Рішення № 73136011, 02.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

02 квітня 2018 року справа № 823/1243/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

представника позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю,

третьої особи: ОСОБА_4 – особисто,

розглянувши в судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом заступника прокурора Черкаської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання дій незаконними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 у виконавчому провадженні №55526635;

- скасувати постанову про накладення штрафу від 02.03.2018 і вимогу державного виконавця від 02.03.2018 про негайне виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 №823/1056/16 про поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 06.07.2016.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що під час винесення оскаржуваного рішення державним виконавцем не враховано обставини, що унеможливлюють виконання прокуратурою області судового рішення у справі №823/1056/16. Вказує, що 05.02.2018 державному виконавцю направлено лист з обґрунтуванням неможливості виконати рішення суду та проханням прийняти постанову про відкладення проведення виконавчих дій, зокрема, з причини відсутності можливості поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури, у зв’язку з призначенням на вказану посаду ОСОБА_6, який отримав перше місце за результатами чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посади у місцевій прокуратурі.

Крім того повідомлено, що поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури можливе лише у випадку звільнення або переведення ОСОБА_6, при цьому останній відповідних заяв не подав, в примусовому порядку звільнити ОСОБА_6 прокуратура області не має можливості, за відсутності таких підстав у Законі України «Про прокуратуру». В зв’язку з викладеним прокуратурою Черкаської області направлено запит до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури з проханням розглянути питання визначення правових підстав звільнення першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_6 з метою призначення на вказану посаду ОСОБА_4.

Насамкінець прокуратура Черкаської області звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення, проте в зв’язку з направленням справи №823/1056/16 до Вищого адміністративного суду України для розгляду касаційної скарги, прокуратуру повідомлено, що вказану заяву буде вирішено після повернення справи за результатами касаційного розгляду.

За твердженням позивача, незважаючи на перелічені дії державний виконавець дійшов висновку, що затримка у виконанні рішення суду є необґрунтованою, результатом чого є прийнята постанова про накладення штрафу від 02.03.2018 та вимога про негайне виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на приписи Закону України «Про виконавче провадження» та зазначила, що 12.01.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55526635 з виконання виконавчого листа №823/1056/16, виданого ОСОБА_1 окружним адміністративним судом 12.04.2017, про поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 06.07.2016. Вказала, що постановою боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду, проте оскільки боржником у виконавчому провадженні – прокуратурою Черкаської області не виконано рішення суду, не надано державному виконавцю належних доказів неможливості виконання рішення суду, державним виконавцем, у відповідності до вимог законодавства про виконавче провадження, 02.03.2018 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. та обов’язкову до виконання вимогу щодо негайного виконання виконавчого листа №823/1056/16.

Враховуючи викладене, вважає, що державним виконавцем при виконанні виконавчого листа у виконавчому провадженні №55526635 дії вчиненні з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, в письмових поясненнях та в судовому засіданні зазначив, що рішення суду має бути виконаним в будь-якому випадку. На час набрання рішенням законної сили щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури, ОСОБА_6 ще не був призначений на посаду, а тому у прокуратури Черкаської області не існувало ніяких перешкод виконати рішення суду і не чекати його примусового виконання.

ОСОБА_4 вважає, що звільнити ОСОБА_6 немає ніяких перешкод, оскільки за відсутності в Законі України «Про прокуратуру» порядку поновлення на посаді незаконно звільненого працівника, застосовуються загальні норми трудового законодавства, зокрема п.6 ч. 1 ст. 40 КЗпП, тому посилання боржника у виконавчому провадженні на наявність поважних причин невиконання рішення є надуманим, безпідставним та направленим на його навмисне невиконання.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 823/1056/16 визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Черкаської області від 05.07.2016 № 205к про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Поновлено ОСОБА_7 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 05.07.2016. Стягнуто з прокуратури області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.07.2016 по 22.11.2016 в сумі 68 293 грн. 17 коп.

Прокуратурою області рішення суду апеляційної інстанції оскаржено у касаційному порядку. Ухвалами Вищого адміністративного суду України 12.12.2016 відкрито касаційне провадження у даній справі та відмовлено в задоволенні клопотання прокуратури Черкаської області про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

На виконання зазначеного рішення апеляційної інстанції ОСОБА_1 окружним адміністративним судом 20.12.2016 видано виконавчий лист №823/1056/16 про поновлення ОСОБА_7 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 05.07.2016, який направлений стягувачем до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 виправлено описку у постанові від 22.11.2016, змінено у мотивувальній та резолютивній частині дату звільнення «з 05 липня 2016 року» на «з 06 липня 2016 року» та виправлено арифметичну помилку суми середнього заробітку з « 68293 грн. 17 коп.» на « 67603 грн. 34 коп.».

Постановою головного державного виконавця вказаного відділу ОСОБА_8 від 01.02.2017 відкрито виконавче провадження №53317099 з примусового виконання виконавчого листа №823/1056/16.

В зв’язку з тим, що зазначені виконавчі документи не відповідали ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 прокуратура Черкаської області звернулась до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, виконавчий лист №823/1056/16 від 20.12.2016 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вважаючи, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 передбачалося поновлення ОСОБА_7 на роботі з 05 липня 2016 року, тобто з дати, коли він фактично ще перебував на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури та отримав заробітну плату за цей день, прокуратурою Черкаської області подано до Київського апеляційного адміністративного суду заяву про роз’яснення виконання постанови суду від 22.11.2016.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

Враховуючи викладені обставини, на виконання зазначених рішень суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 окружним адміністративним судом 12.04.2017 видано виконавчий лист №823/1056/16.

В свою чергу, ОСОБА_7 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з відповідною заявою 15.12.2017.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 12.01.2018 відкрито виконавче провадження №55526635 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до прокуратури Черкаської області 31.01.2018.

Прокуратурою Черкаської області на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 05.02.2018 направлено лист щодо розгляду питання визначення механізму та правових підстав звільнення першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_6 із займаної адміністративної посади для забезпечення виконання виконавчого листа ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 12.04.2017 №823/1056/16 про поновлення ОСОБА_7 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури.

Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів 19.02.2018 направлено зазначений лист до Генеральної прокуратури України за належністю.

Також, прокуратурою Черкаської області 05.02.2018 на адресу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду направлено заяву про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 823/1056/16 про поновлення ОСОБА_7 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 06.07.2016.

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд від 14.02.2018 повідомив, що вказана заява боржника буде розглянута після розгляду Верховним Судом касаційної скарги прокуратури області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 та повернення матеріалів адміністративної справи до суду першої інстанції.

Про наявність підстав, які на думку позивача унеможливлюють виконання судового рішення, а також направлення до суду заяви про відстрочення виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, прокуратурою Черкаської області 05.02.2018 направлено повідомлення головному державному виконавцю Іванюті І.М.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 02.03.2018 винесено постанову про накладення на прокуратуру Черкаської області штрафу у розмірі 5100 грн, яка надійшла на адресу боржника 13.03.2018.

Крім того 13.03.2018 на адресу прокуратури Черкаської області надійшла вимога головного державного виконавця Іванюти І.М. від 02.03.2018 про негайне виконання виконавчого листа від 12.04.2017 №823/1056/16, протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги, про що повідомити відділ.

Із посиланням на приписи статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у вимозі наголошено про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що за частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За нормами частин першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконання рішення про поновлення на роботі врегульоване положеннями статті 65 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до частини першої статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Частиною другою вказаної статті визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі визначена статтею 75 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На підставі аналізу вказаних положень Закону №1404-VIII, суд звертає увагу, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин.

Суд зазначає, що за статтею 16 Закону України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року №1697-VII однією з гарантій незалежності прокурора визначено особливий порядок його призначення та звільнення з посади.

Пунктом 12 частини 1 статті 39 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що адміністративними посадами у регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є посада першого заступника керівника місцевої прокуратури.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 39 Закону України «Про прокуратуру» призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 9, 10, 12, 13 частини першої цієї статті, здійснюється керівником регіональної прокуратури.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: 1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді; 2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Перелік підстав звільнення прокурора з посади визначений частиною 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 5)набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Отже, виключний перелік підстав для звільнення особи з адміністративної посади в органах прокуратури чи звільнення з посади прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру». До вказаного переліку не включено таку підставу для звільнення, як поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України «Про прокуратуру». При цьому, перелік підстав звільнення особи з органів прокуратури розширеному тлумаченню не підлягає, що виключає можливість субсидіарного застосування положень пункту 6 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, суд вважає обґрунтованими посилання позивача, що прокуратура Черкаської області з поважних причин не могла виконати постанову суду щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури у зв’язку з прийняттям на посаду, яку обіймав стягувач, ОСОБА_6 за результатами оголошеного Генеральною прокуратурою України чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах та проведенням тестування на зайняття посади прокурора місцевих прокуратур.

Судом також враховано, що позивачем вживались усі залежні від нього заходи з метою виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_4 на роботі, повідомив державного виконавця про вжиття таких дій, що в свою чергу, в силу положень статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути підставою для накладення на нього штрафу, оскільки така відповідальність наступає виключно у випадку відсутності поважних причин невиконання рішення суду.

На переконання суду, наведені обставини є підставою для скасування оскарженої постанови державного виконавця та виключають обов’язок держаного виконавця реагувати вимогою про негайне виконання виконавчого листа №823/1056/16 від 12.04.2017 про поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури.

Враховуючи, що вимога державного виконавця в розумінні статей 75, 76 Закону №1404-VIII є обов’язковою до виконання та може мати наслідком застосування до боржника штрафу в подвійному розмірі (в даному випадку 10200 грн.), суд вважає, що дана вимога має ознаки рішення суб’єкта владних повноважень, а тому може бути скасована у загальному порядку.

Щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, суд зазначає, що саме по собі вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення не є підставою для визнання їх незаконними. Вказані дії, за умови подальшого оформлення рішення державного виконавця, не породжують виникнення прав та обов’язків в учасників виконавчого провадження в розумінні Закону №1404-VIII, а тому відсутні підстави для їх судового захисту. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв всупереч вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід частково стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про накладення штрафу від 02.03.2018 у виконавчому провадженні №55526635.

Визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця від 02.03.2018 про негайне виконання виконавчого листа №823/1056/16 від 12.04.2017 про поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь прокуратури Черкаської області (м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко