Ухвала суду № 7319614, 07.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року № 22а-16241/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2008р. у адміністративній справі за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім «Львів» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства і податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.08.2008р. позивач Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю /СП ТзОВ/ «Автомобільний дім «Львів» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними /недійсними/ податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі Львівської обл. № 001482302/0/19633 від 04.07.2008р. та № 0001492302/0/19634 від 04.07.2008р. (Т.1, а.с.2-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2008р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 0001492302/0/19634 від 04.07.2008р. в частині суми податкового зобовязання у розмірі 671719 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення № 001482302/0/19633 від 04.07.2008р. в частині суми податкового зобовязання в розмірі 384140 грн. (Т.5, а.с.5-14).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ДПІ у Залізничному районі Львівської обл., яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі (Т.5, а.с.17-22).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою податковим органом встановлено, що в порушення вимог п.4.1 ст.4, п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валовий дохід в ІV кварталі 2007 року на суму 83431 грн. 95 коп. Зокрема, по операціям щодо виконання договору № 14-0 від 31.03.2006р. про надання послуг з реалізації автомобілів, укладеному між ТзОВ «УкрАвтоЗаЗ-Сервіс» (дистрибютор) та СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» (дилер), останнім не враховано положень пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких реєстрацію реалізованих дилером автомобілів в органах ДАІ слід вважати першою подією для визначення дати збільшення валового доходу.

Також в порушення вимог пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 вказаного Закону позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2006 року суму витрат у розмірі 44319 грн. В цій частині судом не враховано, що проведені позивачем коригування валових витрат в сумі 44319 грн. не підлягають врахуванню, оскільки Актом перевірки № 352/23-0/25548448 від 23.10.2006р. підтверджено суму коригованих валових витрат, задекларованих підприємством за І півріччя 2006 року в розмірі 3597269 грн.; факту заниження валових витрат за І півріччя 2006 року вказаною перевіркою не встановлено.

Окрім цього, перевіркою зясовано, що в порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 1037784 грн., оскільки реалізація автомобілів по договору № 14-0 від 31.03.2006р. про надання послуг з реалізації автомобілів, укладеному між ТзОВ «УкрАвтоЗаЗ-Сервіс» та СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів», по бухгалтерському та податковому обліку не відображається і участі у формуванні валових доходів та витрат підприємства не приймає. При цьому, позивач у повному обсязі відносив до валових витрат витрати по зберіганню, передпродажній підготовці, утриманню автосалону, заробітній платі працівників, що виконують функції з реалізації автомобілів, тому витрати в загальному розмірі 1037784 грн., що повязані з придбання та реалізацією таких цінностей, не можуть формувати валові витрати товариства.

Перевір кою виявлено й факт завищення валових витрат через безпідставне включення до їх складу вартості послуг Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи /СПД/ ОСОБА_2 з реалізації автомобілів в сумі 478000 грн., який на підставі агентського договору № 01.04.2006р. зобовязався проводити за свій рахунок маркетингові дослідження на продукцію позивача та повідомляти останнього про ціни, зміну цін та моделей, а також про особливості цінової політики фірм-конкурентів. Разом з цим, документи на виконання цього договору містять істотні розбіжності, не підтверджують фактичне надання маркетингових послуг, сам ОСОБА_2 працює керівником відділу продажу автомобілів СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів», а тому позивачем не доведено використання вказаних маркетингових послуг у власній господарській діяльності, у звязку з чим відсутні підстави для включення їх вартості до складу валових витрат.

Апелянт наголошує на тому, що позивачем в порушення п п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено до складу валових витрат комісію за обслуговування, управління кредитом та за зобовязаннями згідно кредитної угоди № 6007К14 від 17.04.2007р., укладеному між позивачем та ВАТ «Укрексімбанк», в загальному розмірі 8526 грн. 42 коп. Комісія банку за обслуговування і управління кредитом та комісія за зобовязаннями згідно кредитної угоди у розглядуваних відносинах не є борговим зобовязання за кредитною угодою, через що згідно з приписами вищенаведеної норми закону останні не відносяться до складу валових витрат.

Судом не враховано, що в всупереч вимогам п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищені валові витрати в IV кварталі 2006 року в сумі 55877 грн. через невідображення останнім в Розрахунку приросту /убутку/ балансової вартості, сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах за 2006 рік запасів, які збільшують балансову вартість основних засобів. Так, згідно даних головної книги, оборотних-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 20.1 «Сировина і матеріали», 28 «Товари» та Розрахунку приросту /убутку/ балансової вартості запасів /крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів/ сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах встановлено, що залишок товарно-матеріальних цінностей на складах станом на 01.01.2006р. складає 532721 грн., станом на 01.01.2007р. - 425709 грн.; товари, які списані підприємством на збільшення вартості основних засобів та беруть участь в коригуванні - 60549 грн. Згідно даних додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2006р. складає 532721 грн., станом на 01.01.2007р. - 425709 грн.; товари, які списані підприємством на збільшення вартості основних засобів та беруть участь в коригуванні - 4672 грн.; відповідно, убуток становить 102340 грн. Відхилення в убутку між балансовою вартістю запасів на кінець звітного періоду та їх балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду в сумі 55877 грн. /102340,00 - 46463,00/ призвело до завищення платником податку валових витрат у IV кварталі 2006 року на суму 55877 грн.

Проведеною перевіркою також виявлені порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, в порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону позивачем завищено податковий кредит з вартості послуг по реалізації автомобілів, наданих СПД ОСОБА_2, на загальну суму 90599 грн. 97 коп., які фактично не використовувалися у власній господарській діяльності з вищевказаних підстав.

Також в порушення п.4.1.ст.4., пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» занижено податок на додану вартість із суми отриманої дилерської винагороди за реалізовані автомобілі за серпень 2006 року в сумі 3968 грн. 16 коп. та не включено до бази оподаткування цим податком дилерську винагороду за реалізовані автомобілі в сумі 83431 грн. 95 коп., в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2007 року на суму 16686 грн. 39 коп.

Окрім цього, всупереч вимогам пп.7.4.1п.7.4 ст.7 цього Закону позивачем завищено податковий кредит на суму 22320 грн. 50 коп. з вартості наданих СПД ОСОБА_3 послуг по встановленню та доукомплектуванню автомобілів, які не є власністю підприємства та не використовуються таким у господарській діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 25.04.2008р.-12.06.2008р. ревізорами ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено виїзну планову перевірку СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1196/23-2/25548443 від 20.06.2008р. (Т.1, а.с.12-54).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в заниженні податку на додану вартість на суму 172074 грн., в тому числі: ІІ півріччя 2006 року 49230 грн., за 2007 рік 122844 грн.; порушення вимог п.4.1 ст.4, пп.5.5.1 п.5.5, п.5.9, п.5.1, пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 433052 грн., в тому числі за ІІ півріччя 2006 року - на 140705 грн., за 2007 рік - на 292347 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення № 001482302/0/19633 від 04.07.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 390093 грн., в тому числі 172074 грн. за основним платежем та 218019 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0001492302/0/19634 від 04.07.2008р., яким визначено податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 679160 грн. 10 коп., в тому числі 433052 грн. за основним платежем та 246108 грн. 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.7, 8).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно договору від 31.03.2006р., укладеного між СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» та ТзОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», дилер зобов'язується за дорученням дистриб'ютора за плату надавати послуги по пошуку покупців та укладати з ними від імені дистриб'ютора договори реалізації автомобілів, які перебувають у власності дистриб'ютора (Т.4, а.с.122-143

Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що за виконання послуг з реалізації автомобілів ТзОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» виплачує СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» дилерську маржу, яка є постійною величиною. Підставою для отримання дилером дилерської маржі є факт підписання сторонами договору акту виконаних робіт одночасно з отримання дистриб'ютором грошових коштів від покупців.

Відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовником) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з наведеного слідує, що саме момент підписання актів виконаних робіт з дистрибютором (Т.3, а.с.1-131) слід вважати датою збільшення валових доходів позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу в IV кварталі 2006 року на суму 83431 грн. 95 коп. здійснено з порушенням пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому твердження відповідача про те, що першою подією для збільшення валового доходу у розглядуваних відносинах є факт реалізації автомобілів, не ґрунтується на вимогах закону.

В Акті перевірки встановлено, що позивач порушив п.1.22, п.1.25 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не включив до складу валових доходів в 2007 році кредиторську заборгованість на загальну суму 4422 грн. 77 коп., яку відповідач вважає безнадійною заборгованістю.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а тому, кредитори ТзОВ «Транс капітал», СП «Альянсбуд», ТзОВ «Астра Сервіс Центр» та ВКП ВМС мають право звернутися до ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» з вимогою про погашення кредиторської заборгованості. Отже, у розглядуваних відносинах строк давності не минув, а тому підстав для віднесення згаданої суми кредиторської заборгованості до складу валових доходів не має.

Разом з тим, наведеним Актом перевірки підтверджується порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в ІІІ кварталі 2006 року позивачем не повністю включено до складу валових доходів дилерську винагороду за реалізовані автомобілі відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт № 0135DC від 30.08.2006р., що призвело заниження валових доходів за вказаний період на суму 19840 грн. 92 коп.

