Постанова № 73195384, 04.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Луценко О.М.

№22-ц/796/3514/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №756/13784/16-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судді-доповідача УкраїнецьЛ.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В

У січні 2012 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У мотивування вимог послався на те, що між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1.40009 від 31.07.2008 року, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 15000,00 доларів США із розрахунку 24% річних за час фактичного користування кредитом строком до 18 місяців.

З метою забезпечення кредитного договору, між ним та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1.40009-ДП1 від 31.07.2008 року.

Позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 16.01.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 457 653,63 грн., яка складається з: 83492,05 грн. - борг по капіталу, 44144,92 грн.- борг по відсотках, 330016,65грн. - пеня.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути з солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 457 653,63 грн. та судовий збір.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року позов ПАТ «ПроКредитБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ"ПроКредитБанк" суму заборгованості за кредитним договором 1.40009 від 31.07.2008року в сумі 83492,05грн.- борг по капіталу, 44144,92грн. - борг по відсотках, 100 000,00грн. пені та 3219,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «ПроКредитБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначає, що з моменту подачі позовної заяви до суду боржниками не здійснювалося погашення заборгованості.

Згідно умов договору розмір заборгованості відповідачів щоденно збільшується.

За таких обставин вважає, що суд помилково застосував ст.551 ЦК України та зменшив суму пені з 330016,65 грн до 100000 грн.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 31 липня 2008 року між ЗАТ "ПроКредитБанк", правонаступником якого є ПАТ "ПроКредитБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1.40009, за умовами якого позичальнику наданокредитна споживчі ціліу сумі 15000,00 доларів США із розрахунку 24% річних за час фактичного користування кредитом строком користування 18 місяців (а.с.5).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ЗАТ "ПроКредитБанк", правонаступником якого є ПАТ "ПроКредитБанк", та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1.40009-ДП1 від 31.07.2008 року, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором по зобов'язанням позичальника ОСОБА_3 в солідарному порядку (а.с.14).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідачами не заперечується, що банк виконав свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 15000 дол. США, що також підтверджується меморіальним ордером №3511_213 від 31.07.2008 року( а.с.16).

У свою чергу, позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 16.01.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 457 653,63 грн., яка складається з: 83492,05 грн. - борг по капіталу, 44144,92 грн.- борг по процентах, 330016,65грн. - пеня. (а.с.27-28)

Посилання ОСОБА_3 на неправильність розрахунку заборгованості, наданого банком, є лише припущеннями, оскільки нею не було власного розрахунку з обґрунтуванням його вірності та повноти.

За обставин, коли відповідачами не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що розрахунок заборгованості проведено позивачем не вірно, судом першої інстанції вірно взято за основу розрахунок заборгованості, поданий банком.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ «ПроКредитБанк» не погоджується з рішенням суду про застосування ст.551 ЦК України та зменшення пені з 330016,65 грн до 100000 грн, у зв'язку з тим, що з моменту подачі позовної заяви до суду боржниками не здійснювалося погашення заборгованості та згідно умов договору розмір заборгованості відповідачів щодення збільшується.

Зменшуючи заявлений розмір пені до 100000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розмір пені значно перевищує розмір збитків.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги виходячи з наступного.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

З розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості по тілу та процентах становить 127636,97 грн., тоді як банк просить стягнути пеню в розмірі 330016,65 грн, що перевищує більше ніж в 2,5 рази розмір загальної заборгованості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав право зменшити розмір пені з 330016,65 грн. до 127636,97 грн, тобто до суми заборгованості по тілу та процентах,

Зменшуючи розмір пені до 10 000 грн, суд першої інстанції не навів обгрунтування підстав значного зменшення розміру пені, не зазначив інших обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення пені в розмірі 100000 грн. підлягає скасуванню зі стягненням на користь банку пені в розмірі 127636,97 грн.

Щодо доводів позивача про те, що має бути стягнута пеня в заявленому розмірі 330016,65 грн., оскільки заборгованість відповідачами не погашається та щоденно збільшується, то вони суперечать вимогам ст.551 ЦК України.

Крім того, подавши в лютому 2018 року розрахунок заборгованості станом на 21.02.2018 року, за яким заборгованість по капіталу становить 275206,50 грн., заборгованість по процентах - 554255,47 грн., пеня становить 1 917 059,73 грн., позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог, тому суд розглянув справу в межах заявлених вимог, як те передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України, тобто згідно вимог позовної заяви та доданого до неї розрахунку заборгованості за яким загальна заборгованість становить 457 653,63 грн. та складається з: 83492,05 грн. - борг по капіталу, 44144,92 грн. - борг по процентах, 330016,65 грн. - пеня.

Також, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, в заяві про перегляд заочного рішення та в запереченнях поручитель ОСОБА_4 звертав увагу суду на те, що порука є припиненою.

Судом в порушення вимог ст. 265 ЦПК України, не надано мотивованої оцінки зазначеним аргументам.

За правилами ч. 4 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

У п.3.1. договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання.

Згідно п.4.1. Договору №1 про внесення змін до договору поруки від 07 травня 2009 року порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, наданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить не пізніше припинення строку дії кредитних договорів, належного виконання усіх вимог кредитора. Не пред'явлення вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Частиною 3 ст.6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положення п.4.1. Договору №1 про внесення змін до договору поруки від 07 травня 2009 року про те, що не пред'явлення вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки, суперечить ч.4 ст.559 ЦК України, отже не може бути взяте до уваги при визначенні строку дії договору поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Таким чином, аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Як убачається з договору кредиту, зобов'язання мало бути виконане до 01 лютого 2010 року, тому банк мав звернутися до поручителя в шестимісячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 01 серпня 2010 року.

Проте з даним позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя банк звернувся лише 27.01.2012 року, тобто з пропуском строку, встановленого для пред'явлення вимог до поручителя.

Отже порука ОСОБА_4 є припиненою й відповідного обов'язку по солідарній відповідальності за неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором поручитель не несе.

У суді апеляційної інстанції представник відповідачів підтвердив, що й на даний час заборгованість по кредитному договору не погашена.

Ураховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 255273,94 грн, яка складається з заборгованості по тілу в розмірі 83492,05 грн, заборгованості по процентах в сумі 44144,92 грн та 127636,97 грн пені.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем при подачі позову заплачено судовий збір у розмірі 3219 грн., тому з урахуванням пропорційності задоволених вимог з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2552,74 грн.

Оскільки апеляційна скарга ПАТ «ПроКредитБанк» підлягає частковому задоволенню, тому з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 414,55 грн.

Отже загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача становить 2967,29 грн.

Керуючись ч.4 ст. 559, ч.3 ст.551 ЦК України, статтями 13, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» заборгованість за кредитним договором 1.40009 від 31 липня 2008 року в сумі 255 273,94 грн, яка складається з заборгованості по тілу в розмірі 83492,05 грн, заборгованості по процентах в сумі 44144,92 грн та 127636,97 грн пені.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» судовий збір в розмірі 2967,29 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва