Рішення № 73075853, 30.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Справа № 925/1055/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача за первісним позовом – ОСОБА_2 - представник з довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт”,

м. Київ

до приватного акціонерного товариства “УкрАгро НПК”, м. Жашків,

Черкаської області

про стягнення 6 301 792 грн. 02 коп.

за зустрічним позовом

приватного акціонерного товариства “УкрАгро НПК”, м. Жашків,

Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт”,

м. Київ

про стягнення 6 300 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт” до приватного акціонерного товариства “УкрАгро НПК” про стягнення попередньої оплати, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 13 грудня 2016 року за №ТЕ11/13.12.16 в розмірі 5 631 760 грн. 00 коп., а також, 160 704 грн. 90 коп. неустойки за порушення строків поставки товару та 509 327 грн. 12 коп. неустойки за порушення строків повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10 жовтня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву приватного акціонерного товариства “УкрАгро НПК” до товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт” про стягнення 6 300 грн. 00 коп. для спільного розгляду з первісним позовом та відкладено розгляд справи на 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2017 року продовжено строк розгляду спорів зі справи №925/1055/17 на 15 днів. Провадження у справі №925/1055/17 зупинено до вирішення пов’язаної справи №910/17667/17, що розглядається господарським судом міста Києва та набрання законної сили судовим рішенням.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2017 року вищевказану ухвалу залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 березня 2018 року провадження у справі №925/1055/17 поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27 березня 2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 березня 2018 року було оголошено перерву до 30 березня 2018 року 12 год. 00 хв.

27 березня 2018 року від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про відмову від зустрічної позовної заяви, заява про відстрочення виконання рішення суду, клопотання про зменшення штрафних санкцій та відзив на первісний позов.

Від позивача за первісним позовом (далі – позивач) надійшли заперечення про відстрочення виконання рішення суду та про зменшення штрафних санкцій, а також пояснення на відзив у якому позивач спростовував доводи викладені відповідачем за первісним позовом (далі - відповідач) у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, проти відстрочення виконання рішення суду заперечував та зазначав, що за умови відстрочки рішення суд надасть неправомірну перевагу інтересам відповідача перед правами позивача; дані обставини істотно погіршать платоспроможність позивача, а також відбудеться фінансування господарської діяльність відповідача без будь-яких на те фактичних та юридичних підстав.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазначав, що жодним доказом не доведено негативний майновий стан відповідача та крайніх негативних наслідків від виплати позивачу неустойки за порушення зобов’язань. Розмір неустойки за несвоєчасну поставку товару та несвоєчасне повернення коштів попередньої оплати, не є надмірними чи не розумними для забезпечення зобов’язань із поставки товару на умовах попередньої оплати. Відповідач понад рік користується коштами позивача, при цьому за сім місяців існування грошового зобов’язання не вжив жодного заходу на врегулювання ситуації що склалася, та не сплатив взагалі будь-яких коштів позивачу. Така поведінка відповідача свідчить про відсутність дій, направлених на усунення негативних наслідків його господарського правопорушення, що є обов’язковою умовою для зменшення неустойки.

В зв’язку з чим позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру неустойки, а первісний позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 26 березня 2018 року №2603-18/1 та зазначав, що згідно договору поставки №ТЕ 11/13.12.16 позивач зобов’язаний був надати відповідачу у встановлений договором строк належні та допустимі докази повноважень генерального директора ОСОБА_3 на укладення такого правочину. Водночас, станом по 26 березня 2018 року позивачем не вчинено дій, прямо обумовлених сторонами в п.7.9. договору поставки (не надано відповідачу належної копії протоколу загальних зборів учасників, що підтверджує повноваження генерального директора позивача на укладення договору), а отже, відповідач мав всі правові підстави зупинити виконання власного обов’язку за договором, без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій.

Також відповідач вказував, що оскільки позивачем було порушено вимоги п. 7.9. договору, відповідач мав право призупинити виконання власних зобов’язань з поставки товару, а, отже, і застосування будь-яких штрафних санкцій є неможливим, оскільки а ні прострочення строків поставки з боку відповідача, а ні порушення строків повернення попередньої оплати, відповідач не допустив.

