Ухвала суду № 73079314, 28.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1443/17 28.03.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Фаріонової О.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянувши матеріали кримінального провадження №12017150100000414 від 12.06.2017р. за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017р., стосовно

ОСОБА_1, 1986 року червня місяця 1 дня народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Вірменія, одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

У ході апеляційного розгляду повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання звільнено, якщо він протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_1 наступні обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання, щодо речового доказу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України, вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованого звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання та невідповідності призначеного судом покарання його особі.

Так зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував те, що останній раніше двічі судимий, у тому числі, за вчинення тяжких корисливих злочинів, судимості не погашені у встановленому законом порядку. При цьому, прокурор звертає увагу, що перший раз засуджуючи ОСОБА_1, суд надав йому можливість виправиться без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Однак, в період іспитового строку ОСОБА_1 знову вчинив корисливий злочин, за що був засуджений за сукупністю вироків до 4 років 6 місяців позбавлення волі, яке відбував реально.

Зауважує, що суд не надав належної оцінки даним про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, не працює, що на думку прокурора, свідчить про високу ймовірність вчинення повторного правопорушення.

Крім того, вказує, що судом при призначенні покарання ОСОБА_1 та звільненні від його відбування, не враховано висновок досудової доповіді органу пробації згідно якого виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства.

Вважає, що судом не вмотивовано висновок про можливість попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів та його виправлення без відбування покарання з випробуванням, а також встановлення мінімального однорічного строку випробування.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 11 червня 2017 року в період часу з 10 год. 50 хв. до 11 год. 15 хв., знаходячись біля стійки торгівельного боксу, що розташований за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Чорноморка, вул. Лагерна коса, 24, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3, а саме мобільний телефон марки «Nokia 6300» вартістю 500 грн. та сім карту мобільного оператора «Київстар» вартістю 35 грн. яка перебувала в телефоні. Тим самим, спричинив ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 535 грн. Після чого, з місця події зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ст. ст. 65-67 КК України врахував, що він вчинив злочин середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він за місцем проживання характеризується посередньо, що також вбачається з наданої досудової доповіді органу пробації, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та щире каяття обвинуваченого – як обставину, що його пом’якшує.

Вважав достатнім та можливим призначити ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викрадені чужого майна, вчиненому повторно та кваліфікація цих дій за ч.2 ст.185 КК України відповідно, сумнівів не викликають, ніким не оспорюються і в цій частині вирок суду першої інстанції апеляційним судом не перевіряється, відповідно до вимог ст. 404 КПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, в частині призначення покарання, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» зверталась увага судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки, саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Судом дотримано зазначених вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_1

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відносить до злочину середньої тяжкості, його наслідки, які не є тяжкими для потерпілого, а спричинений матеріальний збиток є незначним, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо.

Суд врахував сукупність обставин, що характеризують дане кримінальне правопорушення, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, обставин, які обтяжують покарання – судом не встановлено, та прийшов до вірного висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, звільнивши його від відбуття призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом одного року від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Наведені дані про особу та призначення судом першої інстанції за ч. 2 ст. 185 КК України покарання в межах санкції даної статті у виді позбавлення волі, також скоєння ОСОБА_1 злочину середньої тяжкості дають підстави вважати, що покарання, судом першої інстанції призначено обвинуваченому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 65 КК України. Таке покарання є справедливим за своїм видом та розміром, відповідає меті покарання, визначеній в ст. 50 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Тому доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченого є безпідставними.

Безпідставним колегія суддів також вважає доводи прокурора про необґрунтованість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд врахував обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, добровільне відшкодування збитків, дотримавшись при цьому вимог закону про наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання та з урахуванням особи винного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Судом також враховано тяжкість злочину, характеристику з місця проживання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Про обґрунтованість прийнятого рішення та щирість каяття ОСОБА_1 у вчиненому, свідчить добровільне відшкодування обвинуваченим потерпілому матеріальних збитків та моральної шкоди, що підтверджується заявою потерпілого ОСОБА_3І ( а.с. 42), позитивними характеристиками за місцем проживання та роботи. Крім того, із наданих апеляційному суду документів вбачається, що ОСОБА_4 має постійне місце роботи та проживання, сім’ю, що свідчить про його міцні соціальні зв’язки та стійке бажання стати на шлях виправлення.

Про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання свідчить також соціально-психологічна характеристика обвинуваченого, надана органом пробації та наведена у досудовій доповіді. Із якої вбачається, що ОСОБА_1 спокійний, негативних емоцій і почуттів не демонструє, адекватно реагує на критику та пропозиції, контролює свою поведінку, підтримує родинні стосунки з сім’єю, підтримує стосунки у суспільстві. Зазначені обставини, з урахуванням покладених на обвинуваченого судом обов’язків та контролем його поведінки органом пробації, може стримати ОСОБА_1 від вчинення нових злочинів.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції, щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду не має.

Керуючись ст. ст. 404, 407,419, 424,425, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. – залишити без задоволення.

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: