Ухвала суду № 7319623, 07.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року № 22а-16999/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 30.09.2008р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.02.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Яблуневий дар» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними /недійсними/ податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Городоцькому районі Львівської обл. № 0000352300/0 від 05.02.2007р. та № 0000362300/0 від 05.02.2007р. (Т.1, а.с.2-5).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 30.09.2008р. заявлений позов задоволено; визнано нечинними /недійсними/ податкове повідомлення-рішення ДПІ у Городоцькому районі Львівської обл. № 0000352300/0 від 05.02.2007р. про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 36786 грн., в тому числі 24524 грн. за основним платежем та 12262 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000362300/0 від 05.02.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 4541 грн. та застосування фінансової санкції у розмірі 2271 грн. (Т.4, а.с.167-174).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Городоцькому районі Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.4, а.с.179-181).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено, що субєктом господарювання в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено скоригований валовий дохід за рахунок заниження доходів від приросту балансової вартості запасів на 86610 грн., а також без дотримання пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2006 року на суму 4541 грн.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 28.12.2006р.-24.01.2007р. ревізорами ДПІ у Городоцькому районі Львівської обл. проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Яблуневий дар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 7/23-32475074 від 27.01.2007р. (Т.1, а.с.17-56).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 24524 грн., в тому числі за 2005 рік на 14300 грн., за ІІІ квартали 2006 року - на 10224 грн., а також порушення вимог пп.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника по декларації за серпень 2006 року на 4541 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000352300/0 від 05.02.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 36786 грн., в тому числі 24524 грн. за основним платежем та 12262 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000362300/0 від 05.02.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2006 року в розмірі 4541 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2271 грн. (Т.1, а.с.57, 58).

Із змісту наведеного Акту перевірки слідує, що порушення платником податків вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає у заниженні валових доходів та завищенні валових витрат в звязку із неправильними розрахунками показників приросту (убутку) балансової вартості запасів; порушенням вимог пп.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є включення позивачем до бюджетного відшкодування завищену суму оплаченого податкового кредиту за минулий податковий період (липень 2006 року), тобто сум податку, сплачених по поставках, які відбулися раніше звітного податкового періоду.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Вищевказані правила розрахунку показників приросту (убутку) балансової вартості запасів за своїм змістом слугують способом коригування показника валових витрат, в результаті застосування якого при розрахунку належної до сплати суми податку на прибуток використовується лише сума витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, які фактично використані платником податку у господарській діяльності відповідного звітного податкового періоду. Тобто, при розрахунку належної до сплати в бюджет суми податку на прибуток показник валових доходів зменшується лише на суму вартості використаних на організацію господарської діяльності (у виробництво) товарно-матеріальних цінностей.

За таких умов механізм розрахунку валових витрат з придбання товарів із застосуванням правил розрахунку показника приросту (убутку) балансової вартості запасів передбачає збільшення валових витрат підприємства станом на дату передачі цих матеріальних запасів у виробництво з відповідним списанням їх вартості.

Щодо малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних швидкозношувальних предметів, то застосування порядку розрахунку показника приросту (убутку) балансової вартості запасів платника податків повинно проводитися шляхом збільшення вартості залишку таких запасів в звязку з їх придбанням (приріст) та включенням до складу валових витрат вартості переданих у виробництво (матеріально-відповідальним особам) таких запасів (убуток),оскільки такі запаси вибувають із класу «матеріальні запаси на складах».

Крім того, перенесення їх вартості на вартість незавершеного виробництва чи готової продукції відповідно збільшуватимуть показники залишків незавершеного виробництва чи готової продукції, тобто, включатимуться до розрахунку показника приросту (убутку) балансової вартості запасів у відповідних сумах зазначених показників.

Отже, встановлений вимогами п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядок розрахунку показника приросту (убутку) балансової вартості запасів за своїм змістом передбачає включення до складу валових витрат вартість переданих згідно актів вводу в експлуатацію та приймання-передачі зі складу матеріально-відповідальними особами товарно-матеріальних цінностей, для їх використання у господарській діяльності.

Разом з тим, під час проведення перевірки відповідачем при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів було взято до уваги виключно дані бухгалтерського обліку по підсумкових залишках на бухгалтерських рахунках, тоді як ці підсумкові залишки включають в себе не лише залишки на складах, а й товарно-матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності, та які для забезпечення збереження майна підприємства та кращого контролю за його використанням передані та обліковуються за працівниками підприємства.

Також відповідачем не прийнято до уваги під час перевірки документів, які відображають зміну в структурі податкового обліку, зокрема, не було взято до уваги оборотно-сальдових відомостей по складах та матеріально-відповідальних особах.

Оскільки позивачем представлені документи (акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення), накладні на внутрішнє переміщення, оборотно-сальдові відомості Т.1, а.с.83-88, 124-143, Т.3, а.с.6-99, Т.4, а.с.2-149), які документально підтверджують здійснення ТзОВ «Яблуневий дар» господарських операцій із передачі зі складу матеріально-відповідальним особам товарно-матеріальних цінностей для їх використання у господарській діяльності, то висновки податкового органу про заниження позивачем валових доходів та завищенні валових витрат в звязку із неправильними розрахунками показників приросту (убутку) балансової вартості запасів є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

В частині порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суд першої інстанції правильно вказав, що пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, які регламентують порядок розрахунку належної до сплати в бюджет суми ПДВ або її бюджетного відшкодування, встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення різниці між показниками податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ, який дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а не частина суми оплаченого податкового кредиту за минулий податковий період. У вищевказаній нормі даного Закону не зазначається, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми ПДВ, сплаченого в попередньому періоді виключно від здійснених у цьому періоді господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до вимог вищевказаного порядку розрахунку належної до сплати в бюджет суми ПДВ або її бюджетного відшкодування проведення бюджетного відшкодування визначається наступними обовязковими вимогами, а саме:

* наявністю відємного значення суми ПДВ, розрахованої згідно з пп.7.7.1 Закону;

* обмеженням при заявленні до бюджетного відшкодування відємного значення суми ПДВ в розмірі суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Дослідженням платіжних доручень позивача за липень 2006 року (Т.1, а.с.89-81, Т.2, а.с.9-140) підтверджується, що сума фактично сплаченого податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг) становить 51992 грн. 42 коп., остання перевищує встановлений перевіркою податкового органу показник «сума ПДВ, оплачена постачальникам, що приймає участь у розрахунку бюджетного відшкодування», а також суму заявленого до відшкодування підприємством серпні 2006 року податку на додану вартість.

Отже, висновки податкового органу в частині порушення ТзОВ «Яблуневий дар» наведених норм не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, ТзОВ «Яблуневий дар» не порушувало вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які з достовірністю підтверджують доводи, викладені у позовній заяві, та обґрунтовують неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин заявлений позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 30.09.2008р. у адміністративній справі № 5/457-12/55А/5015 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб