Рішення № 73088253, 26.03.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1284/17

Провадження № 2/396/21/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря Корольової Ю.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, в особі Головного упраління Державної казначейської служби України, третя особа прокуратура Кіровоградської області про стягнення моральної шкоди завданої неправомірними діями (бездіяльністю) прокурора по кримінальному провадженню №12014120230000465 від 21.06.2014 року,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що в провадженні СВ Новоукраїнського РВ УМВСУ знаходиться кримінальне провадження №12014120230000465 від 21.06.2014 року за повідомленням ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч.1 ст.126 КК України, а саме умисного завдання ударів, які заподіяли фізичний біль і не спричинили тілесних ушкоджень.

Останній безпричинно наніс йому кілька ударів рукою в шию та в голову, від чого у нього розболілась голова, й він поїхав у лікарню та повідомив про вказану подію чергового райвідділу міліції. Того ж дня він був допитаний працівником міліції, і його було повідомлено про те, що будуть внесені відповідні відомості до ЄРДР.

У своїх показаннях ОСОБА_1 повідомив про свідків, які були очевидцями події, які були допитані слідчим та які в подальшому під час слідчого експерименту підтвердили надані ними покази, чітко повідомивши про вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_2

В ході досудового розслідування кримінальне провадження неодноразово закривалося, проте кожного разу постанови про закриття кримінального провадження скасовувалися ухвалами слідчого суді на матеріали кримінального провадження поверталися для відновлення досудового розслідування. До цього часу остаточного процесуального рішення по кримінальному провадженні не прийнято, що порушує його права як потерпілого.

Посилається на те, що бездіяльність прокурора, який не здійснює належного контролю за проведенням досудового розслідування, порушує його віру в об’єктивне досудове розслідування та правосуддя в цілому, обмежують його право на судовий захист його прав, він відчув абсолютну безпомічність перед посадовими особами державної влади. Внаслідок бездіяльності слідчого та прокурора він змушений був витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду та участь в судових засіданнях, у зв’язку з чим у нього було порушено нормальний уклад життя, переносив стреси та нервування, й кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення стресу.

Із посиланням на положення вітчизняного законодавства, правові позиції ВСУ, норми Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ, просить стягнути із відповідача заподіяну йому протиправною бездіяльності прокурора моральну шкоду, яку він оцінює, з урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, у розмірі 10 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України ОСОБА_3 подала суду заперечення, в якому позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними, посилається на те, що не являється учасником судового процесу, тому що, згідно із своїми функціональними обов’язками, не є учасником спірних відносин, не володіє будь-якими фактичними даними по кримінальному провадженні. Вважає, що казначейство являється самостійним учасником, який не може нести відповідальність за дії інших осіб, в т.ч. й органів прокуратури, казначейство жодних прав позивача не порушувало, не вступало з ним у будь-які правовідносини, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану іншими особами. Вважає, що постановлення слідчими суддями ухвал про скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокурора та не означає заподіяння позивачеві будь-якої шкоди. Вважає, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи – Прокуратури Кіровоградської області – ОСОБА_4 надав письмове пояснення, в якому заперечує заявлений позов, посилається на те, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, вважає, що саме по собі задоволення ухвалами слідчих суддів скарг позивача і покладення на прокурора обов’язку прийняти у визначені строки остаточних рішень, сам факт неприйняття прокурором процесуальних рішень, його посилання на необхідність звернення до суду і судову тяганину – не можуть бути належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди. Просить відмовити у позові.

Зважаючи на те, що провадження у справі було відкрито за правилами ЦПК у редакції від 2004 року, й до 15.12.2017 року позов не був вирішений, у зв’язку з об’єктивними причинами, судом 08.02.2018 року ухвалено про продовження розгляду справи за положеннями спрощеного позовного провадження, а тому судом розглянуто та вирішено позов без виклику сторін.

Дослідивши надані докази, проаналізувавши доводи учасників судового провадження, викладені у позові та запереченнях і поясненнях на нього, судом встановлені наступні обставини.

В провадженні СВ Новоукраїнського РВ УМВС України у Кіровоградській області (на даний час – СВ Новоукраїнського ВП ГУНП у Кіровоградській області) перебувало кримінальне провадження №12014120230000465 від 21.06.2014 року за повідомленням ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 відносно нього протиправних дій – заподіяння тілесних ушкоджень. Попередня кваліфікація кримінального провадження була за ч.1 ст.125 КК України, згодом кваліфікація була змінена на - ч.1 ст.126 КК України, а саме умисне завдання ударів, які заподіяли фізичний біль і не спричинили тілесних ушкоджень. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів про наслідки досудового розслідування кримінального провадження.

Прокурором неодноразово виносились постанови про закриття вказаного кримінального провадження, які скасовувалися ухвалами слідчого суду від 17.06.2015 року, 02.12.2015 року, 02.03.2017 року (а.с.38-42), підставами для скасування цих постанов визнавалося непроведення протягом тривалого часу усіх необхідних слідчих дій, що порушує права потерпілого ОСОБА_1 на захист його інтересів протягом розумного строку. Вказані ухвали слідчих суддів оскарженню не підлягали, а тому набували законної сили негайно після постановлення.

Крім цього, ухвалою слідчого судді від 11.08.2016 року було задоволено скаргу позивача, визнано протиправною бездіяльність прокурора щодо неприйняття рішень у цьому кримінальному провадженні та зобов’язано орган досудового розслідування та прокурора прийняти в 60-денний строк остаточного процесуального рішення, згідно положень ст.283 КПК України.

Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні не було закінчено протягом тривалого часу, в чому суд вбачає протиправну бездіяльність, зважаючи на невисоку складність подібної категорії справи, відсутності зловживань з боку потерпілого ОСОБА_1 Такий тривалий строк досудового розслідування, як випливає із досліджених ухвал слідчих суддів, викликаний невиправданим зволіканням як слідчого, так і відсутністю належного процесуального контролю з боку прокурора, що у свою чергу призводило до порушення прав потерпілого ОСОБА_1 на своєчасне і належне розслідування його заяв про вчинений відносно нього злочин, забезпечення його процесуальних прав та належний судовий захист.

Згідно рішення у справі «Рисовський проти України», ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частини 1 статті 76 ЦПК України). Статтями 77-80 ЦПК України регламентована належність, допустимість, достовірність і достатність доказів.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, суд враховує, що моральні страждання будь-якої людини залежать від багатьох чинників, однак основними є глибина розуміння джерела моральних страждань, причин, що їх породили, можливість усунути ці причини самостійно, термін дії обставин моральних страждань на людину, наслідки цих страждань, характер людини, її емоційний стан, сімейні обставини, попередня професійна діяльність та ін., на підставі чого бездіяльність правоохоронних органів при розгляді її (позивача) заяви про скоєння злочину, безпідставне затягування розслідування викликала у ОСОБА_1 моральні страждання, які полягають у відчутті стурбованості, страху за своє життя, оскільки не притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності викликало відчуття незахищеності та безкарності до осіб, які вчинили злочин

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173,1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст.1172, а не ст.1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22.06.2017 р.)

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу, тобто шкода відшкодовується шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Зазначені правові позиції викладені в постановах вищих судів, а саме:

-постанова ВС від 14 березня 2018 року, справа №377/490/17;

-постанова ВС від 21 лютого 2018 року, справа № 522/22008/15-ц.

Зважаючи вищенаведені обставини та аналізуючи положення як законодавства, так і усталену судову практику, враховуючи доведеність протиправної бездіяльності прокурора протягом тривалого часу, суд переконаний, що така бездіяльність заподіяла моральну шкоду позивачеві, адже кожен факт незаконного порушення прав та інтересів викликає у повноцінної адекватної людини негативні почуття та емоції у виді обурення, розчарування, переживань, сорому або стресу, у залежності від темпераменту самої людини.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

Суд погоджується із доводами позивача, що відчуття ним власної неспроможності захистити свої права, викликану бездіяльністю органу державної влади, спричинило йому моральну шкоду у вигляді душевних страждань, що судом презюмується, а тому завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності та справедливості, зважаючи на важливість для позивача забезпечення свого порушеного права на судовий захист, враховуючи глибину і тривалість душевних страждань, неодноразовість випадків допущеної прокурором неправомірної бездіяльності, з відповідача слід стягнути на користь позивача 7 тис. грн., що буде достатнім для компенсації завданої моральної шкоди.

Судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 141,259-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено - 30.03.2018 року.

Головуючий: В. І. Шепетько