Вирок № 73109822, 27.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12183/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Деметрадзе Т.Р.,

при секретарі судового засідання – Струтинська Н.Ю.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Дьоміна В.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

його захисника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ромської народності, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше у порядку ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Близько 00 години 20 хвилин 02.10.2017 року ОСОБА_1, керуючи легковим автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2101», державний номерний знак АО 7415 AM, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поблизу будинку №73 по вул. Л.Українки в смт Середнє, Ужгородського району, у зв’язку з несправністю зовнішнього освітлення заднього номерного знаку вказаного транспортного засобу, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції № 4 Ужгородського РВП УВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та сержантом поліції ОСОБА_4 На вимогу працівників поліції надати водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 категорично відмовився та почав вчиняти дії, спрямовані на те, щоб покинути місце події з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, а саме намагався залишити автомобіль та піти додому. На вимогу працівників поліції не покидати визначене місце з метою з’ясування обставин та складання відповідних документів по притягненню до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 почав вести себе агресивно, при цьому погрожував фізичною розправою працівникам поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У подальшому, ОСОБА_1 близько 00 години 30 хвилин 02.10.2017 року, перебуваючи на території свого дворогосподарства по вул.Л.Українки, 73, в смт. Середнє Ужгородського району, взяв швабру з дерев’яною ручкою та погрожував нею поліцейським, після чого намагався спричинити їм тілесні ушкодження, у зв’язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до ст.ст. 44 та 45 ЗУ «Про національну поліцію» застосували до ОСОБА_1 фізичну силу та спеціальні засоби (гумові кийки).

На подальшу вимогу поліцейських припинити опір працівникам правоохоронних органів ОСОБА_1 не відреагував, натомість почав наносити удари палицею від швабри по лобовому склу та дверцях службового автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2109», державний номерний знак 07 0199, який перебуває на балансі Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Продовжуючи свої протиправні злочинні дії, ОСОБА_1 брав із землі каміння та кидав його у вказаний автомобіль, в результаті чого пошкодив його.

Згідно висновку авто-товарознавчої експертизи №11/504 від 21.11.2017 року, вартість відновлення автомобіля марки «ВАЗ», модель «2109», державний номерний знак 07 0199 становить 18 953,51 грн. (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три гривні п’ятдесят одна копійка).

Відповідно до протоколу медичного освідчення №1042 від 02.10.2017 року для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп’яніння, ОСОБА_1 на момент вчинення опору працівникам правоохоронних органів знаходився у стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №060175 від 02.10.2017 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» «Правил дорожнього руху України», у зв’язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БР №109470, ОСОБА_1 також вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст 126 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення вчинив працівникам правоохоронних органів опір під час виконання ними службових обов'язків, при цьому пошкодив службовий автомобіль, чим спричинив матеріальну шкоду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю. Цивільний позов, поданий представником потерпілого також визнав, але просив розстрочити суму по сплаті збитків, так як має на утриманні шістьох неповнолітніх дітей.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, однак в матеріалах справи міститься заява, у якій він просить розглянути справу у його відсутності, цивільний позов підтримує у повному обсязі. Тому, суд керуючись ст. 325 КПК України, зважаючи на вимоги, щодо розумності строків судового розгляду, ухвалив рішення про завершення судового розгляду у його відсутності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронному органу під час виконання ним службових обов’язків.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який по місцю проживання характеризується негативно, має на утриманні 6 дітей, раніше не судимого у порядку ст.89 КК України, наявність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставинами, які пом’якшують покарання, суд визнає повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, всі пом’якшуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 342 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1-го року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Вирішуючи цивільний позов представника ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 18953,51 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три грн. п’ятдесят одна коп.) грн., дослідивши надані докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч.1 ст.56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Основними умовами пред’явлення цивільного позову в кримінальному процесі є подання позовної заяви; процесуальна правоздатність позивача; відсутність винесеного судом рішення за тією ж підставою та предметом позову.

Як встановлено судом, обвинуваченим внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано матеріальну шкоду Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській області на загальну суму 18953,51 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три грн. п’ятдесят одна коп.) грн.

До спірних правовідносин слід застосувати норми ЦК України.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналізуючи докази, надані позивачем у судовому засіданні на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до особи, яка завдала шкоди шляхом заявлення позову до ОСОБА_1 щодо стягнення суми завданого матеріального збитку у розмірі 18953,51 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три грн. п’ятдесят одна коп.) грн.

Враховуючи, що на утриманні обвинуваченого перебувають шість неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії І-ФМ №323394), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, (свідоцтво про народження серії І-ФМ №323389), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження серії І-ФМ №323392), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про народження серії І-ФМ №323393), ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про народження серії І-ФМ №323391), ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10 (свідоцтво про народження серії І-ФМ №323390), суд вважає за можливе розстрочити виконання вироку в частині стягнення суми матеріального збитку строком на 1 (один) рік.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення суми завданої матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_11 на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913 - суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 18953,51 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три грн. п’ятдесят одна коп.) грн.

Розстрочити виконання вироку в частині стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 18953,51 грн. строком на один рік, встановивши, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати на користь Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щомісяця (не пізніше 25 числа) по 1579,46 грн. протягом дванадцяти місяців після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі за проведення авто-товарознавчої експертизи у розмірі 742,20 грн.

Речові докази по справі: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2109», державний номерний знак 07 0199 – повернути Головному управлінню Національної поліції в Закарпатській області; матерчасту частину швабри та два камені, що знаходяться в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВП УВП ГУНП в Закарпатській області – знищити.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе