Постанова № 73077105, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м. ОдесаСправа № 515/1359/17

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Бучацька А.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області та Управління Державної казначейської служби України в Татарбунарському районі Одеської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, а саме: визнання протиправними дії щодо недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня; зобов’язання виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2017 року, у розмірі встановленому ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивачу протиправно нараховано разову грошову допомогу до 05 травня у 2017 році, в розмірі, встановленому постановою КМУ № 223 від 05 квітня 2017 року, а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення – без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України, для ветеранів війни - учасників бойових дій.

При цьому, до 05 травня за 2017 рік позивачу виплачено разову грошову щорічну допомогу, в розмірі 1 200,00 грн.

Не погоджуючись з розміром отриманої допомоги позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як управлінням правомірно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачалось, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

В свою чергу, Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 5 викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

При цьому, згідно з положеннями ст. 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Згідно з п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Прикінцеві та перехідні положення закону доповнені зазначеним пунктом згідно із ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Тому, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінетом Міністрів України прийняв постанову від 05 квітня 2017 року № 223 «ОСОБА_2 питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до вказаної постанови встановлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1200,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій управління соціального захисту щодо виплати позивачу у 2017 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірі 1200,00 грн.

Так, із вищевказаних норм вбачається, що розмір разової щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій визначено постановою КМУ № 223 «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 05 квітня 2017 року.

При цьому, позивачу виплачено у 2017 році разову щорічну грошову допомогу до 05 травня, відповідно до зазначеної постанови КМУ, у розмірі 1200 грн.

В свою чергу, у 2017 році відповідач не мав правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем зазначено, що при вирішенні спірних правовідносин необхідно застосувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року (справа № 21-6508а15).

Проте, колегія суддів не приймає зазначені доводи позивача, оскільки правовідносини, з приводу яких висловив свою позицію Верховний Суд України у постанові від 10 лютого 2016 року (справа № 21-6508а15), виникли у квітні 2014 року за інших фактичних обставин.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_2