Постанова № 73077146, 22.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/706/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об’єднання «Карпати» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (ухвалена головуючим-суддею Біньковською Н.В., час ухвалення судового рішення 15 год 29 хв у м. Івано-Франківську, повний текст складено 18.12.2017) за позовом Державного підприємства «Виробниче об’єднання «Карпати» до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 Державне підприємство «Виробниче об’єднання «Карпати» (далі – ДП «ВО «Карпати», підприємство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі – УПФУ, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо включення до картки особового рахунку підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сум фактичних витрат за період з 01.02.2014 по 01.01.2015 згідно розрахунків УПФУ у Тисменицькому районі № 100/04 від 03.01.2014, № 430/04 від 21.08.2015 з 2015 року (за попередній 2014 рік) у загальному розмірі 127 852,46 грн по пенсіонерах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та зобов’язати УПФУ виключити (скасувати) зазначену суму витрат за вказаний період з картки особового рахунку підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визнати протиправними дії відповідача щодо включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень-квітень 2017 року № 968/03 від 01.03.2017, № 2942/04 від 12.04.2017 витрат на відшкодування сум пільгових пенсій по пенсіонерах ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 відповідно в розмірі 2 182,94 грн, 1 853,14 грн, 2 708,30 грн та зобов’язати відповідача виключити (скасувати) зазначені суми з розрахунків та картки особового рахунку позивача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визнати протиправними дії відповідача щодо включення до картки особового рахунку підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сум фактичних витрат за березень-квітень 2017 року по пенсіонерах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 відповідно у розмірі 2 595,72 грн, 2 761,54 грн, 2 796,78 грн, 2 428,14 грн, 2 804,06 грн, 2 887,66 грн та зобов’язати УПФУ виключити (скасувати) зазначені суми витрат з картки особового рахунку підприємства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ по включенню до картки особового рахунку позивача сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень-квітень 2017 року згідно розрахунку № 181/04 від 10.01.2017 по пенсіонерах ОСОБА_4 в сумі 2 595,72 грн, ОСОБА_5 в сумі 2 761,54 грн, ОСОБА_17 в сумі 2 796,78 грн, ОСОБА_7 в сумі 2 428,14 грн, ОСОБА_11 в сумі 2 804,06 грн, ОСОБА_12 в сумі 2 887,66 грн та зобов'язано відповідача виключити зазначені суми витрат по відшкодуванню пільгових пенсій вказаним пенсіонерам з картки особового рахунку підприємства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДП «ВО «Карпати» подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по включенню до картки особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за 2014 рік згідно розрахунків № 100/04 від 03.01.2014, № 430/04 від 21.08.2015 з 2015 року та зобов’язання виключити (скасувати) суми витрат за вказаний період є помилковим, оскільки занесення інформації про суми, що підлягають сплаті до картки особового рахунку підприємства з відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій № 100/04 від 03.01.2014, № 4622 від 05.09.2014, № 6135/04 від 07.11.2014 та № 6827/04 від 14.12.2014, які надсилалися саме у 2014 році до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з перерахованих пенсій (по пенсіонерах ОСОБА_2 та ОСОБА_12М.), а не розрахунок № 430/04 від 21.08.2015, який не є підставою для занесення відповідачем зазначеної інформації, чинність якого не заперечується позивачем. Також, помилковими вважає позивач висновки суду першої інстанції при вирішенні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до розрахунків підприємства фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень-квітень 2017 року № 968/03 від 01.03.2017, № 2942/04 від 12.04.2017 по пенсіонерах ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та зобов’язання щодо їх виключення. Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі – Закон № 3668-VI) та абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (в редакції Закону, що діяла після 28.04.2013) (далі - № 400/97-ВР), якими по суті збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою повністю задовольнити адміністративний позов ДП «ВО «Карпати». Стягнути на користь підприємства понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Апеляційна скарга УПФУ на оскаржувану постанову ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 була повернута відповідачу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 працювали на підприємстві та здобули спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХII від 05.11.1991 (далі – Закон № 1788-ХII), їм була призначена та виплачувалась, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14Є, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 продовжується виплачуватись пенсія за віком на пільгових умовах у відповідності до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону № 1788-ХII.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, що оскаржується підприємством, суд першої інстанції виходив з того, що саме розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій № 430/04 від 21.08.2015 із зазначеними у ньому сумами до сплати, який не оскаржувався позивачем, є підставою для занесення інформації про суми, що підлягають сплаті, до картки особового рахунку з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Стосовно іншої вимоги, суд зазначив, що у зв’язку із вступом 01.10.2011 в дію нової редакції статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV від 09.07.2003), відповідачем автоматично перевизначено дату досягнення пенсіонерами пенсійного віку, та як наслідок збільшено позивачу період відшкодування. При цьому, суд першої інстанції вказав, що доводи позивача, з посиланням на положення статті 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 по справі № 1-7/99, про те, що норми статті 26 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, можуть поширюватися виключно на пільгові пенсії, призначені після 01.10.2011, не мають значення для правильного вирішення даного спору, оскільки спірні правовідносини виникли не між Державою в особі органу ПФУ та фізичною особою щодо дати, з якої має бути призначена їй пенсія за віком на пільгових умовах, а між Державою в особі органу ПФУ та платником збору (позивачем у справі) щодо наявності чи відсутності об’єкту оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Пунктом другим Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом № 400/97-ВР.

Згідно ст.2 цього Закону, яка визначає об’єкт оподаткування, для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі – Інструкція) передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п.п.6.4 п.6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Як вірно вказав суд першої інстанції, пунктом другим Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та розділом 6 Інструкції на підприємства покладено обов’язок відшкодування витрат органу ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на підприємстві позивача до досягнення такими особами пенсійного віку, підставами для відшкодування яких є їх розрахунки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2014 році УПФУ направлялися ДП «ВО «Карпати» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788-ХII за № 100/04 від 03.01.2014 з 2014 року, № 4622/04 від 05.09.2014 з вересня 2014 року, № 6135/04 від 07.11.2014 з листопада 2014 року, № 6827/04 від 14.12.2014 з грудня 2014 року, в яких визначено позивачу до відшкодування суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в тому числі пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

В оскаржувані постанові суд першої інстанції послався на обставини, які встановлені цим же судом при розгляді справи, предметом якої були протиправні, на думку позивача, дії Пенсійного фонду по включенню у розрахунок № 100/04 від 03.01.2014 з 2014 року сум до відшкодування пільгових пенсій по зазначеним вище пенсіонерам.

Так, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 по справі № 809/1465/14 за позовом ДП «ВО «Карпати» до УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, УПФУ, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.06.2017, позовні вимоги зазначеного підприємства були задоволені частково. Суд визнав, зокрема, протиправними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 16 розрахунку № 100/04 від 03.01.2014 загальної суми пільгових пенсій у розмірі 12 255,64 грн та зобов’язав УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначену суму з даного рахунку, а також зобов’язав УПФУ в м. Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку позивача суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно графи 16 розрахунку № 100/04 в розмірі 12 255,64 грн.

Суд першої інстанції у даній справі також зазначив, що дії по включенню до розрахунків за № 4622/04 від 05.09.2014, № 6135/04 від 07.11.2014 та № 6827/04 від 14.12.2014 відповідних сум, а також самі розрахунки ДП «ВО «Карпати» оскаржені не були.

Зі змісту судового рішення, на яке послався суд першої інстанції при розгляді даної справи вбачається, що підставою для визнання протиправними дій відповідача по включенню в графу 16 розрахунку № 100/04 від 03.01.2014 та карток особового рахунку загальної суми пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 12 255,64 грн стало встановлення судом недотримання відповідачем вимог, передбачених пунктом 6.4 Інструкції та додатку № 6 до неї, а також визначення в розрахунках не місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожному пенсіонеру окремо, а загальної суми витрат.

Разом з тим, при розгляді справи № 809/1465/14, суд погодився із правомірністю дій УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по перевизначенню в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 03.01.2014 дат досягнення пенсійного віку пенсіонерами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18В, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та зазначив, що вимоги позивача про визнання протиправними дій УПФУ в Тисменицькому районі по перепризначенню в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 03.01.2014 дат досягнення пенсійного віку зазначеними пенсіонерами є безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При вирішенні апеляційної скарги, апеляційний суд керується нормами процесуального закону, що діяв на момент вчинення процесуальних дій судом першої інстанції, а саме редакцією КАС України, що діяла до 15.12.2017.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення), обставини, встановлені, зокрема, судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, встановлені судовим рішенням, на яке послався суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, на думку колегії суддів, мають значення для вирішення розглядуваної справи, а тому таке посилання є обґрунтованим.

Судом також встановлено, що на виконання наведеної вище постанови суду, на підставі виконавчого листа № 809/1465/14 від 10.01.2017, 31.01.2017 УПФУ виключило з картки особового рахунку підприємства суму 12 255,64 грн.

Також вірно встановлено, що у 2015 році УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області складено, УПФУ направлено та підприємством отримано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788-ХII з 2015 року № 430/04 від 21.08.2015, в графі 14 якої (сума плати підприємства ПФУ за попередній рік) визначено ДП «ВО «Карпати» до сплати всього 150 810,79 грн, в тому числі по пенсіонерах ОСОБА_2І -16 412,28 грн, ОСОБА_4В – 12 341,88 грн, ОСОБА_5 – 12 937,44 грн, ОСОБА_6А – 13 204,68 грн, ОСОБА_7 – 11 712,34 грн, ОСОБА_8 – 12 965,30 грн, ОСОБА_9 – 13 298,64 грн, ОСОБА_10 – 2 750,73 грн, ОСОБА_11 – 13 248,36 грн, ОСОБА_12 – 14 911,54 грн, ОСОБА_13В – 11 574,00 грн та ОСОБА_3 – 12 588,00 грн.

Судом також встановлено, що дії УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області по складенню вказаного розрахунку, включенню до нього відповідних сум до сплати ДП «ВО «Карпати» не оскаржувалися, що не заперечувалося в суді апеляційної інстанції представником позивача.

Механізм здійснення органами ПФУ обліку сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлюється Порядком ведення органами ПФУ обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління ПФУ № 21-2 від 27.09.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283 (далі – Порядок).

Згідно пункту 1.4 Порядку, облік, контроль і складання звітності щодо сум платежів проводяться органами Пенсійного фонду в автоматичному режимі. У рамках автоматизованої інформаційної системи існують робочі місця відділу обліку надходження платежів, за допомогою яких забезпечується виконання операцій, у тому числі ведення карток особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку визначено, що документами, на підставі яких здійснюється облік сум нарахованих платежів шляхом занесення інформації про суми, що підлягають сплаті платниками, до карток особових рахунків платників, є, зокрема, розраховані відповідним органом Пенсійного фонду розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій № 430/04 від 21.08.2015 із визначеними у ньому до сплати позивачем сумами є підставою для занесення інформації про суми, що підлягають сплаті до картки особового рахунку з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, і, як наслідок, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги підприємства про визнання протиправними дій відповідача по включенню до картки особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2014 рік згідно розрахунків № 100/04 від 03.01.2014, № 430/04 від 21.08.2015 з 2015 року у загальному розмірі 127 535,49 грн.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій УПФУ щодо включення до розрахунків ДП «ВО «Карпати» фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень-квітень 2017 року № 968/03 від 01.03.2017, № 2942/04 від 12.04.2017 по пенсіонерах ОСОБА_14 сумі 2 182,94 грн, ОСОБА_15 в сумі 1 853,14 грн та ОСОБА_16 в сумі 2 708,30 грн. та зобов’язання відповідача виключити зазначені суми витрат з розрахунків та картки особового рахунку підприємства, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДП «ВО «Карпати» отримало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788-ХII з березня 2017 року за № 968/03 від 01.03.2017 та з квітня 2017 року за № 2942/04 від 12.04.2017, за якими УПФУ визначило підприємству суми до відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, в тому числі по пенсіонерам ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у місячному розмірі 1 091,47 грн, 926,57 грн, 1 354,15 грн відповідно.

Суть доводів позивача зводилась до того, що включення відповідачем у вказані розрахунки сум до відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по вказаним пенсіонерам здійснено внаслідок безпідставного та протиправного, на думку позивача, перепризначення дат досягнення останніми пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону № 1788-ХII було призначено 05.07.2009. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди – до листопада 2013 року, було вказано 04.07.2014. Датою досягнення пенсійного віку згідно з оскаржуваними розрахунками № 968/03 від 01.03.2017, № 2942/04 від 12.04.2017 вказано 04.07.2017.

ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_2) зазначену пенсію призначено 18.07.2010. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди – до листопада 2013 року, було вказано 17.07.2014. Датою досягнення пенсійного віку згідно з оскаржуваними розрахунками вказано 17.07.2017.

ОСОБА_16 (ІНФОРМАЦІЯ_3) зазначену вище пенсію призначено 14.03.2011 року. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди – до листопада 2013 року, вказано 13.03.2016. Датою досягнення пенсійного віку згідно з оскаржуваними розрахунками вказано 13.09.2020.

Закон № 1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 цього Закону (в редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії зазначеним вище особам), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць : чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно цієї ж норми в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на дату набрання чинності змін до статті 26 Закону № 1058-IV (01.10.2011) та пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР (28.04.2013) пенсіонери ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не досягли 55-річного віку, з настанням якого, відповідно до положень чинного станом на дату призначення їм пільгових пенсій, припинявся обов’язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку таких пенсій. Тобто, станом на дату вчинення відповідачем дій щодо зміни віку, з досягненням якого в осіб виникає право на отримання пенсії за віком на загальних підставах, у позивача не припинився обов’язок по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку переліченим вище особам пільгових пенсій, а продовжився.

У зв’язку з наведеними вище обставинами, обов’язком підприємства є й надалі відшкодовувати Пенсійному фонду пов’язані з цим витрати, а умовою для припинення такого обов’язку є досягнення особою віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, з якого пенсія призначається на загальних підставах.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо застосування положень статті 26 № 1058-IV виключно до пільгових пенсій, призначених після набрання чинності Законом № 3668-VI (01.10.2011), які обґрунтовані тим, що у даному випадку спірні правовідносини виникли між Державою в особі органу ПФУ та платником збору щодо наявності чи відсутності об’єкту оподаткування.

Аналіз судових рішень по справах № 809/348/14, № 809/2604/14, № 809/1062/16 та № 809/352/17, копії яких містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції давав оцінку в контексті доводів позивача як підстави визнання протиправними дій відповідача, дає підстави для висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про неможливість застосування положень ч.2 ст.71 КАС України з огляду на відмінність предмету спору у порівнянні з розглядуваним спором.

Доводи апелянта про незмінність обставин та підстав включення відповідачем до розрахунків, зазначених у судових рішеннях осіб та сум пільгових пенсій, на які він посилається, зокрема за листопад-грудень 2013 року, травень-червень 2014 року, січень-серпень 2016 року, вересень 2016 року – лютий 2017 року у порівнянні з розрахунками за період, який є предметом розглядуваного спору, колегія суддів не бере до уваги в контексті положень ч.7 ст.78 КАС України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені доводи в сукупності з іншими обставинами, яким суд першої інстанції дав правову оцінку не спростовує його висновків.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об’єднання «Карпати» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року по справі № 809/809/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_19 судді ОСОБА_20 ОСОБА_21 Повне судове рішення складено 27.03.2018.