Ухвала суду № 73188816, 28.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1468/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Кратко Д.М.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Редик С.А.

за участю:

прокурора Грищук М.О.

представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Литвиненка Д.І., погоджене Першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гришук М.О. та накладено арешт на:

кошти, що знаходяться на відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Альтбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 19358784, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вулиця Вузівська, будинок 5) банківських рахунках НОМЕР_6 та НОМЕР_7, встановивши заборону відчужувати кошти з вказаних банківських рахунків в частині видаткових операцій;

кошти, що знаходяться на відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14361575, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 42/4) банківських рахунках № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9, встановивши заборону відчужувати кошти з вказаних банківських рахунків в частині видаткових операцій;

кошти, що знаходяться на відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019, місцезнаходження юридичної особи: м. Ке» вулиця Ковпака, будинок 29) банківських рахунках: № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, встановивши заборону відчужувати кошти з вказаних банківських рахунків в частині видаткових операцій;

кошти, що знаходяться на відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Універсал Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 21133352, місцезнаходження юридичної особи «м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19) банківському рахунку № НОМЕР_14, встановивши заборону відчужувати кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій;

цінні папери, які належать ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), що обліковуються (знаходяться) на рахунках у цінних паперах, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Таскомбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 09806443, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30), у тому числі (але не виключно) на рахунках в цінних паперах: № 304139-UA40003040, № 304139-UA4000304, № 304139-UA40003052, № 304139-UA40003045, № 304139-UA40003047, № 304139-UA40003012, № 304139-UA 40003038, № 304139-UA40003046, № 304139-UA40003048, № 304139- UA10005002, а саме, цінні папери:

UA4000069538 (вид, тип, форма існування: акції прості бездокументарні іменні; Емітент, Публічне акціонерне товариство «Нерухомість Столиці» /ідентифікаційний код юридичної особи: 30965299/; кількість цінних паперів: 101800655 штук);

UA 4000069553 (вид, тип, форма існування: акції прості бездокументарні іменні; Емітент: ПрАТ «Міські інвестиції» /ідентифікаційний код юридичної особи: 32587736/; кількість цінних паперів: 25110970 штук):

UA 4000069561 (вид, тип, форма існування: акції прості бездокументарні іменні; Емітент: ПрАТ «Ренесанс» /ідентифікаційний код юридичної особи: 32556425/; кількість цінних паперів: 322000000 штук);

UA 4000140206 (вид, тип, форма існування: акції прості іменні; Емітент: ПрАТ «Мультіплекс-Холдинг» / ідентифікаційний код юридичної особи: 32850366/; кількість цінних паперів: - 34490480 штук), із забороною відчужувати цінні папери з вказаних рахунків в частині видаткових операцій:

цінні папери, які належать ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), що обліковуються (знаходяться) на рахунках у цінних паперах, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Альтбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 9358784, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вулиця Вузівська, будинок 5), у тому числі (але не виключно) на рахунках в цінних паперах № 300574- UA 40003396 та № 300574- UA 40003330, а саме, цінні папери:

UA 4000069538 (вид, тип, форма існування: акції прості бездокументарні іменні; Емітент: Публічне акціонерне товариство «Нерухомість Столиці» /ідентифікаційний код юридичної особи: 30965299/; кількість цінних паперів: 8670637 штук);

UA 4000069561 (вид, тип, форма існування: акції прості бездокументарні іменні; Емітент: ПрАТ «Ренесанс» /ідентифікаційний код юридичної особи: 32556425/; кількість цінних паперів: 57573600 штук, із забороною відчужувати цінні папери з вказаних рахунків в частині видаткових операцій.

Цією ж ухвалою зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Альтбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 19358784), Публічне акціонерне товариство «Креді АгрікольБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14361575), Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019), Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 21133352) та Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 09806443) невідкладно надати детективам Національного антикорупційного бюро України, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 520160000000000319 від 09.09.2016, деталізовані довідки про виконання даної ухвали, із зазначенням часу виконання ухвали та інформації про залишок коштів та цінних паперів на рахунках зазначених в ухвалі на момент накладання арешту.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотання детектива майно, та прийшов до висновку про необхідність його задоволення, з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає, що ОСОБА_1 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 не є прокурором у розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 КПК України. Додає про відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та вказує, що органом досудового розслідування не конкретизовано склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1

Також апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не є реальним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Трейд Коммодіті», а оскаржувана ухвала не містить посилань на докази в обґрунтування того, що ОСОБА_1 брав будь-яку участь в організації чи підписанні додаткових угод до договорів поставки чи забезпечив загальну координацію дій директора ТОВ «Трейд Коммодіті» ОСОБА_9 і представника Товариства ОСОБА_10 Додає, про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо відсутності законних підстав для збільшення ціни за одиницю товару, щодо порушення вимог п. 6.4. договорів поставок, оскільки законодавство та договори передбачають можливість внесення змін до договорів (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару) у разі коливанні ціни товару на ринку та необґрунтованість доводів щодо «надлишкового» перерахування коштів на рахунок ТОВ «Трейд Коммодіті» і що внаслідок підписання додаткових угод з рахунку МО України на рахунок ТОВ «Трейд Коммодіті» було надлишково перераховано кошти державного бюджету України на загальну суму 149 339 908,44 грн.

Далі адвокат зазначає, що ОСОБА_1 не вчиняв і не міг вчинити розтрати грошових коштів державного бюджету, що йому інкримінується, оскільки кошти державного бюджету не були і не могли бути йому ввірені та не перебували і не могли перебувати у його віданні, та оскільки ОСОБА_1 не був та не є службовою особою, до повноважень якої входить розпорядження коштами державного бюджету.

В доповненнях до апеляційної скарги адвокат зазначає, що накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, є незаконним та необґрунтованим, оскільки майно належить обом з подружжя, а частки у спільному майні не виділені. Додає, що судом незаконно накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки дружина не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні та вказує, що слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Крім того, адвокат зазначає, що слідчим суддею не враховано вартості арештованого майна та наслідки арешту майна для ОСОБА_1 Також апелянт акцентує увагу на те, що слідчим суддею не надано оцінки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_2, вказуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні суду першої інстанції не приймали, ухвалу слідчого судді сторона захисту не отримувала, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, ухвалу слідчого судді сторона захисту не отримувала, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 520160000000000319, відомості про яке 09.09.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

16.10.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Литвиненко Д.І., за погодженням із Першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гришук М.О., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), яке ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України,може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження № 520160000000000319, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення детектива, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання детектива і накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_1

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_1, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 не є прокурором у розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 КПК України, слід визнати необґрунтованими, оскільки 16 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - Першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гришук М.О., який, відповідно до постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 29 червня 2017 року входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 520160000000000319 від 09.09.2016 року та цією ж постановою визнаний старшим групи прокурорів (а.с. 20-21).

Твердження апелянта про відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є непереконливими, оскільки, з урахуванням доданих ініціатором клопотання матеріалів на його обгрунтування, сумнівів стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри щодо вчиненнякримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у колегії суддів не виникає.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування не конкретизовано склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, оскільки дані обставини не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не є реальним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Трейд Коммодіті», брав участь в організації чи підписанні додаткових угод до договорів поставки чи забезпечив загальну координацію дій директора ТОВ «Трейд Коммодіті» ОСОБА_9 і представника Товариства ОСОБА_10, відсутності законних підстав для збільшення ціни за одиницю товару, порушення вимог п. 6.4. договорів поставок, «надлишкове» перерахування коштів на рахунок ТОВ «Трейд Коммодіті».

З цих же підстав колегія суддів визнає передчасними і посилання адвоката на те, що ОСОБА_1 не вчиняв і не міг вчинити розтрати грошових коштів державного бюджету, що йому інкримінується, оскільки кошти державного бюджету не були і не могли бути йому ввірені та не перебували і не могли перебувати у його віданні, та до його повноважень не входить розпорядження коштами державного бюджету, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Твердження адвоката про те, що арештоване майно належить обом з подружжя, а частки у спільному майні не виділені, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки особа, яка вважає себе власником майна, на яке було накладено арешт і яка не була присутня при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту. Тобто у разі якщо дружина підозрюваного вважає, що арештом було порушено її права, може подати клопотання в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України. Крім того, питання виділення часток майна подружжя, не є предметом розгляду у цій справі.

Твердження представника про те, що слідчим суддею не враховано вартості арештованого майна, не можуть бути визнані самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, оскільки не є визначеною законом підставою для відмови у накладенні арешту, які містяться у ст. 173 КПК України.

Крім того, посилання адвоката на те, що слідчим суддею не враховано наслідки арешту майна для ОСОБА_1, слід визнати непереконливими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що має місце у даному випадку.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Литвиненка Д.І. та накладено арешт на зазначене у клопотанні детектива майно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.