Ухвала суду № 7319485, 16.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-31518/08 Головуючий у І інстанції Літвин О.Т.

Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Глущенко Я.Б.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ЄВ-АГРО» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001352301/0 від 28.05.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108849,00 грн., обґрунтовуючи його тим, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності він не порушував вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення позивачем до бюджету сум податку на додану вартість при правовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ПРО ІМПЕКС УКРАЇНА ЛТД» за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року, за наслідками якої складено акт № 2753/231/31888949/0353 від 23.05.2008 року.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року на загальну суму 72566,00 грн.

Па підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено повідомлення-рішення № 0001352301/0 від 28.05.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108849,00 грн., в тому числі основний платіж 72566,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 36283,00 грн.

Нарахування податку на додану вартість здійснено на підставі того, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2006 року по справі № 2-941-1/06 визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ІМПЕКС УКРАЇНА ЛТД» з моменту державної реєстрації, а саме від 11.11.2004 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ від 08.12.2004 року, у зв'язку з чим податкові накладні, виписані позивачу, не можуть бути прийняті до уваги при включенні позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виконання договірних зобов'язань між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «ПРО ІМПЕКС УКРАЇНА ЛТД» позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних вказаним товариством, віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість за період з травня по грудень 2005 року. Вказані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2006 року як на доказ неправомірності врахування позивачем вказаних податкових накладних у податковому обліку.

Згідно з пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 передбачає, що виключення платника податку з реєстру здійснюється на підставі акта про анулювання в порядку, передбаченому п. 25 наведеного положення. Вказаним пунктом визначаються дії чи події, які визначають дату виключення з реєстру. Пунктом 25.2 вказаного положення визначено, що датою виключення із реєстру є відповідна дата прийняття рішення судом.

Враховуючи те, що вищевказане рішення Солом'янського районного суду м. Києва про скасування свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ІМПЕКС УКРАЇНА ЛТД» ухвалене 30.03.2006 року, на момент видачі податкових накладних та виникнення податкових зобов'язань за договорами з позивачем, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО ІМПЕКС УКРАЇНА ЛТД» було зареєстровано як платник податку на додану вартість та включено до реєстру платників податку на додану вартість.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ІМПЕКС УКРАЇНА ЛТД», про яке позивач не був обізнаний на момент здійснення господарських операцій. Так, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 21 грудня 2009 року

Головуючий суддя

Судді: