення яких не завершено, що не виключає можливості впливу ОСОБА_3 на експертів; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тому що ОСОБА_3 вчиняв кримінальне правопорушення безконтактним «конспіративним» шляхом, попередньо узгодивши злочині дії та розподіливши ролі у вчиненні кримінального правопорушення з іншими учасниками, при цьому переслідуючи корисливу мету; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній вчинив кримінальне правопорушення в сфері незаконного обігу психотропних речовин, яке згідно ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі, що збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. В свою чергу втеча підозрюваного ОСОБА_3 зашкодить суспільному інтересу, що полягає у найскорішому розслідуванню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляду, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м’яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.

Доводи ж захисту про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі підозрюваного, які викладені в апеляційній скарзі, для вирішення питання можливості застосування до його підзахисного більш м’якого запобіжного заходу, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги сторони захисту, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв’язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Крот