Рішення № 73112355, 28.03.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/7040/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

28 березня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3,

третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на частину будинку, виділ частки в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, треті особи: Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на частину будинку.

В позовній заяві посилався на ту обставину, що 30 жовтня 2017 року він звернувся до Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» для виготовлення технічної документації на будинок за адресою: м.Полтава, вул.Балакіна, 30. Але відповідачі не допустили інженера ПП ПБТІ до своїх приміщень, у зв’язку з чим технічна документація виготовлена не була. Тому позивач просив суд зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 а також членів їх сімей не перешкоджати інженеру Полтавського БТІ «Інвентаризатор» та/або працівнику іншого суб’єкта господарювання, який має право проводити інвентаризацію нерухомого майна, в отриманні фактичних розмірів всіх будівель і споруд відповідачів, проведенню інвентаризації та виготовленню технічної документації в цілому.

21 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

В уточненій позовній заяві зазначив, що 14 грудня він звернувся до судового експерта ОСОБА_12, який в результаті дослідження провів розрахунок площі відповідно до розмірів ідеальних часток та запропонував варіант порядку користування земельною ділянкою, схематично зобразивши його на додатку 3 до висновку. Також експерт зазначив, що частина житлового будинку, яка належить ОСОБА_1, має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого проживання, а отже може бути виділена в окремий об’єкт нерухомого майна.

Тому позивач просив суд виділити в натурі як окремий об’єкт нерухомого майна, визнавши за ним право приватної власності на нього, частину житлового будинку, що належить ОСОБА_13 на праві спільної часткової власності, а саме 3/25 частини будинку А-1 загальною площею 39,1 кв.м. у складі: кухня 1-1 площею 5,4 кв.м., кладова 1-2 площею 1,6 кв.м., кімната 1-3 площею 8,5 кв.м., кімната 1-4 площею 18 кв.м., тамбур І площею 4,2 кв.м., коридор 1-5 площею 1,8 кв.м., та припинити право спільної часткової власності на 3/5 частини будинку, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Балакіна, 30.

Також просив визначити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до розміру ідеальної частки в нерухомому майні, що становить 3/25 частини від загальної площі земельної ділянки в межах, зображених у додатку 3 експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 надали відзиви на позовну заяву, у яких в задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що в разі задоволення його позову він не заперечує проти того, що б взяти на себе перенесення питної колонки в інше місце, з тим, щоб інші співвласники будинку мали до неї доступ, а також перенесення мотузок для сушіння білизни. Зазначив, що не просить виділити йому сарай, оскільки він майже зруйнований, а тому вважає, що з часом хтось із інших співвласників його займе та буде користуватися, поти чого позивач не заперечує. Вказує, що встановлення порядку користування земельної ділянки він просить суд здійснити, виходячи саме з ідеальної, а не з реальної частки, що належить йому у праві власності на будинок.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначивши, що визначення порядку користування земельною ділянкою можливе лише, якщо за основу будуть взяті реальні частки співвласників у праві спільної часткової власності. Також заперечує проти запропонованого експертом варіанту порядку користування, при якому навпроти її вікна має бути встановлена огорожа.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову також заперечила, в його задоволенні просила відмовити.

Третя особа ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що не згодна з запропонованим експертом варіантом користування земельною ділянкою, оскільки при цьому їй чинитимуться перешкоди в користуванні водною колонкою та майданчиком, на якому вона сушить білизну.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з’явились, звернувшись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилися, не повідомивши про причини своєї неявки.

Третя особа ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» в судове засідання свого представника не направила.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з’явились.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать 3/25 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Балакіна, 30 (а.с.4).

Зазначена обставина підтверджується даними договору дарування, укладеного ОСОБА_14 та ОСОБА_1, посвідченого 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_15

Як вбачається з даних вказаного договору дарування, житловий будинок з господарськими спорудами в цілому складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 346,3 кв.м., житловою площею 205,1 кв.м., гаража Б, В, Г, сараю Д, вбиральні Е, огорожі №1, погребу А2-1.

У власність обдаровуваного переходить в житловому будинку А-1: кухня 1-1 площею 5,4 кв.м., кладова 1-2 площею 1,6 кв.м., кімната 1-3 площею 8,5 кв.м., кімната 1-4 площею 18 кв.м., тамбур І площею 4,2 кв.м., коридор 1-5 площею 1,8 кв.м.

Відповідно до ст. 364 ЦК України власник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У висновку №108 експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 18 грудня 2017 року експертом ОСОБА_12 зазначено, що частина домоволодіння за адресою: м.Полтава, ул.Балакіна, 30, яка становить частку 3/25 та належить ОСОБА_1, є планувально ізольованою частиною, яка має окремий вхід та в’їзд зі сторони ОСОБА_16, має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають умовам окремого проживання… Виділити у самостійний об’єкт нерухомого майна 3/25 частини житлового будинку, що належать на праві власності ОСОБА_1 технічно можливо, при цьому площа закріпленої за цією частиною домоволодіння земельної ділянки складає за фактичним користуванням 176 кв.м. До складу 3/25 частини, яку можливо виділити ОСОБА_1В, входить частина загальною площею 39,1 кв.м. житлового будинку літ. А-1 у складі приміщень (додаток №2): кухня 1-1 площею 5,4 кв.м., санвузол 1-2 площею 1,5 кв.м., кімната 1-3 площею 8,5 кв.м., кімната 1-4 площею 18 кв.м., коридор 1-5 площею 1,8 кв.м., тамбур YІІІ площею 4,2 кв.м. (а.с.41-57).

З наведеного вбачається, що позивач просить суд виділити в окрему одиницю на його 3/25 ідеальних часток, лише приміщення житлового будинку літ.А-1.

В той же час, як вбачається з даних договору дарування від 12 вересня 2017 року, позивач ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з господарськими спорудами.

Наявні в домоволодіння господарські споруди, такі як гаражі Б, В, Г, сарай Д, вбиральня Е, огорожа №1, погреб А2-1 співвідносяться з житловим будинком як головна річ та приналежні речі.

Відповідно до ч.1 ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є ї приналежністю.

Частиною 2 ст.186 ЦК України передбачено, що приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому варіант, при якому позивач просить виділити йому в натурі лише частину житлового будинку без господарських споруд, фактична відмова позивача від господарських споруд, суперечить закону, а саме ст.186 ЦК України.

Судом також встановлено, що крім позивача на час розгляду справи співвласниками житлового будинку по вул.Балакіна, 30 у м.Полтаві є ОСОБА_2, якій на підставі договору купівлі-продажу б/н від 12 липня 1991 року, посвідченого 2-ю Полтавською дерожнотконторою за №2-1732, належить 1/10 частина, та ОСОБА_6, якій на підставі договору купівлі-продажу б/н від 02 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_17 за №2855, належить 4/25 частини спірного будинку (а.с.6-8).

Крім того, згідно договору купівлі-продажу ВРВ/460878 від 02 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за №1614, ОСОБА_10 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 25 грудня 1996 року Відділом приватизації житла Полтавського сільськогосподарського технікуму ім. А.С. Макаренка, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками квартири №6, що знаходиться за адресою: м.Полтава , вул.Балакіна, 30 (а.с.76).

ОСОБА_11 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою полтавською державною нотаріальною конторою 26 червня 2001 року, та на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації житла Полтавського сільськогосподарського технікуму імені ОСОБА_19 від 19 січня 1996 року №17 є власником квартири №9.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Тому власники квартир, розташованих у спірному будинку, в силу ст.383 ЦК України разом з власниками часток у праві спільної власності на спірний будинок є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, а тому, не пред’явивши до них свої позовні вимоги, позивач фактично ініціював розгляд справи про права та обов’язки осіб, які не є відповідачами у справі.

Оскільки за власною ініціативою суд позбавлений можливості залучити відповідача до участі у справі, ухвалою суду від 22 січня 2018 року до участі справі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залучені в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Крім того, запропонований експертом варіант виділу в окремий об’єкт нерухомого майна належної позивачеві частки порушує права інших співвласників житлового будинку, оскільки при такому користуванні у них буде відсутній доступ до питної колонки.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що висновок №108 експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 18 грудня 2017 року не відповідає вимогам ч.5 ст.106 ЦПК України оскільки не містить вказівки, що його підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов’язано з земельною ділянкою.

В той же час права співвласників спірного будинку на земельну ділянку по вул.Балакіна, 30 у м.Полтаві жодним чином не оформлені, рішення уповноваженими органами про передачу земельної ділянки в користування чи на іншому праві не приймалися.

Вказана обставина визнається учасниками справи, а тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Визначення порядку користування земельною ділянкою, яка в користування співвласникам будинку не передавалася, є неможливим.

Крім того, висновок експерта №108 експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 18 грудня 2017 року щодо порядку користування земельною ділянкою складений без врахування користування позивачем ОСОБА_1 господарськими спорудами, приналежними до житлового будинку, а також без врахування права інших співвласників на користування питною колонкою, яка розташована на тій частині земельної ділянки, яку експерт пропонує виділити позивачу.

Суд також звертає увагу, що не всі співвласники нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м.Полтава, вул.Балакіна, 30, залучені позивачем до участі у справі в якості відповідачів. Відповідні позовні вимоги до них позивачем не пред’явлені.

Тому в задоволенні даної позовної вимоги також необхідно відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на частину будинку, суд виходить з наступного.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з даних листа ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 01 листопада 2017 року №11249, 31 жовтня 2017 року був здійснений вихід інженера ПП ПБТІ «Інвентаризатор» для проведення інвентаризаційних робіт. Виконати технічну документацію неможливо, оскільки не надано доступу до приміщень співвласників житлового будинку (а.с.13).

Проте будь-які докази того, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про день і час, на який планувався вихід до спірного будинку інженера БТІ, свідомо його не допустили для проведення інвентаризації, в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_13 того, як вбачається з розписки ОСОБА_6 від 01 листопада 2017 року, вона надає доступ до належної їй квартири працівнику БТІ для здійснення необхідних замірів після 16 листопада 2017 року (а.с.12).

Про те, що уповноважений працівник ПП ПБТІ отримав доступ до частин будинку, якими користуються відповідачі, а також, що технічна документація була виготовлена, в судовому засіданні пояснював позивач. Але підтримуючи дану позовну вимогу, позивач посилався на те, що можливо в майбутньому знову виникне необхідність у технічній інвентаризації будинку, а тому, щоб відповідачі в цьому не чинили перешкод, просив дану позовну вимогу також задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки доказів порушення відповідачами прав позивача суду не надано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги.

На підставі викладеного та враховуючи, що позивачем позов пред’явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за даними позовними вимогами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на частину будинку, виділ частки в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О.А.Самсонова

28.03.2018