Ухвала суду № 7319609, 07.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року № 10844/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного суду від 27.02.2009р. у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл., з участю прокуратури Івано-Франківської обл., про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зобовязання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.07.2008р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Нафтохімік Прикарпаття» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. № 0000332301/0 від 17.06.2008р., зобовязати відповідача надати відділенню Державного казначейства України в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. висновок на суму 18893027 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету; стягнути з державного бюджету на його користь понесені судові витрати (а.с.2-8).

Постановою Івано-Франківського окружного суду від 27.02.2009р. заявлений позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. № 0000332301/0 від 17.06.2008р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.156-158).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл., яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.161-163).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховано, що позивачем неправомірно була включена до податкового кредиту податкової декларації за жовтень 2007 року податкова накладна, яка виписана 12.09.2006р.

Також на підставі відповідей на запити податкового органу на проведення зустрічних перевірок встановлено, що постачальником товарів є Приватне підприємство /ПП/ «Детера», провести перевірку якого не видається можливим у звязку з розшуком посадових осіб та непредставленням документів податкового та бухгалтерського обліку, при цьому останнім не сплачено податок до бюджету з проведених операцій.

Судом не врахованого й того, що однією із обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно із законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом вказаного Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Оскільки законом передбачено, що право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару; постачальниками ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» було підприємство, яким суми ПДВ не сплачені до бюджету, тому останнім зайво задекларований до відшкодування податок на додану вартість в сумі 18893027 грн.

Звертає увагу й на те, що позивач діяв без належної обачливості й обережності, йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який реалізується, податок не сплачується; позивач вживає заходи для відшкодування ПДВ, а податкова вигода без нього не може бути отримана; діяльність ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» повязана з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судом першої інстанції, ревізорами ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. протягом 05-17.06.2008р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень-квітень 2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 672/23-00152230 від 17.06.2008р. (а.с.9-29).

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000332301/0 від 17.06.2008р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року на суму 18893027 грн. (а.с.31).

Позиція податкового органу обгрунтована тим, що заявлена позивачем до відшкодування з державного бюджету сума ПДВ на підставі податкової декларації за березень 2008 року не підтверджена проведеними зустрічними документальними перевірками по ланцюгу постачання товару, зокрема, неможливістю проведення перевірки ПП «Детера» (другий для позивача ланцюг) внаслідок відсутності керівних органів останнього, що у свою чергу свідчить про ненадходження податку до бюджету, через що сума ПДВ, яку ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» віднесено до складу податкового кредиту в жовтні 2007 року, не підтверджена належним чином.

Таким чином, за відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету, позивач не має права на його відшкодування відповідно до положень пп.7.4.1 .п.7.4., п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час проведення перевірки податковим органом було зясовано, що на виконання укладеного між позивачем та ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» договору № П-94/2006-Н від 20.04.2006р. ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» (продавець) передав, а ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (покупець) прийняв у вересні 2006 року нафтопродукти згідно актів приймання-передачі та видаткових накладних на загальну суму 166418580 грн., в тому числі ПДВ 27736430 грн. (а.с.32-33, 34-35).

Контрагентом позивача ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» було виписано податкову накладну № 0912-0000000001 від 12.09.2006р. (а.с.30), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», і на підставі якої позивач відповідно до пп.7.2.3.п.7.2.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до податкового кредиту у жовтні 2007 року суму ПДВ в розмірі 27736430 грн. (а.с.30, 42-46).

Видана ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» та зазначена вище податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіркою також було встановлено, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» зареєстроване у встановленому законом порядку, є юридичною особою, взятий на облік в ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з 24.01.2005р. та зареєстроване як платник ПДВ згідно свідоцтва № 4025111 від 28.01.2005р., про що свідчить інформація ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, викладена в довідці останньої № 47688/7/23-6 від 17.12.2007р. (а.с.87-88), оформленої за результатами зустрічної перевірки.

З цієї ж довідки вбачається, що на запит податкового органу ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» були надані документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини та обчислення податку на додану вартість по господарських операціях з позивачем, за результатами перевірки яких встановлено, що податкові накладні, зазначені вище, вписані до реєстру виписаних податкових накладних та включені до податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року.

Цією ж перевіркою було встановлено, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» є посередником, а постачальником реалізованого в подальшому товару ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є ПП «Детера».

На запит відповідача щодо проведення зустрічної перевірки з ПП «Детера», ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. повідомила (довідка № 11090/7/23 від 19.12.2007р. а.с.86) про те, що дане підприємство зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 18487482 від 08.06.2006р., проте провести перевірку взаєморозрахунків немає можливості у зв'язку з розшуком посадових осіб та непредставленням документів податкового та бухгалтерського обліку. Згідно з інформацією ДПІ, що викладена у зазначеній довідці, 17.04.2007р. старшим слідчим в ОВС СВ ДПА у Львівській обл. прийнято постанову про порушення кримінальної справи по факту створення фіктивного підприємства, однак судове слідство зупинено 27.04.2007р. постановою Сихівського районного суду м.Львова на підставі п.4 ст.206 КПК України у зв'язку поданням скарги платником податку.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкової накладної від свого контрагента, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідачем не оспорюються. Податкова накладна виписана зареєстрованим платником ПДВ, відповідає порядку її заповнення (а.с.30).

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну від постачальника, зареєстрованого як платник ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцю в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем (а.с.36, 37), що не заперечується відповідачем.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності за несплату податків продавцями, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника товару, реалізованого в подальшому позивачу, не позбавляє правового значення виданих наступним постачальником податкових накладних.

Згідно матеріалів справи ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» та ПП «Детера» зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності у встановленому законом порядку та внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; проведеними перевірками було встановлено наявність у вказаних продавців свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

В частині доводів апелянта про неправомірне включення позивачем податкової накладної, виписаної 12.09.2006р., до податкового кредиту податкової декларації за жовтень 2007 року, що слід вважати порушенням вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів виходить з того, що такі твердження податкового органу не покладалися в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Також позивачем вказано на причину таких дій, а саме: несвоєчасне отримання податкової накладної контрагента, що при наявності включення останнім суми ПДВ до податкових зобовязань за звітний період, фактичного виконання господарської операції та сплати позивачем вартості придбаних товарів постачальнику не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у жовтні 2007 року, а відповідачем не доведено суду належними засобами доказування (актами зустрічних перевірок ПП «Детера», актами про анулювання його свідоцтва платника ПДВ тощо) факт відсутності надмірної сплати ПДВ за звітний період постачальниками товару; припущення податкового органу про фіктивність ПП «Детера» та про ухилення останнього від сплати податку при фактичному здійсненні господарської операції не впливає в силу наведеного Закону на податковий кредит покупця в ланцюгу господарської операції та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», яке сплатило вартість придбаної продукції, в тому числі й суму ПДВ, отримало належно оформлену податкову накладну, суми до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, визначені у податковій декларації з ПДВ за березень 2008 року.

Додатково колегія суддів підкреслює, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Таким чином, ДПІ необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, при цьому дійсність проведення товарних операцій підтверджена позивачем документами про фактичне зберігання і подальше переміщення товарно-матеріальних цінностей (а.с.212-229).

Також доводи апелянта про обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження наведеного суду не представлено; не встановлені такі факти у рішеннях інших судів тощо.

Відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, в частині позовних вимог про зобовязати відповідача надати відділенню Державного казначейства України в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. висновок на суму 18893027 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд першої інстанції помилково виходив з того, що такі підлягають судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В имога про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про зобовязання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, підлягає закриттю.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. № 0000332301/0 від 17.06.2008р. є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про зобовязання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, через що оскаржувану постанову в частині цих вимог слід скасувати і закрити провадження.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.п.1, 4 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.203, п.п.1, 4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного суду від 27.02.2009р. в частині вирішення позовних вимог про зобовязання Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. надати Відділенню Державного казначейства в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. висновок на суму грошових коштів, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - скасувати та провадження у цій частині справи - закрити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб