Постанова № 73117772, 28.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1426/18 Головуючий 1 інстанції - Харченко С.М.

Справа № 613/1655/16-ц Суддя-доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: спори про спадкове право

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.

суддів: Бровченка І.О., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Восьма Харківська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погребняк Наталія Вікторівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та включення майна до складу спадщини, -

в с т а н о в и в:

12 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому неодноразово уточнював та змінював, у зв'язку з чим судом до участі у справі був залучений в якості відповідача ОСОБА_5, та в остаточній редакції просив суд визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі по тексту - приватний нотаріус ХМНО) Погребняк Н.В. 20 лютого 2015 року фіктивним та внаслідок цього недійсним з моменту його підписання сторонами договору. Визнати, що на час смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній мав право власності на 1/2 частину від спільної сумісної власності, а саме: на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 20114697); на 1/2 частину від спільної сумісної власності, а саме на 1/2 частину вартості будматеріалів та інших витрат на самовільно побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2. Визнати, що усе зазначене майно є частиною спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_7 Стягнути з ОСОБА_4 на його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що він є сином ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за заявою інших спадкоємців 19 квітня 2016 року відкрито спадкову справу № 312/2016 після смерті ОСОБА_7

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є позивач, його син, ОСОБА_8, його донька, та відповідач у справі - ОСОБА_4, його дружина.

За життя ОСОБА_7 склав два заповіти. Один - у 2000 році, за яким усе своє майно заповідав у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_8, другий - у 2013 році, за яким усю належну йому частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 заповідав своїй дочці ОСОБА_9

Під час оформленні спадщини у позивача виникли складності, оскільки відповідач відмовилася надати йому документи на спірне майно, і, взагалі, відмовилася від спілкування з позивачем.

Позивач зазначав, що частина майна була набута його батьком у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 на спільні гроші, і таким чином, це була їх спільна сумісна власність, придбана у шлюбі.

Так, ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_4 11 червня 1993 року.

31 серпня 2007 року родиною батька був придбаний будинок у АДРЕСА_2, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м, вартість якого на дайни час, згідно звіту оцінювача № VA-2016-00375, складає 123 597 грн, та просив суд визнати, що на час смерті ОСОБА_7, останній мав право на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя.

Після покупки будинку на придбаній ділянці батько зі своєю дружиною почали будувати новий житловий будинок поруч зі старим і господарські споруди до нього. Зазначений будинок разом з господарськими будівлями був повністю побудований у 2011 році. Ніякої дозвільної та будівельної документації на будівництво цього будинку у батька не було, тому цей будинок не вводився в експлуатацію і не має державної реєстрації. Проте, самовільна будівля була зведена не на самозахоплених землях, а на ділянці, яка спеціально була відокремлена Сазоно-Баланівською сільською радою для житлового будівництва, і ця ділянка була приватизована ОСОБА_4 у 2011 році.

Вартість об'єкта самочинного будівництва визначена оцінювачем у 362 523 грн, з яких до складу спадщини повинно бути включена половина, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати, що на час своєї смерті ОСОБА_7 мав право власності на 1/2 частину від спільної сумісної власності вищезгаданої самочинної будівлі, а саме на 1/2 частину будівельних матеріалів та праці робітників, яка була витрачена при будівництві самовільно зведеного житлового будинку.

Крім того, під час розгляду справи, позивачу стало відомо, що спірний будинок ще в лютому 2015 року був проданий ОСОБА_4 ОСОБА_5

Зазначену угоду позивач вважав фіктивним правочином, оскільки цей правочин був здійснений без наміру створити правові наслідки, які декларувалися в договорі купівлі-продажу, а саме: продавець ОСОБА_4 продала своєму єдиному сину ОСОБА_5 житловий будинок, реальна вартість якого еквівалентна 13 500 доларів США за суму еквівалентну 270 доларів США; по-друге, реальна площа будівлі у два з половиною рази більше, ніж це зазначено в договорі.

Оскільки в діях сторін, які імітують угоду, відсутня головна ознака угоди - спрямованість на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин, позивач вважав цей правочин фіктивним. Просив визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погребняк Н.В. 20 лютого 2015 року, фіктивним та внаслідок цього недійсним з моменту його підписання сторонами договору.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Погребняк Н.В. 20 лютого 2015 року, фіктивним та внаслідок цього недійсним з моменту його підписання сторонами договору. Визнати, що на час своєї смерті ОСОБА_7 мав право власності на 1/2 частину від спільної сумісної власності, а саме на будинок за адресою: АДРЕСА_2. Визнати, що на час своєї смерті ОСОБА_7 мав право власності на 1/2 частину від спільної сумісної власності, а саме на будматеріали та інші витрати, понесені на самовільно побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2. Визнати, що все це майно є частиною спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_7

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що рішення є необґрунтованим і винесеним з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначав, що угода між ОСОБА_4 продавцем та ОСОБА_5 покупцем була фіктивною, оскільки не було реального переходу права власності від однієї особи до іншої за гроші, за будинок не були сплачені реальні гроші за справжньою вартістю на час продажу.

Так, відповідачем ОСОБА_4 тільки за проведення газу до цього будинку сплатила грошей втричі більше, чим її син ОСОБА_5, нібито сплатив їй за цей будинок разом з газовим обладнанням. Сума грошей, яка значиться в договорі купівлі-продажу, не відповідала реальній та була зменшена в 50 разів реальної вартості цього будинку, що доводить проведена позивачем у цій справі оцінка цього будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважала, що суд першої інстанції всесторонньо, повно і об'єктивно дослідив обставини справи, а тому рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року є законним, обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, що були досліджені у судовому засіданні, і не підлягає скасуванню.

По-перше, апеляційна скарга не міститься жодного посилання на те, які саме конкретні норми матеріального та процесуального права були порушені судом першої інстанції.

По-друге, апеляційна скарга ґрунтується тільки на свідомому спотворені фактів та відомостях, що не відповідають дійсності, а саме, посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_4 тільки за проведення газу до спірного будинку сплатила грошей втричі більше, чим її син ОСОБА_5, нібито, сплатив їй за цей будинок разом із газовим обладнанням, що не відповідають дійсності пояснення відповідача ОСОБА_4 про те, що її син ОСОБА_5 самостійно оплачує комунальні платежі, оскільки договори з Облгазом та Обленерго як були оформлені на відповідача ОСОБА_4, так і продовжують бути оформлені на неї, а не на покупця ОСОБА_5

По-третє, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що угода з продажу будинку ОСОБА_5 повинна бути визнана судом першої інстанції фіктивною, оскільки не було реального переходу права власності від продавця до покупця за гроші, а саме, не були представлені документи, що підтверджують передачу власності від матері до сина.

Проте, в пункті 3 спірного договору купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказано, що продаж здійснено за 6 800 грн, які покупець отримав повністю від покупця ще до підписання цього договору. У цьому випадку у написанні розписки про передачу грошей вже не було сенсу. Крім того, обов'язок складання такої розписки не передбачений чинним законодавством, і такі розписки складають тільки за домовленістю сторін правочину. Що стосується обов'язку сторін договору купівлі-продажу скласти акт приймання-передачі нерухомого майна, то слід зазначити, що договір купівлі-продажу за своєю правовою природою є консенсуальним правочином, тобто вважається укладеним з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі, необхідній за законом. Крім того, 20 лютого 2015 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, було зареєстровано за ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Реєстру (індексний номер 33947751, номер про право власності 8807292).

Тобто, сторони фактично виконали умови договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, а саме: покупець передав продавцю грошову суму, вказану в договорі, фактично прийняв майно, а продавець передав майно, ключі від цього будинку, правовстановлюючі документи, технічний паспорт, що свідчило про виконання його зобов'язань з передачі нерухомого майна.

Що стосується другої ознаки фіктивності правочину, на думку позивача, це сума грошей, яка значиться в договорі купівлі-продажу, та яка на його думку, в 50 разів менше ніж реальна вартість будинку, то ОСОБА_4 зазначає, що розмір вартості майна не є підставою для визнання правочину недійсним, тобто ціна, за яку сторони спірного правочину здійснили купівлю-продаж житлового будинку не є предметом розгляду цієї справи, тобто предметом доказування. Ціна за товар в договорі визначається саме за домовленістю сторін та покупець зобов'язаний оплатити товар саме по ціні, зазначеній в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцію Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із положень статей 203, 234 ЦК України, пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та тих обставин, що позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали формально, та що в дійсності ОСОБА_4 не мала наміру відчуження нерухомого майна, так як матеріали справи таких даних не містять, а тому у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 від 20 лютого 2015 року відмовлено, що також є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_7 права на 1/2 частину у спірному будинку. Крім того, щодо включення до спадщини 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, витрачених на самочинне будівництво, суд першої інстанції вважав, що посилання позивача на наявність самочинного будівництва спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи, та підтверджує твердження відповідача, що друга будівля дійсно переобладнана в сарай та не є житловим будинком. Відсутність самочинної будівлі виключає можливість задоволення вимоги про включення до спадщини ОСОБА_7 вартості будівельних та інших матеріалів, нібито витрачених на її будівництво.

З висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 01 серпня 1970 року зроблено запис за № 654. Після укладення шлюбу присвоєне прізвище дружині - ОСОБА_4.

Відповідно до договору від 13 травня 1988 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_13 житловий будинок, розташований в с. С.-Баланівка, Богодухівського району, Харківської області на підставі укладеного договору із завгоспом імені Енгельса на вирощування сільськогосподарської продукції та продажу її надлишків через радгосп Державі. Житловий будинок складається із однієї дерев'яної будівлі розміром 18,4 кв.м корисної площі, та господарських будівель: льох, сарай.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 11 червня 1993 року зроблено запис за № 449. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 серпня 2007 року, виданого Сазоно-Баланівською сільською радою Харківської області, Богодухівського району ОСОБА_4 на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м, на підставі рішення виконкому Сазоно-Баланівської сільської ради, в зв'язку з закінченням будівництва.

На підставі свідоцтва про право власності від 31 серпня 2007 року здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Богодухівське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 20114697.

10 вересня 2014 року ОСОБА_7 було надано згоду своїй дружині ОСОБА_4 на розпорядження (продаж, дарування, міну, передачу в заставу тощо) будинком з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, за суму та на умовах на її розсуд. Зазначена заява одного з подружжя про згоду на відчуження майна посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В., ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 лютого 2015 року, здійснено державну реєстрацію права приватної власності та їх обтяжень, індексний номер 19507855, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 26,3 кв.м, власник ОСОБА_5

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В., ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 лютого 2015 року, здійснено державну реєстрацію права приватної власності та їх обтяжень, індексний номер 19504930, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, власник ОСОБА_5

Як вбачається з уточненої позовної заяви ОСОБА_3 від 04 серпня 2017 року, останній просив суд визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 20 лютого 2015 року фіктивним та внаслідок цього недійсним з моменту його підписання сторонами договору.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в моменту вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2014 року ОСОБА_7 була надана згода своїй дружині ОСОБА_4 на розпорядження (продаж, дарування, міну, передачу в заставу тощо) будинком з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, за суму та на умовах на її розсуд. Зазначена заява посвідчена 10 вересня 2014 року приватним нотаріусом ХМНО Погребняк Н.В., реєстровий № 2793.

20 лютого 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погребняк Н.В., реєстровий № 351, ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 26,4 кв.м.

У пункті 4 зазначеного договору купівлі-продажу зазначено, що цей договір укладається за згодою чоловіка продавця - ОСОБА_7, згода якого засвідчена Погребняк Н.В., приватним нотаріусом ХМНО 10 вересня 2014 року за реєстровим № 2793.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто більш ніж через рік після укладення ОСОБА_4 договору щодо відчуження спірного будинку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження чи оспорювання ОСОБА_7 заяви про надання згоди на відчуження спірного будинку, або договору купівлі-продажу цього будинку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що права ОСОБА_7 під час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку порушені не були, а тому підстав недійсності правочину немає, у зв'язку з чим інтереси позивача укладенням цього договору не порушуються, та спірне майно в розумінні книги шостої глави 84-86 Цивільного процесуального кодексу України не є спадковим майном ОСОБА_7, а тому і підстав для задоволення позову немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

О.М. Хорошевський