Розглядуваним Актом перевірки зафіксовано завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1624507 грн., яке обґрунтоване подачею підприємством податковому органу декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2006 року /№ 14069 від 27.10.2006 р./, в якій по рядку 05.2 коригування валових витрат /самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів/ відображені витрати в сумі 44319 грн.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова проводилась виїзна планова перевірка СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2004р. по 30.06.2006р., за результатами якої-було складено Акт перевірки № 352/23-0/25548448 від 23.10.2006р. Вказаним актом перевірки підтверджено суму скоригованих валових витрат, задекларованих позивачем за І півріччя 2006р. в розмірі 3597269 грн.; факту заниження скоригованих валових витрат за І півріччя 2006р. вказаним актом перевірки не було встановлено.

На думку податкового органу, якщо попередньою перевіркою не було встановлено факту заниження валових витрат, то позивач не має права коригувати валові витрати за перевірений період.

Спростовуючи такі твердження відповідача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих звітних періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкових зобов'язань.

Крім цього, невстановлення відповідачем при проведенні попередньої перевірки факту заниження валових витрат не позбавляє права позивача внести такі витрати до складу валових витрат в порядку п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, а тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат в III кварталі 2006 року суму витрат в розмірі 44319 грн.

В частині правомірності включення до складу валових витрат витрати в сумі 1037784 грн., що складаються із заробітної плати та відрахувань на заробітну плату в розмірі 782570 грн.; послуг з передпродажної підготовки автомобілів в розмірі 43447 грн.; амортизаційних відрахувань в розмірі 20644 грн.; витрат на утримання автосалону в розмірі 28256 грн.; послуг СПД ОСОБА_7 по встановленню сигналізації та акустичних систем в розмірі 162867 грн. колегія суддів зазначає наступне.

СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» згідно договору № 14-0 від 31.03.2006р. на правах дилера зобов'язується за дорученням дистриб'ютора - ТзОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» за відповідну плату надавати послуги по пошуку покупців і по укладанню з ними від імені дистриб'ютора договорів реалізації автомобілів, які перебувають у власності дистриб'ютора.

На виконання цього договору дилер забезпечує надходження грошових коштів за автомобілі від покупців виключно на поточний рахунок дистриб'ютора. За виконання послуг з реалізації автомобілів останній виплачує дилеру дилерську винагороду (маржу).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 цього Закону до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплати за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, яке встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Матеріалами справи стверджується, що зазначені вище витрати виникли при здійснені позивачем господарської діяльності, а саме по наданню послуг з реалізації автомобілів. Така реалізація здійснювалась у приміщені СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів», із залученням його працівників та третіх осіб з метою передпродажної підготовки та доукомплектації автомобілів.

Вказані витрати спрямовані на виконання умов договору № 14-0 від 31.03.2006р., тобто для надання послуг з продажу, а також здійснення ще й інших видів діяльності, як реалізація вживаних автомобілів не на комісійній основі, реалізацію запасних частин та послуг з техобслуговування та ремонту автомобілів та інші види діяльності (Т.3, а.с.219-239), а тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати в сумі 1037784 грн.

Щодо тверджень апелянта про порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем в перевіреному періоді завищено валові витрати за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат вартості послуг СПД ОСОБА_2 з реалізації автомобілів в сумі 478000 грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Доводи податкового органу про те, що СПД ОСОБА_2 не міг надавати послуги позивачу, оскільки він є його працівником на повний робочий день, письмовими поясненнями покупців автомобілів не підтверджено надання цим субєктом господарювання послуг позивачу при купівлі ними (покупцями) автомобілів, а також на наявність невідповідності між актами здачі-приймання виконаних робіт та договором в частині, що стосується прав та обов'язків агента по договору, є безпідставними.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.04.2006р. між СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» /принципал/ та СПД ОСОБА_2 /агент/ укладено агентський договір від 01.04.2006р., за умовами якого агент зобов'язується проводити за свій рахунок на договірній території маркетингові дослідження на продукцію принципала та повідомляти його про ціни, зміну цін та моделей, а також про особливості цінової політики фірм, які являються конкурентами СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» (Т.3, а.с.132-160).

Згідно Додатку № 1 до цього договору від 02.01.2007р. положення п.2.2 даного договору викладені в наступній редакції: маркетингові дослідження на продукцію Принципала: «маркетингові дослідження ринку (опитування з метою вивчення їх очікувань і запитів); вивчення конкурентної продукції; аналіз ситуації в салонах конкурентів (забезпечення, наявність акцій, аналіз роботи менеджерів і т.д.); надання інформації принципалу, визначення маркетингової політики»; пункт п.2.4 агентського договору викладено в наступній редакції: «максимальне інформування потенційних клієнтів: шляхом формування позитивного іміджу серед клієнтів-інформування про характеристики і переваги продукції принципала з врахуванням потреб останнього та переваг його продукції над конкурентною продукцією»; пункт 6.3 Агентського договору доповнено наступним: «автомобілі, що продані за участю агента визначаються сторонами (в т.ч. на підставі висновків працівників принципала) за принципом: які автомобілі не могли бути реалізовані без участі Агента».

Відповідачем не надано суду доказів щодо витребування від позивача пояснень та додаткових документів з приводу виконання зазначеного агентського договору.

Аналіз наведених положень і наявних матеріалів справи вказує на те, що надані СПД ОСОБА_8 послуги виконані в межах та відповідно до договірних відносин; вказані послуги спрямовані на ефективніше здійснення СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» своєї господарської діяльності в частині продажу та надання послуг з продажу автомобілів, збільшення обсягу продажу, підвищення конкурентноздатності.

Надані суду копії пояснень покупців автомобілів не спростовують факту надання СПД ОСОБА_2І послуг позивачу, оскільки такі пояснення відібрані після складення Акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вони не можуть впливати на законність та обгрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем раніше (Т.4, а.с.153-166).

Не спростовує надання в межах агентського договору послуг СПД ОСОБА_2І також факт перебування останнього в трудових відносинах з позивачем.

Стосовно відповідності первинних документів розглядуваним відносинам, то колегія суддів зазначає, що у Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до п.1 ст.9 наведеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг СПД ОСОБА_2 з реалізації автомобілів в сумі 478000 грн. та відсутність у його діях порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В складеному Акті перевірки також зазначено про порушення позивачем вимог пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки платником податків безпідставно віднесено до складу валових витрат комісію за обслуговування, управління кредитом та за зобов'язання згідно кредитної угоди в загальному розмірі 8526 грн. 42 коп.

Відповідно до кредитного договору № 6004К68 від 28.10.2004р., укладеного між ВАТ «Укрексімбанк» та СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів», останнім отримало кредит в розмірі 600000 грн. За умовами даного договору відсоткова ставка складає 19 % річних. Всього за період, що перевірявся, СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» віднесено до складу валових витрат відсотки за борговим зобов'язанням перед банком в сумі 62586 грн. 17 коп. (Т.4, а.с.1-11).

Згідно з умовами кредитного договору № 6007К14 від 17.04.2007р., укладеного з ВАТ «Укрексімбанк», позивачем отримано кредит в розмірів 1000000 грн. За умовами даного договору відсоткова ставка складає 18,5 % річних (Т.4, а.с.13-31).

Всього за перевірений період СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» віднесено до складу валових витрат відсотки за борговим зобов'язанням перед банком в сумі 109396 грн. 77 коп.

Згідно даних головної книги, оборотно-сальдових відомостей по балансових рахунках 31 «Розрахунковий рахунок», 93 «Витрати на збут» встановлено, що підприємством віднесено до складу валових витрат комісію за обслуговування, управління кредитом та за зобов'язаннями на загальну суму 8526 грн. 42 коп.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

На думку колегія суддів, комісія банку за обслуговування і управління кредитом та комісія за зобов'язаннями згідно кредитної угоди в сумі 8526 грн. 42 коп. не є борговим зобов'язанням за кредитними угодами, однак такі є витратами, які позивач змушений нести у зв'язку з оформленням кредиту, що необхідний для здійснення господарській діяльності підприємства. Тому, з урахуванням пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат комісію за обслуговування, управління кредитом та за зобов'язаннями згідно кредитної угоди на загальну суму в розмірі 8526 грн. 42 коп.

Крім цього, в Акті перевірки вказується на порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у завищенні валових витрат в IV кварталі 2006 року на суму 55877 грн., у зв'язку з тим, що позивачем в Розрахунку приросту /убутку/ балансової вартості сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах за 2006 рік не відображені запаси, які збільшують балансову вартість основних засобів.

Згідно з п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (сировини, матеріалів(далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включається до складу валових витрат згідно з вищевказаним Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що згідно даних головної книги, оборотних-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 20.1 «Сировина і матеріали», 28 «Товари» та Розрахунку приросту /убутку/ балансової вартості запасів /крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів/ сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах, залишок товарно-матеріальних цінностей на складах станом на 01.01.2006р. складає 532721 грн., станом на 01.01.2007 р. - 425709 грн.; товари, які списані підприємством на збільшення вартості основних засобів, та беруть участь в коригуванні, - 60549 грн.

Згідно даних додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2006 р. складає 532721 грн., станом на 01.01.2007 р. - 425709 грн.; товари, які списані підприємством на збільшення вартості основних засобів, та беруть участь в коригуванні - 4672 грн., відповідно убуток становить 102340 грн.

Відхилення убутку між балансовою вартістю запасів на кінець звітного періоду та їх балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду в сумі 55877 грн. /102340 -46463/ призвело до завищення платником податку валових витрат у IV кварталі 2006 року на суму 55877 грн.

Таким чином, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством завищено валові витрати в IV кварталі 2006 року в сумі 55877 грн., через що позивачем в Розрахунку приросту /убутку/ балансової вартості сировини, матеріалів, малоцінних предметів на складах за 2006 рік не відображені запаси, які збільшують балансову вартість основних засобів.

Окрім цього, проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит у вересні - листопаді 2007 року на загальну суму 38499 грн.

Підставою для такого висновку слугує та обставина, що позивач у 2007 році відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використані на благоустрій прилеглої території за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 282а в сумі 64993 грн. 43 коп., а також з вартості виконаних ТзОВ «Індустріальна компанія «Укртрансбуд» будівельних робіт з благоустрою прилеглої території на загальну суму 153000 грн. згідно договору підряду від 03.09.2007р. та акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 31.10.2007р. (Т.4, а.с.178-180).

На думку податкового органу, оскільки позивачем не представлено до перевірки документів, які б підтверджували право власності /користування / на земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 282а, віднесення позивача витрат на благоустрій території є неправомірним.

Разом з тим, наведене твердження не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Під час перевірки СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» були надані документи, які підтверджують наявність відносин фактичного землекористування та процедури оформлення земельної ділянки (листування з Львівською міською радою, Акт узгодження меж від 27.12.2005 року між АТ «Львів-Авто» та СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів», довідка про вартісну оцінку землі, нарахування та сплата земельного податку Т.1, а.с.144-157, Т.4, а.с.181).

Крім того, матеріалами справи стверджується, що благоустрій здійснювався не на землі, а на твердому покритті, яке позивач придбав в 2003 році, та обліковане останнім як основний засіб першої групи, на який нараховується амортизація і що підтверджено результатами інших податкових перевірок (Т.1, а.с.144-146).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту у вересні - листопаді 2007 року суму податку в розмірі 38499 грн.

Окрім цього, Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» завищено податковий кредит з вартості послуг по реалізації автомобілів, наданих СПД ОСОБА_2 на загальну суму 90599 грн. 97 коп.

Оскільки факт завищення позивачем валових витрат за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат вартості послуг СПД ОСОБА_2 з реалізації автомобілів в сумі 478000 грн. не знайшов свого підтвердження з мотивів, які наведені вище, тому СП ТзОВ «Автомобільний дім «Львів» правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку з вартості послуг по реалізації автомобілів, наданих цим суб'єктом підприємницької діяльності, на загальну суму 90599 грн. 97 коп.

Також в Акті перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні податкового кредиту на суму 22320 грн. 50 коп., сплачених у вартості наданих СПД ОСОБА_3 послуг по встановленню та доукомплектуванню автомобілів.

В ході перевірки встановлено, що згідно даних головної книги, оборотно-сальдових відомостей по балансових рахунках 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 93 «Витрати на збут», карточки рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаєморозрахунках з СПД ОСОБА_3, актів прийому-передачі виконаних робіт за перевірений період позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок з вартості послуг, придбаних у цього суб'єкта підприємницької діяльності, по встановленню та доукомплектуванні автомобілів, що не є власністю підприємства та не використовуються підприємством у господарській діяльності.

Між тим, зазначені послуги надані позивачу з метою доукомплектації автомобілів, що підлягали подальшому продажу, тобто ці послуги отримано позивачем в ході здійснення своєї господарської діяльності (надання послуг з реалізації транспортних засобів), а тому, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму 22320 грн. 50 коп. з вартості наданих СПД ОСОБА_3 послуг по встановленню та доукомплектуванню автомобілів (Т.3, а.с.161-178).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Виходячи з вищенаведеного, розглядуваний позов підлягає частковому задоволенню, а саме слід визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 0001492302/0/019634 від 04.07.2008р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 671719 грн. 75 коп. та податкове рішення-повідомлення № 001482302/0/19633 від 04.07.2008р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 384140 грн. 73 коп.; в задоволенні решти вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2008р. у адміністративній справі № 2а-1864/08/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб