Рішення № 73066920, 07.03.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1831/17

Провадження № 2-п/396/1/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.03.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Шепетько В.І.,

з участю секретаря Корольової Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2017 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 08.06.2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 1800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, "Правилами користування платіжною карткою" та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 30.09.2017 року має заборгованість в розмірі 70949,28 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, пояснила суду, подавши суду письмове заперечення та пояснення через свого представника, в якому позов не визнала в повному обсязі, в зв’язку з пропуском позовної давності.

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановлено банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, "Правилами користування платіжною карткою" та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві (а.с.4). ПАТ КБ “Приватбанк” свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг у разі невиконня зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку. Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Згідно п.1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та /або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або в установленому банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Отже підписана анкета-заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, складає між відповідачем та банком договір, що підтверджується його підписом (а.с.4).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач порушив умови договору, а тому станом на 30.09.2017 року має заборгованість – 70949,28 грн., яка складається з наступного: 1727,49 грн. – заборгованість за кредитом; 60567,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4800,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3354,73 грн. - штраф (процентна складова)., що підтверджується розрахунком.

Відповідач у своїх поясненнях посилається на наступні обставини.

Дійсно ОСОБА_1 в 2011 році отримала кредит у розмірі 1800 гривень 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік в КБ «Приват Банк».

Відповідно до правової позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-240цс14 від 11.02.2015 року та Постанові №6-16 цс 15 від 11.03.2015 року, в яких однією зі сторін був ПАТ КБ «ПриватБанк», і які є обов’язковими до застосування всіми судами України, «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, як на умови кредитного договору не можна приймати як належний доказ, так як не наведено жодного доказу, що відповідач саме з такими умовами була ознайомлена та надала свою згоду. Та звідси випливає, що докази є неналежними, бо не містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач заперечує факт сплати нею 200 грн. в рахунок погашення заборгованості в сумі 200 грн. 06.11.2014 року, вказує на пропуск позовної давності, оскільки вона сплатила восстаннє платіж 19.04.2013 року, просить відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 207,1055 ЦК України такий порядок кредитного договору не узгоджується із правилами укладення письмових правочинів.

Тому і вважає, що потрібно відмовити у позовних вимогах ПАТ КБ «Приват Банк».

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно п.5.2 Умов і правил надання банківських послуг, погашення кредиту - поповнення карткового рахунку Держателя здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому чи безготівковому порядку і зарахування їх Банком на картковий рахунок Держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

Пунктом 5.3 вказаних Умов передбачено, наступне: строки та порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам зі встановленим Мінімальним обов'язковим платежем приведений в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами та частину заборгованості за кредитом..

За визначенням, що містить розділ 2 Умов і правил надання банківських послуг Мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань Держателя, які щомісячно підлягають до сплати Держателем протягом строку дії карти. В залежності від виду платіжної карти, розмір та порядок розрахунку щомісячного платежу вказаний в Заяві та Пам'ятці клієнта та виражений у відсотковому співвідношенні до здійснених операцій з використанням платіжних карт. Мінімальний щомісячний платіж є обов'язковим для Держателів платіжних карток, що здійснюють операції за кредитною схемою.

Таким чином, строк звернення до суду позивача повинен обчислюватися по кожному простроченому мінімальному щомісячному платежу окремо, при цьому умовами укладеного між сторонами договору термін остаточного виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки.

Як вже вказувалось, з заяви про надання кредиту судом встановлено, що розмір кредитного ліміту складає 1800 грн., а заборгованість за кредитом складає 1727,49 грн. Отже з незрозумілих причин тіло кредиту залишився незмінним, хоча відповідач своєчасно, належним чином та у встановлений строк виконувала умови договору, так як відповідачці під час отримання кредитної картки було роз’яснено про сплату щомісячно в сумі 200 грн. до кінця 2011 року, а потім по 100 грн. до кінця 2012 року, що відповідач і зробила та до квітня 2013 року сплачувала щомісячно по 100 грн. З квітня 2013 року відповідачка припинала сплату коштів, так як вважала що кредит сплатила в повному обсязі. Відповідачем також заперечується факт переривання позовної давності платежем на картковий кредитний рахунок в листопаді 2014 року в сумі 200,00 грн., оскільки вона даний платіж не здійснювала і не могла його здійснювати, так як вважала що кредитні умови виконала та боргу перед банком не має з квітня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна умов договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про внесення таких змін; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, при цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) платежів.

Проте відповідач та його представник заперечують вчинення платежу за спірним кредитом 06.11.2014 року в сумі 200 грн..

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п.1Розділу ХІII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, оскільки провадження по справі відкрито до набрання чинності редакцією Цивільного процесуального кодексу України від 03 жовтня 2017 року, справу слід розглядати за правилами, що діють після набрання чинності редакцією Цивільного процесуального кодексу України від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК в редакції від 03 жовтня 2017 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення містили статті 10 та 60 ЦПК України в редакції, чинній до 03.10.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України в чинній редакції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 09.11.2016 року (справа № 6-1457цс16) та у постанові від 23.11.2016 року (справа № 6-2104цс16) Верховний суд України висловив правову позицію про те, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою (постанова ВСУ від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16).

ВСУ вказав, що суд першої інстанції не встановив, чи було волевиявлення боржника на погашення такого боргу, чи знав боржник про таке погашення та чи схвалив такі дії.

Відповідно до правової позиції ВСУ до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідачем не визнавалось вчинення оплати з погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 200 грн. 06.11.2014 року, а позивачем в порушення положень ст.81 ЦПК України не надано переконливих та беззаперечних доказів (квитанції тощо) того, що ці дії було вчинено безпосередньо відповідачем або уповноваженою ним особою. Останній платіж, визнаний відповідачем, що перериває перебіг строку позовної давності був здійснений 19.04.2013 року, з цієї дати перебіг строку позовної давності починається заново і спливає 19.04.2016 року.

Згідно з положеннями ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема про стягнення неустойки.

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як вбачається із відзиву відповідача на позов, нею категорично заперечується факт укладення будь-яких угод із позивачем, у зв'язку з чим нею заявлялося клопотання про витребування оригіналу заяви на отримання кредиту від позивача, на що представник позивача повідомив, що оригінал заяви не зберігся, а тому відповідач позбавлена можливості переконатися у відповідності копії наданої заявки оригіналу.

Порядок завіряння копій визначено п.5.27 ДСТУ 4163-2003 затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року. Відповідно до п.5.27 зазначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Таким чином, в матеріалах справах не надано жодного оригіналу документів, а також відсутні копії документів, відповідно до вимог законодавства. Представник Банку не надав жодного документу, який би спростовував позицію представника відповідача – ОСОБА_2, що є безумовною підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 525-530,610,1054 ЦК України, ст.ст. 95,141,258-261 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Дата складення повного судового рішення - 21.03.2018 року

Головуючий: В. І. Шепетько