Зважаючи на невиконання позивачем свого обов’язку у відповідача не виникло обов’язку поставити товар, та як наслідок у позивача немає жодних правових підстав для застосування абзацу 2 п.5.1. договору щодо відмови від поставки товару та права вимагати повернення попередньої оплати від відповідача.

Відповідач вказує, що в даному випадку до позивача за первісним позовом було застосовано оперативно-господарські санкції, передбачені п. 7.9 договору – одностороння відмова від виконання свого зобов’язання.

В зв’язку з чим відповідач просив суд у задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Вимоги, викладені в клопотаннях про відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру штрафних санкцій, представник відповідача в судовому засіданні підтримав.

Заяву про відмову від зустрічної позовної заяви представник відповідача підтримав.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 березня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1055/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги слід задовольнити частково, а провадження у справі щодо зустрічних позовних вимог слід закрити, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним первісним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору платіжним дорученням перерахував відповідачу 15 166 720 грн. 00 коп. в якості попередньої оплати.

Проте, обов’язок щодо поставки товару відповідачем було виконано частково.

В зв’язку з порушенням строків поставки товару позивач відмовився від договору та вимагає повернення попередньої оплати.

Крім того на підставі п. 5.1. договору поставки позивачем заявлено до стягнення 160 704 грн. 90 коп. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та 509 327 грн. 12 коп. штрафних санкцій за порушення встановлених строків повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 13 грудня 2016 року між приватним акціонерним товариством “Украгро НПК” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт” (покупець) було укладено договір поставки за №ТЕ 11/13.12.16.

Згідно п. 1.1. та п. 1.2. договору постачальник зобов’язався поставити в обумовлені договором строки покупцеві аміачну селітру в кількості 2 176 тонн на загальну суму 15 166 720 грн. 00 коп., а покупець зобов’язався оплатити та прийняти товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 4.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений в строк до 14 грудня 2016 року включно.

14 грудня 2016 року позивачем було сплачено 15 166 720 грн. 00 коп. попередньої оплати, що підтверджується копією платіжного доручення від 14 грудня 2016 року №3586.

Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника в період з 15 грудня 2016 року до 01 березня 2017 року.

Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки (п. 3.3. договору).

Водночас відповідачем було поставлено товар лише на суму 9 534 960 грн. 00 коп., що підтверджується копіями залізничних та видаткових накладних (а.с. 13-40) і даний факт сторонами не заперечується.

Згідно абзацу 2 п. 5.1. договору у випадку прострочення поставки більше ніж на 15 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки товару (в повному обсязі або частково). Постачальник зобов’язаний повернути покупцю всю суму попередньої оплати за товар, від поставки якого відмовився покупець, протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.

05 квітня 2017 року позивачем було вручено відповідачу вимогу №051/04, про що свідчить відмітка про отримання.

Даний факт сторонами також не заперечується.

У зазначеній вимозі позивач повідомив відповідача про відмову від поставки решти товару в кількості 808 тонн по договору від 13 грудня 2016 року №11/13.12.16 та вимагав до 10 квітня 2017 року повернути суму попередньої оплати.

В подальшому 20 квітня 2017 року позивачем було надіслано відповідачу лист від 19 квітня 2017 року за №191/04 в якому позивач просив повідомити про строк повернення заборгованості.

21 квітня 2017 року відповідач надав відповідь (№103) на вищевказаний лист в якому запропонував позивачу розглянути можливість внесення змін до договору поставки в частині перенесення строків виконання зобов’язань з поставки аміачної селітри після відновлення виробництва її національними виробниками або заміною аміачної селітри на інші мінеральні добрива з наступною поставкою в осінній період.

У відповіді (лист від 25 квітня 2017 року №251/04) на вищевказаний лист позивач повідомив про те, що запропонована відповідачем пропозиція є неприйнятною для товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт” та просив відповідача повідомити строки, в які останній планує здійснити повернення коштів.

В листі від 26 квітня 2017 року №107 відповідач запропонував позивачу погодити термін повернення попередньої оплати в строк до 01 вересня 2017 року.

В листі від 30 червня 2017 року №301/06 позивач просив відповідача повідомити про строк, впродовж якого приватне акціонерне товариство “УкрАгро НПК” готове повернути кошти в сумі 40 537 520 грн. 00 коп. або здійснити поставку товару.

Аналогійний лист також був адресований відповідачу 19 липня 2017 року за №191/07.

В листі б/н та б/д відповідач повідомив позивача про те, що відповідач опрацьовує графік поставки непоставленої частини товару, імовірність та графік поставки повної весняної потреби холдингу, графік повернення коштів за непоставлену селітру навесні 2017 року. Відповідач зобов’язався надати позивачу відповідну інформацію до 01 серпня 2017 року.

Листом від 17 серпня 2017 року за №205 відповідач запропонував позивачу розглянути можливість укладення додаткових угод, зокрема і до договору поставки від 13 грудня 2016 року за №11/13.12.16 за встановленими в договорах умовами та на обумовлених умовах в період з грудня 2017 року по лютий 2018 року.

Проте, будь-яких додаткових угод між сторонами укладено не було і строки поставки товару та строки повернення попередньої оплати змінено не було.

Отже, з урахуванням умов п. 5.1. договору відповідач повинен був повернути позивачу суму попередньої оплати 12 квітня 2017 року (5 банківських днів з моменту отримання вимоги від 05 квітня 2017 року).

Однак відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару на даний час не виконав, попередню оплату не повернув.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов’язання та вимагає повернення попередньої оплати.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не було надано доказів повноважень директора на підписання договору поставки у визначені сторонами строки, а тому відповідач зупинив виконання свого обов’язку щодо поставки товару судом враховано наступне:

Пунктом 7.9. договору передбачено, що покупець зобов'язується надати постачальнику в строк до 30 грудня 2016 року засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників покупця, що підтверджує повноваження представника покупця на укладення цього договору. В разі не надання покупцем таких документів, постачальник має право зупинити виконання свого обов'язку щодо постачання (передачі) товару, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Частиною 2 ст. 613 ЦК України визначено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вже зазначалося вище, за договором купівлі-продажу обов’язок покупця полягає в прийнятті та оплаті товару, а обов’язок продавця відповідно в передачі товару.

Момент виконання обов’язку продавця передати товар врегульовано ст. 664 ЦК України.

Не надання покупцем у строки встановлені договором документів, що підтверджують повноваження особи на укладання договору не є тією обставиною з якою закон пов’язує неможливість виконання продавцем свого основного обов’язку – своєчасної передачі товару на підставі чинного договору.

Укладений між сторонами договір не є змішаним.

Надання стороною документів іншій стороні на підтвердження повноважень особи, що підписала договір стосується укладення самого правочину та його чинності.

Водночас, ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Сплативши суму попередньої оплати та прийнявши товар, поставлений відповідачем, позивач винив дії щодо схвалення правочину від 13 грудня 2016 року.

Разом з тим, відповідач також поставляв позивачу товар на виконання укладеного договору, а отже, міг виконувати свої зобов’язання без отримання від покупця вказаних документів.

Отже, в даному випадку враховуючи зміст зобов’язань, які виникають з купівлі-продажу, суд дійшов висновку, що ненадання копії протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт” не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки кредитор свій основний обов’язок з оплати товару виконав повністю, а відповідач міг виконати свій обов’язок з поставки товару.

Відповідно до ст. ст. 235, 236, 237 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій ст. 236 ГК України, зокрема, одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною.

Водночас даний перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Проте, як вже зазначалося вище, прострочення кредитора в даному випадку не відбулося і позивач за первісним позовом своє основне зобов’язання виконав повністю та своєчасно.

Крім того, порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції, заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що особа до якої застосовуються оперативно-господарські санкції має право на їх оскарження, а отже має бути обізнаною з рішенням про їх застосування.

При цьому рішення про їх застосування та пред’явлення претензії не є тотожними поняттями.

Відповідач за первісним позовом до звернення позивача до суду не повідомляв останнього, що до нього застосовано саме санкції у вигляді односторонньої відмови від виконання свого зобов’язання.

Крім того, одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управленою стороною не звільняє в даному випадку від повернення попередньої оплати у разі відмови від договору покупця товару.

Також судом враховано, що виконання зобов’язання може забезпечуватися притриманням.

