Постанова № 73077100, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. м. ОдесаСправа № 814/1143/17

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, у справі за позовом Фермерського господарства "Кандибинське" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фермерське господарство "Кандибинське" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002371201/34010488 від 17 березня 2017 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної камеральної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено допущенні порушення товариством норм податкового законодавства.

В даному випадку, податковий орган вважає, що позивачем безпідставно порушено терміни реєстрації складених у грудні 2015 року податкових накладних, внаслідок чого податковим органом правомірно складено та направлено спірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, апелянтом зазначено, що у межах спірних правовідносин відсутні судові рішення щодо визнання протиправними дій та рішень податкового органу по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо необхідності задоволення позовних вимог, так як порушення термінів реєстрації складених податкових накладних відбулось у зв’язку з безпідставним розірванням податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акта перевірки від 28 лютого 2017 року № 207/14-29-12-16/34010488 про результати камеральної перевірки ФГ «Кандибинське», останнім порушено п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме порушено терміни реєстрації податкових накладних за грудень 2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В даному випадку, податкові накладні № 6/2 від 19 грудня 2015 року, № 9/2 від 21 грудня 2015 року, № 5/2 від 18 грудня 2015 року, № 8/2 від 21 грудня 2015 року, № 7/2 від 20 грудня 2015 року зареєстровано в ЄРПН 12 січня 2016 року, тобто з пропуском встановленого 15-денного терміну реєстрації останніх.

В свою чергу, на підставі виявлених порушень податковим органом складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0002371201/34010488, яким до нього застосовано штраф, у сумі 56 981,99 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року N 233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Так, відповідно до п. 7.3 Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

Згідно п. 7.4 Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

Відповідно до п. 7.5 Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Пунктом 7.6 Інструкції встановлено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Відповідно до п. 7.7 інструкції, датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Згідно п. 5 розділу 6 Додатку № 1 до Інструкції, у разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманого товариством податкового повідомлення-рішення № 0002371201/34010488 від 17 березня 2017 року, яким до товариства застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 56 981,99 грн.

В даному випадку, податковим органом встановлено, що податкові накладні № 6/2 від 19 грудня 2015 року, № 9/2 від 21 грудня 2015 року, № 5/2 від 18 грудня 2015 року, № 8/2 від 21 грудня 2015 року, № 7/2 від 20 грудня 2015 року зареєстровано в ЄРПН 12 січня 2016 року, тобто з пропуском встановленого 15-денного терміну реєстрації останніх.

При цьому, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що 24 листопада 2015 року між позивачем та Вознесенською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області укладено договір № НОМЕР_1 про визнання електронних документів.

В свою чергу, 21 грудня 2015 року позивачем подано в електронній формі засобами телекомунікаційного зв’язку для реєстрації в ЄРПН податкову накладну № 5/2 від 18 грудня 2015 року, що підтверджується електронною квитанцією № 1 від 21 грудня 2015 року, в якій зазначено, що документ не прийнято, так як можливе розірвано Договір про визнання електронної звітності.

Внаслідок чого, 25 грудня 2015 року позивач здійснив спробу зареєструвати новий договір з ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання електронних документів, на що отримав електронну квитанцію № 1 від 25 грудня 2015 року із позначкою, що документ не прийнято, так як діє договір про визнання електронних документів від 24.11.2015.

Крім того, 06 січня 2016 року позивач здійснив спробу зареєструвати новий договір з ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання електронних документів, на що отримав електронну квитанцію № 1 від 06 січня 2016 року із позначкою, що документ не прийнято, так як діє договір про визнання електронних документів від 24.11.2015.

Між тим, з протоколу засідання робочої групи Вознесенської ОДПІ з оперативного реагування та подолання тіньової економіки № 20 від 18 грудня 2015 року вбачається, що останньою вирішено вжити заходи щодо розірвання договору на подання звітності в електронному вигляду з ФГ «Кандибинське» у строк до 18 грудня 2018 року, внаслідок встановлення факту його відсутності за місцем реєстрації.

В свою чергу, лише 11 січня 2016 року контролюючим органом та ФГ «Кандибинське» укладено новий договір про визнання електронних документів від 11 січня 2016 року № 6, а як наслідок 12 січня 2016 року зареєстровано спірні податкові накладні.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб’єкта владних повноважень, а також зобов’язати його вчинити певні дії.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутнє рішення податкового органу щодо розірвання укладеного з позивачем договору від 24 листопада 2015 року, відсутні докази надсилання та отримання позивачем такого рішення або його повідомлення щодо розірвання раніше укладеного договору.

В свою чергу, вищевикладені обставини справи свідчать про те, що позивачем вживались заходи щодо реєстрації складених податкових накладних, здійснювались намагання зареєструвати нові договори про визнання електронних документів, проте внаслідок дій податкового органу, доцільність вчинення яких останнім не доведено, позивач не зміг зареєструвати відповідні податкові накладні у встановлені ПК України строки.

В даному випадку, колегією суддів не приймається посилання податкового органу на той факт, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі предмету доказування у даній справі та дослідив обставини розірвання та реєстрації договорів про визнання електронних документів, так як саме ці обставини стали підставою для виникнення спірних правовідносин.

Також, не приймаються посилання податкового на той факт, що позивачем не оскаржувалось у судовому порядку дій податкового органу щодо неприйняття спірних податкових накладних у грудні 2015 року, так як саме податковий орган, як суб’єкт владних повноважень, зобов’язаний дотримуватись у своїй діяльності принципів прозорості, законності та верховенства права, а як наслідок не вчиняти дій, за наслідком яких платник податків у майбутньому муситиме захищати свої права у судовому порядку.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1