Ухвала суду № 73155221, 28.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2807/14-к Головуючий у 1 інстанції: Жураковського А.І.

Провадження № 11-кп/783/17/17 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Калиняк О.М., Маліновської-Микич О.В.,

з участю секретаря Стойка Р.З.,

під час розгляду матеріалів кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Червонограда, вул. Сокальська, 18/214, Львівської області,

за ч.3 ст.27, ч.2 ст.14, п.11 ч.2 ст.115 КК України,

з участю прокурора Данилів О.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1

та її захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу,

в с т а н о в и л а :

вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.11 ч.2 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Строк відбування покарання вирішено рахувати з часу її фактичного затримання – 23 квітня 2014 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, обвинувачена ОСОБА_1, її адвокат ОСОБА_2 та прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.06.2015 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25.02.2015 року залишено без змін, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 в її інтересах та прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26.06.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано у зв’язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

В засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання, яке підтримав її захисник – адвокат ОСОБА_2, про зміну їй запобіжного заходу, обравши запобіжний захід не пов’язаний з позбавленням волі.

В обґрунтування доводів клопотання обвинувачена ОСОБА_1 зазначає про те, що ризики, передбачені ст.. 177 КПК України на момент розгляду справи відпали. Максимальний строк покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.14, п.11 ч.2 ст.115 КК України, у вчиненні якого вона обвинувачується, становить 7 років 6 місяців. З врахуванням положень ч.5 ст. 72 КК України вона утримується під вартою 7 років, тобто поза розумними межами призначеного основного покарання.

Крім того, зазначила і на обставини, що характеризують особу обвинуваченої, яка є особою молодого віку, позитивно характеризується по місцю проживання, роботи та по місцю відбування покарання, в якої у зв’язку з перебуванням в місцях тимчасового утримання в неї значно погіршився стан здоров’я (щоденні головні болі, головокружіння, різкі і часті перепади тиску, запаморочення, часте серцебиття, поколювання в серці, загальна слабкість організму, захворювання шлунково-кишкового тракту та органів дихання). Наявність у неї міцних соціальних зв’язків в місці її постійного проживання, в якої на утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько якого помер 13 січня 2018 року, що негативно впливає на його психологічний стан, батько якої є інвалідом ІІ групи, а мати часто хворіє. Також зазначила про наявність у неї постійного місці проживання, де проживала разом з сином. Вказала на те, що раніше до кримінальної відповідальності вона не притягувалася.

Запевнила, що переховуватися від суду намірів не має.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно оскаржуваного вироку обвинувачена ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.11 ч.2 ст. 115 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_1 з 23.04.2014 року перебуває під вартою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити наступні дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1, зменшилися, а саме: в судовому засіданні допитано всіх свідків та потерпілу, дано оцінку доказам, тобто обвинувачена ОСОБА_1 не зможе впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та не зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Разом з тим, встановлено, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ризик - переховуватися від суду, не відпав.

Так, у справі «ОСОБА_5 проти України» (заява № 34211/04 від 19 лютого 2009 року) ЄСПЛ прийшов до наступного висновку: «… той факт, що заявник підозрюється у скоєнні серійного злочину, можливо, спочатку виправдовував його утримання під вартою. Однак після спливу певного часу судова влада була зобов’язана привести інші вагомі підстави для подальшого утримання під вартою, що не було зроблено в даному випадку; крім того, на жодній зі стадій національні суди не розглядали можливість застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів, і, спираючись головним чином на тяжкість обвинувачення, органи влади продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можуть вважатися «відповідним і достатніми»…».

Такий саме підхід ЄСПЛ сформував не тільки щодо однієї підстави для тримання особи під вартою (тяжкість злочину). Аналогічні висновки щодо іншої підстави (загроза втечі підозрюваного) ЄСПЛ зробив, наприклад, у справі «Доронін проти України» (заява № 16505/02 від 19 лютого 2009 року): «хоча й видається, що спроба заявника втекти дала відповідним органам підстави для тримання його під вартою протягом досудового слідства та розгляду справи в суді, серйозність пред’явлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здійсненню правосуддя залишалися єдиними підставами, з огляду на які суд не змінював обраний йому запобіжний захід. Однак згідно з пункту 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами».

В справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11 від 30 квітня 2013 року) ЄСПЛ зробив декілька важливих висновків: «…для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції , самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає вищезазначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine) (заява № 38717/04, пп. 27-28, від 14 жовтня 2010 року).

У справах «Белчев проти Болгарії» (Belchev v. Bulgaria) (заява № 39270/98, п. 82, від 8 квітня 2004 року) та «Кастравет проти Молдови» (Castravet v. Moldova) (заява № 23393/05, п. 33, від 13 березня 2007 року)» зазначено, що «…Суд наголошує на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи - незалежно від того, наскільки коротким він є - повинно бути переконливо доведено державними органами».

Таким чином, ураховуючи, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ризик - переховуватися від суду, не відпав, а також міцність соціальних зв’язків обвинуваченої ОСОБА_1, наявність у неї постійного місця проживання, колегія суддів погоджується з доводами клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про можливість зміни обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_1 покладених на неї процесуальних обов’язків, а також запобігатиме спробам переховуватися від суду.

Керуючись ст.ст. 331, 405, 419 КПК України

у х в а л и л а :

клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 задоволити.

Змінити обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт та заборонити ОСОБА_1 залишати квартиру № 214 у будинку № 18 на вул. Сокальській у м. Червонограді, Львівської області з 19 год. до 07 год. до набрання вироком законної сили.

Зобов’язати ОСОБА_1

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон;

Ухвалу про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт передати для виконання Червоноградському ВП ГУНП у Львівській області.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти з залу суду негайно.

Головуючий: Гуцал І.П.

Судді: Калиняк О.М.

ОСОБА_6