Згідно ст. ст. 594, 595 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Матеріали справи не містять допустимих доказів того, що в даному випадку відповідач негайно повідомив позивача про те, що не передає (не постачає) товар покупцю саме з підстав притримання, а не з підстав того, що у останнього фактично відсутній даний товар у наявності і він не взмозі виконати своє основне зобов’язання.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами договору чітко визначено дату до якої відповідач повинен був поставити товар, а саме: до 01 березня 2017 року.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 ЦК України).

Як зазначалося вище, 05 квітня 2017 року позивач відмовився від договору поставки та просив повернути решту попередньої оплати, яка була сплачена за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення поставки товару, на підставі умов договору поставки та не надано доказів повернення попередньої оплати.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного зобов’язання відповідача перед позивачем щодо повернення попередньої оплати здійсненої по договору №ТЕ11/13.12.16 від 13 грудня 2016 року.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 5 631 760 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.1. договору у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю або прострочення повернення покупцеві грошових коштів за поставлений товар неналежної якості або повернення покупцеві грошових коштів внаслідок відмови покупця від поставки товару в порядку визначеному абзацом другим цього пункту, постачальник сплачує покупцю штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару або несвоєчасно повернених грошових коштів за кожен день прострочення.

Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 160 704 грн. 90 коп. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару нарахованих за період з 02 березня по 05 квітня 2017 року та 509 327 грн. 12 коп. штрафних санкцій за порушення строків повернення суми попередньої оплати нарахованих за період з 11 квітня по 18 серпня 2017 року.

В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що розрахунок штрафних санкцій за порушення строків поставки товару здійснено позивачем не вірно, оскільки позивачем санкції нараховувались також в ті дні коли відбувалась поставка товару.

Так, за період з 02 березня 2017 року по 02 березня 2017 року (03 березня 2017 року було поставлено товар на суму 892 160 грн. 00 коп.) розмір санкцій нарахованих на суму вартості непоставленого товару 7 443 960 грн. 00 коп. складає 5 710 грн. 44 коп.;

За період з 04 березня 2017 року (дата вказана позивачем) по 11 березня 2017 року (12 березня 2017 року було поставлено товар на суму 446 080 грн. 00 коп.) розмір неустойки нарахованої на суму вартості непоставленого товару 6 551 800 грн. 00 коп. складає 40 208 грн. 31 коп.

За 13 березня 2017 року неустойку слід було нараховувати на суму 5 631 760 грн. 00 коп., а не на 6 105 720 грн. 00 коп., як вказав позивач і її розмір складає 4 320 грн. 25 коп.

За період з 14 березня 2017 року (дата вказана позивачем) по 04 квітня 2017 року (05 квітня 2017 року позивач відмовився від прийняття товару) розмір неустойки нарахованої на суму вартості непоставленого товару 5 631 760 грн. 00 коп. складає 95 045 грн. 59 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 145 284 грн. 59 коп. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, а в решті слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Стосовно заявлених до стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне повернення попередньої оплати судом враховано наступне:

З урахуванням наданого суду розрахунку вбачається, що позивачем не вірно вказано початок нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне повернення попередньої оплати, оскільки як зазначалося вище, відповідач повинен був повернути попередню оплати 12 квітня 2017 року.

Отже, розмір неустойки нарахований за період з 13 квітня 2017 року по 18 серпня 2017 року на суму 5 631 760 грн. 00 коп. складає 500 686 грн. 61 коп.

З урахуванням вищенаведеного розрахунку з відповідача підлягає стягненню 500 686 грн. 61 коп. неустойки за порушення строків поставки товару, а в решті слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову судом враховано наступне:

Приватне акціонерне товариство “Украгро НПК” звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт” штрафу в розмірі 6 300 грн. 00 коп. за повернення неочищених вагонів.

Проте, як зазначалося вище, позивач за зустрічним позовом подав заяву про відмову від свого позову.

Згідно ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46 ГПК України).

Таким чином в даному випадку, суд вважає за необхідне відмову від позову прийняти, а провадження у справі за зустрічним позовом закрити, оскільки підстави для не прийняття відмови від позову відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

В зв’язку з тим, що позивач за первісним позовом відмовився від зустрічного позову, то останньому підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні зустрічного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

Що стосується клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення суду, слід зазначити наступне:

У відповідності до ч. 6 ст. 238, ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У своєму клопотанні відповідач зазначав, що починаючи з лютого-березня 2017 року виробництво аміачної селітри в Україні було повністю зупинене.

Відтак відповідач вказував, що зважаючи на реальну відсутність фактичної можливості у відповідача отримати та/або закупити у товаровиробників товар, що мав бути поставлений позивачу, а також, зважаючи на невиконання позивачем власних договірних зобов'язань, виконання відповідачем умов договору поставки було фактично неможливо.

Таке зупинення виробництва призвело не тільки до виникнення у відповідача кредиторської заборгованості перед безпосередніми сільгоспвиробниками, в тому числі і позивачем, а й виникненням дебіторської заборгованості товаровиробників перед відповідачем в особливо великих розмірах.

Так, станом на кінець 2017 року дебіторська заборгованість товаровиробників перед відповідачем становить - 1 845 779 тис. грн., при тому кредиторська заборгованість на цей самий період становить - 1 294 502 тис. грн.

Негайне виконання рішення суду по справі, з урахуванням поточного скрутного становища відповідача, утворенням заборгованості товаровиробників перед боржником в розмірі 1 845 779 тис. грн., може мати реальну загрозу банкрутства відповідача, що призведе не тільки до неможливості виконання рішення суду, а й, фактично, порушення відповідачем інших зобов'язань щодо обслуговування та погашення поточної кредиторської заборгованості перед третіми особами.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Під час розгляду даного клопотання судом враховано, що предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача саме попередньої оплати, а не заборгованості за отриманий товар.

Тобто, відповідач спірні кошти на момент звернення позивача до суду від останнього вже отримав і мав змогу їх раціонально та розумно використовувати, а тому своєчасне повернення грошових коштів покупцю товару після відмови від договору не залежало від повернення дебіторської заборгованості товаровиробників (контрагентів) перед відповідачем за іншими правочинами.

При цьому відповідач не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом про відшкодування втрат (збитків) у разі порушення контрагентами відповідача своїх зобов’язань за іншими правочинами, що стало наслідком несвоєчасної поставки товару чи повернення коштів відповідачем позивачу.

Тому суд вважає, що вина відповідача за первісним позовом у виникненні даного спору є очевидною, а тому дані обставини не дають підстав для відстрочки судового рішення з повернення попередньої оплати, оскільки обов’язок з повернення грошових коштів виник у відповідача 12 квітня 2017 року, тобто прострочення виконання зобов’язання становить майже рік і за цей час відповідач не вчиняв жодних дій для врегулювання спору та зменшення заборгованості.

Згідно п.2 ч.6 ст.238 ГПК України лише у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується, зокрема, про надання відстрочки виконання рішення суду.

Оскільки в даному випадку підстав для відстрочки немає, то рішення суду за наслідками розгляду клопотання відповідача зазначається лише у протоколі судового засідання.

В клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач за первісним позовом просив суд зменшити розмір штрафних санкцій за порушення строку поставки товару до 10 000 грн. 00 коп., за порушення строку повернення суми попередньої оплати до 90 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, як вже зазначалося вище, відповідачем за первісним позовом протягом року не було вчинено жодних дій, що свідчать про виконання своїх зобов’язань, неустойку нараховано позивачем в межах строків передбачених ч.6 ст. 232 ГК України, а її розмір відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Також законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України на кошти, що підлягають поверненню відповідачем в якості попередньої оплати, а тому враховуючи втрати кредитора, розмір штрафних санкцій не є надмірно великими в даному випадку, у зв’язку з чим підстав для задоволення клопотання не вбачається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Украгро НПК”, вул. Промислова,1, м. Жашків, Черкаської області, ідентифікаційний код 31961067 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Трайгон-Експорт”, вул. Старокиївська, 10, корпус Г, м. Київ, ідентифікаційний код 36469551 – 5 631 760 грн. 00 коп. – попередньої оплати, 145 284 грн. 59 коп. неустойки за порушення строків поставки товару, 500 686 грн. 61 коп. неустойки за порушення строків повернення попередньої оплати та 94 167 грн. 68 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог первісного позову - відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

4. Провадження у справі №925/1055/17 за зустрічним позовом - закрити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 30 березня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович