Ухвала суду № 73109809, 29.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1702/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Деметрадзе Т.Р., при секретарі судового засідання Струтинська Н.Ю., за участю прокурора Попович І.І., слідчого Микулець Ю.О., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12018070000000105 – старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3, погоджене прокурором Попович І.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000105 від 16.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1

Подане клопотання мотивує тим, що 15 лютого 2018 року, близько 20 години 40 хвилин, водій ОСОБА_1, в нічний час доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «ОСОБА_4 Е 250 Т», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Головній, в смт. Буштино, Тячівського району, біля будинку № 388, не встежив за дорожньою обстановкою, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який переходив проїзну частину дороги зліва на право по ходу руху автомобіля.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 15.03.18 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних переломів кісток склепіння та основи черепа із значним дефектом кісток правої половини черепа та повною відсутністю речовини головного мозку; закритого перелому правої стегнової кістки; лоскутна забійно-рвана рана правого кульшового суглобу; множинних саден тильної поверхні правої кисті.

Вищевказані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням його смерті та згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, п.п. 2.1.1 відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень і є не сумісними із життям.

28 березня 2018 року у відповідності до вимог ст. 277, 278 КПК України ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та приймаючи до уваги, що жоден більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти вказаному ризику, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) днів.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Зокрема прокурор звернув увагу слідчого судді на те, що підозрюваний ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, може переховуватися від органу досудового розслідування та виїхати за межі України, а від так більш м’який запобіжний захід, як тримання під вартою не може запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні просили у задоволенні клопотання відмовити та обрати більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. ОСОБА_1 пояснив, що не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з’являвся на першу вимогу слідчого та брав участь у слідчих діях.

Заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника та підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З досліджених матеріалів слідує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений та має постійне місце проживання.

Також слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що з моменту внесення вказаних відомостей до ЄРДР, підозрюваний ОСОБА_1 з’являвся на виклики слідчого, приймав участь у слідчих діях, доказів зворотного слідчому судді надано не було та має на утриманні новонароджену дитину.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов’язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за необхідне застосувати відносно останнього більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 183, 186, 194, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя.

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3, погоджене прокурором Попович І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов’язки:

1) прибувати до слідчого із встановленою періодичністю, а саме, що вівторка в період дії ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області;

2) заборонити залишати місце проживання у нічний період з 22 год. 00 хв. по 06 годину 00 хвилин;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного – Тячівському ВП ГУНП в Закарпатській області.

Роз’яснити ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом до 29 травня 2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.Р. Деметрадзе