Рішення № 73136002, 02.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року справа № 823/240/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Червона, 61, далі – ОСОБА_1, позивач) подала позов до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (18036, м. Черкаси, вул. М. Залізняка, 10, далі – Департамент, відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 22 грудня 2017 року, протокол № 12, в частині визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 255763, видане 04 травня 1993 року Лисянською районною державною адміністрацією ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно з оскаржуваним рішенням у зв’язку з недостатнім (менше 4 років станом на 01.01.1993) періодом проживання (роботи) позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, визнано недійсним посвідчення категорії 4 № 255763, видане 04.05.1993 Лисянською районною державною адміністрацією.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначає, що факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю та добровільного відселення підтверджується належними доказами. Зокрема, згідно паспорта громадянина України та довідки Лисянської селищної ради позивач проживала в смт. Лисянка в період з 26 квітня 1986 року по 04 лютого 1990 року. Потім із зони посиленого радіоекологічного контролю позивач переїхала до зони гарантованого добровільного відселення в с. Карповичі Семенівського району Чернігівської області, де проживала з 05 лютого 1990 року по 29 березня 1993 року, що підтверджується довідкою районної державної адміністрації №1 від 01.04.1993 та довідкою сільської ради № 122 від 10.07.2017.

Згідно зі ст. 15 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції чинній на час видачі посвідчення категорії 4) підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Законодавець не визначав на яких саме територіях проживає особа, категорії 3 чи 4, а тому на підставі наданих позивачем довідок про проживання більше чотирьох років на забруднених територіях до 01 січня 1993 року, позивачеві правомірно було видане посвідчення потерпілої від аварії категорії 4.

Позивач зазначає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулося правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (втрата смт. Лисянка з 01.01.2015 статусу зони посиленого радіоекологічного контролю) жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

Оскаржуване рішення відповідача порушує право позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що позивач на час встановлення захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС та інвалідністю вже не проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно, оскільки така зона була виключена відповідно до чинного законодавства України.

Також, на момент складання експертного висновку в 2017 році, тобто після набуття чинності Закону України “Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 № 76-VIII, та звернення із заявою про надання статусу та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ОСОБА_1 не мала статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

19 лютого 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі, додатково у заяві позивач зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за відсутності представника Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної держаної адміністрації.

Оскільки, всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за відсутності їх та їхніх представників суд на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Під час розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 04 травня 1993 року позивачеві видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії В-І № 255763.

22 червня 2017 року позивач звернулася до Звенигородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області із заявою № 185 щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом від 30 червня 2017 року № 6559/10 вказане управління повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв’язку з відсутністю права на встановлення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 4) та недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прийняте рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком зі скидкою віку, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи. Також в листі повідомлено позивача про те, що управлінням будуть направлені запити до відповідних структур щодо перевірки правомірності видачі посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

22 грудня 2017 року комісія Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розглянула справу ОСОБА_1 щодо перевірки надання статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 4 та видачі посвідчення № 255763, виданого 04.05.1993 Лисянською районною державною адміністрацією, відповідно до запиту Звенигородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 04.12.2017 № 12842/10 та прийняла рішення, оформлене протоколом № 12, про визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 255763 у зв’язку з недостатнім (менше 4 років станом на 01.01.1993) періодом проживання (роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (надалі – Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-ХІІ передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років

Згідно зі статтею 15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (надалі – Порядок).

Пунктом 10 вищевказаного Порядку передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Суд також наголошує, що у відповідності до п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, документи, які засвідчують особливий статус особи за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 у такі періоди: з 26.04.1986 по 04.02.1990, 30.03.1993 по 24.12.2003, з 31.03.2004 по даний час. На підтвердження вказаного позивачем надана довідка Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області № 5845 від 03.11.2017.

Відповідно до довідки Карповицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області № 122 від 10.07.2017 ОСОБА_1 в період з 05.02.1990 по 29.03.1993 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, що також підтверджується довідкою Семенівської держадміністрації Чернігівської області № 1 від 01 квітня 1993 року.

Також, у довідці Карповицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області № 122 від 10.07.2017 вказано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 с.Карповичі Семенівського району Черкаської області відносилося до третьої зони радіоактивного забруднення зони гарантованого добровільного відселення.

У довідці Семенівської держадміністрації Чернігівської області № 1 від 01 квітня 1993 року вказано, що дана довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до третьої категорії, відповідно до пункту 3 статті 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і дає право на користування пільгами, передбаченими цим законом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що як смт. Лисянка Черкаської області, так і с. Карповичі Семенівського району Чернігівської області відносилися до третьої зони радіоактивного забруднення зони гарантованого добровільного відселення, а відтак позивач проживала на забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територіях.

При цьому суд враховує преамбулу Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

На переконання суду Чорнобильська катастрофа однозначно вплинула на здоров’я позивача, незважаючи на те, в якій зоні вона перебувала. Визначальним в даному випадку є факт завдання шкоди здоров’ю позивача внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, рішення комісії облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 22.12.2017, оформлене протоколом № 12, про визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 255763, виданого 04.05.1993 Лисянською районною державною адміністрацією є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 грудня 2017 року, протокол № 12, в частині визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 255763, виданого 04 травня 1993 року Лисянською районною державною адміністрацією ОСОБА_1.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295 підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 12 від 22.12.2017, в частині визнання недійсним посвідчення категорії 4 № 255763, виданого 04 травня 1993 року Лисянською районною державною адміністрацією ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (18036, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 10, ідентифікаційний код 03195719) на користь ОСОБА_1 (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Червона, 61, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_3) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.04.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк