Постанова № 73173985, 03.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/5461/15-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновська Г.С., Миніч Т. І.,

за участю секретаря Ковальської Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №295/5461/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Полонця в м. Житомир,

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 11 квітня 2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній надано кредит у розмір 70 700 доларів США на термін до 10 квітня 2022 року, зі сплатою 12,85 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 10 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. 11 квітня 2007 року було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки (про внесення змін). У зв'язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 47 332,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 лютого 2015 року еквівалентно 851 980 грн 09 коп., яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2017 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0917/74/107564 від 11.04.2007, станом на 05.02.2015 в сумі 46620,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 838695 грн 95 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задовленні позову. Зокрема, вказує, що суд першої інстанції не врахував, що вона не з'явилась в судове засідання з поважної причини, оскільки не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Крім того, суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не врахував, що позивач приховав дійсні суми коштів, які видавав по кредиту. Позивачем було знищено касові чеки про видачу кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0917/74/107564, згідно з умовами якого останній надано кредит у розмір 70 700 доларів США на термін до 10 квітня 2022 року, зі сплатою 12,85 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/0917/74/107564, 10 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. 11 квітня 2007 року було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки (про внесення змін). Відповідно до умов договору поруки та укладеної відповідно до нього додаткової угоди, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по всім зобов'язанням боржника - ОСОБА_2, які випливають з умов кредитного договору №014/0917/74/107564 від 10.04.2017 року.

Пред'являючи позов, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Відповідно до висновку №5 судово-економічної експертизи у цивільній справі №295/5461/15-ц від 17.02.2017, відповідно до умов кредитного договору №014/0917/74/107564, сума простроченої заборгованості по тілу кредиту станом на 05.02.2015 складає 2755,81 доларів США; сума заборгованості по тілу кредиту, строк сплати якої станом на 05.02.2015 року не настав - 36927,92 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитом станом на 05.02.2015 складає 4825,11 доларів США, у тому числі прострочена заборгованість по відсотках складає 4174,98 доларів США; загальна заборгованість по пені, по тілу кредиту та по відсотках за користування кредитом станом на 05.02.2015 року складає 4868,26 доларів США.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначала, що банк посилається на видачю їй кредиту в сумі 70700 доларів США відповідно до умов кредитного договору №014/0917/74/107564 від 11.04.2007, однак на підставі вказаного кредитного договору банк надав їй кредит в сумі 35 000 доларів США та 176 750 грн, готівкою через касу банку.

Однак, дані посилання ОСОБА_2 не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За положеннями ч.1 ст.628, ч.1 ст.638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, серед іншого, є свобода договору, суть якої полягає, зокрема і в тому, що сторони є вільними у визначенні умов договору.

Згідно ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства впливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 1.1. кредитного договору №014/0917/74/107564 від 11.04.2007, укладеного між сторонами, передбачено, що кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 70 700 доларів США.

Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору, надання кредиту, в залежності від обраної програми кредитування, може здійснюватись на розсуд кредитора шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів кредитора з позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок з можливістю: подальшої видачі готівки через касу кредитора; безготівкової оплати наданих платіжних документів (доручень) позичальника.

За умовами п.5.1. кредитного договору позичальник зобов'язується: щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 10 квітня 2022 (включно) на рахунок зазначений в п. 4.1 цього договору; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 311528.

Кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_2, що свідчить про те, що вона підтвердила своє погодження із сукупною вартістю кредиту та валютою кредитування, метою кредитування, типом відсоткової ставки, строком, на який одержано кредит та варіантом його повернення. Цей кредитний договір є чинним, у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2018 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 вносилися кошти на погашення заборгованості за кредитним договором №014/0917/74/107564 від 11.04.2007.

Відповідачка ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів (ст.ст.77,78 ЦПК України), що є її процесуальним обов'язком (ст.ст.12,81 ЦПК України), про те, що вона за спірним кредитним договором отримала кошти в сумі 35 000 доларів США та 176 750 грн готівкою через касу банку, а не 70 700 доларів США, як зазначено у договорі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору від 11 квітня 2007 року щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, що є підставою для стягнення з неї та поручителя ОСОБА_3 у солідарному порядку отриманих позичальником коштів, відсотків за користування кредитом та пені.

Зазначена справа перебувала в провадженні Богунського районного суду м. Житомира з квітня 2015 року. Відповідачка ОСОБА_2 неодноразово приймала участь у судових засіданнях, знайомилася з матеріалами справи, давала усні пояснення, заявляла клопотання, в т.ч. про призначення судово-економічної експертизи. Тобто, судом першої інстанції ОСОБА_2 не була обмежена у здійсненні своїх процесуальних прав. Тому, ухвалення судового рішення у відсутності ОСОБА_2 не є підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 03 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді