Ухвала суду № 73066874, 28.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/221/18 Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.Провадження № 11-кп/780/408/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 28.03.2018

УХВАЛА

Іменем України

28 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Свінціцької О.П.

суддів - Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.

секретар - Чорнобривець В.В.,

за участю прокурора - Сагей Л.І.

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з Кагарлицькою ВК №115 провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 березня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 від подальшого відбування основного покарання, та відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06.2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 04.08.2015 вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК залишено без змін.

До суду надійшло подання в.о. начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 від подальшого відбування основного покарання.

В судовому засіданні 01.03.2018 року засудженим ОСОБА_3 було заявлено клопотання про звільнення його умовно – достроково також від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 01 березня 2018 року в задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 від подальшого відбування основного покарання та в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений ОСОБА_3 своєю поведінкою під час відбування покарання в установі виконання покарання достеменно не довів тієї обставини, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, так як за весь період відбування покарання у Державній установі Кагарлицька ВП № 115, а саме, з 04.11.2015 року, тобто, за період в майже три роки, засуджений ОСОБА_3 отримав лише два заохочення, причому, останнє майже за п’ять місяців до дня надходження подання у відношенні засудженого до суду.

Не погоджуючись з даною ухвалою засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01.03.2018 року щодо нього скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього умовно - дострокове звільнення від відбування основного покарання та задовольнити його клопотання про звільнення від відбування додаткового покарання.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, щосуд безпідставно відмовив у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання згідно статті 81 КК України.

Посилається на те, що матеріали подання вказують, що він відбув більше половини строку покарання, а тому, відповідно до ч.3 ст.81 КК України, у нього виникло право на умовно-дострокове звільнення.

Вказує, що протягом усього часу відбування покарання він не мав жодного стягнення, двічі був заохочений за сумлінну поведінку та відношення до праці, є інвалідом третьої групи, по місцю відбування покарання працював, незважаючи на незадовільний стан здоров’я, добросовісно виконував трудові обов’язки, позитивно характеризується адміністрацією установи.

Вказує, що він пройшов курси підготовки до звільнення, став на шлях виправлення.

З 08 вересня 2016 року по 15 вересня 2016 року та з 22 лютого 2017 року по 23 березня 2017 року він перебував на лікуванні в Кагарлицькій центральній районній лікарні з приводу видалення прямої пахової грижі та з приводу перелому шийки стегнової кістки, внаслідок чого була проведена операція і в даний час йому важко ходити, пересувається за допомогою палиці, з поважних причин він не може фізично працювати, про що є в матеріалах подання відповідні медичні висновки.

Вказує, що до цих захворювань, тобто до вересня 2016 року він вів активний спосіб життя, працював фізично, за що і заохочувався адміністрацією виправної колонії. Однак, після перенесених захворювань, на жаль, на важких роботах він працювати не може, однак намагається сумлінно виконувати всі покладені на нього обов’язки, що підтверджується матеріалами подання.

Вказує, що безпідставними є і посилання суду на ухвалу того ж Кагарлицького районного суду від 27.04.2017 року про відмову в задоволенні подання про заміну невідбутої частини строку покарання більш м’яким щодо нього, оскільки предметом розгляду в тій справі були зовсім інші обставини і заміна невідбутої частини покарання на більш м’яке ніякого відношення до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не має.

Крім того вказує, що по прибуттю в колонію, після карантину його прийняли на роботу слюсарем-електриком на виробництво при установі. Професія у нього електромонтажник, стаж роботи 47 років. Додатково виконував роботи по електроосвітленню церкви та ізолятора. Працюючи один рік він не отримав жодного заохочення, йому повідомили, що якщо він працюватиме, заохочення надаються автоматично.

В апеляційній скарзі захисник засудженого просить скасувати ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 березня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» Київської області про умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання засудженого ОСОБА_3, а також задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_3 про звільнення його умовно – достроково від відбування додаткового покарання.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вирішуючи питання про доведеність засудженим свого виправлення, необхідно врахувати увесь комплекс даних про особу засудженого, наявність стягнень та заохочень, поведінку під час відбування покарання, ставлення до праці, тощо.

Відповідно до матеріалів подання, засуджений ОСОБА_3 протягом усього часу відбування покарання не мав жодного стягнення, він двічі був заохочений за сумлінну поведінку та відношення до праці.

Вказує, що ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи, по місцю відбуття покарання працює, незважаючи на незадовільний стан здоров’я, добросовісно виконує трудові обов’язки. Характеризується виключно з позитивної сторони.

Також засуджений пройшов курси підготовки до звільнення, став на шлях виправлення. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі, або позбавлення волі, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.

За змістом статті 81 КК України та згідно роз»яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», однією з умов для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Сумлінне ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільно корисній праці, систематичним виконанням трудових обов'язків, відсутністю трудових порушень за весь час відбування покарання.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06.2015 року був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 04.08.2015 вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК залишено без змін.

Початок строку покарання -04.08.2015р., кінець строку - 04.08.2020 року. Одна друга строку покарання - 04.02.2018р.

З 04.11.2015 року відбуває покарання в ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115».

Як вбачається з характеристики на засудженого, наданої начальником відділення СПС № 1 від 08.02.2018р., засуджений ОСОБА_3 відбував покарання з 04.08.2015р. в Чернівецькій УВП (№33), де характеризувався посередньо, вимог режиму утримання не порушував, дисциплінарних стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався.

З 04.11.2015р. засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115».За час відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, дотримується порядку та умов відбування покарання, розпорядку дня в установі, за що два рази був заохочений. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань, виконує роботу з самообслуговування. До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою. ОСОБА_3 за час відбування покарання сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Однак, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не лише виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними та іншими особами нових злочинів, а й безпосередньо кару засудженого, а тому, враховуючи наслідки, які настали від вчиненого ОСОБА_3 злочину, а саме загибель двох осіб та отримання ще однією особою тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає явно передчасним вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 від подальшого відбування як основного так і додаткового покарання, на підставі ст. 81 КК України.

При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги засудженого та його захисника, колегія суддів вважає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України, дотримання якого засудженим ОСОБА_3 підтверджується його позитивною характеристикою.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_3 відбуває покарання з 04.08.2015р., у тому числі у ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» з 04.11.2015р., на лікуванні він перебував з вересня 2016р., разом з тим, заохочення ним були отримані лише у січні та вересні 2017р., що, на думку колегії суддів, не може свідчити про сумлінне ставлення засудженого до праці.

Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав однозначно стверджувати про виправлення засудженого ОСОБА_3, оскільки відбутий ним строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами ч.3 ст.81 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для об'єктивного висновку щодо виправлення засудженого.

Суд першої інстанції під час розгляду подання обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування основного покарання є передчасним, з чим погоджується і колегія суддів.

Всупереч доводів засудженого та його захисника, стан здоров'я засудженого не є обставиною, яка безпосередньо впливає на застосування ст. 81 КК України.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого про звільнення його умовно – достроково і від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд безпідставно послався на те, що не може вирішити дане питання , оскільки умовно – дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише до строкових покарань. При цьому суд не звернув уваги на ст. 55 КК України, відповідно до якої позбавлення права займатися певною діяльністю (в даному випадку ОСОБА_3 було позбавлено права керувати транспортними засобами) є строковим покаранням і при призначенні його як додаткового покарання може бути призначене на строк від одного до трьох років.

Однак, оскільки засуджений ОСОБА_3 вчинив злочин, пов»язаний з порушенням правил безпеки дорожнього руху, злочин вчинено в стані алкогольного сп»яніння, враховуючи тяжкістю наслідків, що настали у вигляді смерті двох осіб та заподіяння ще одній особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості, колегія суддів вважає, що умовно дострокове звільнення засудженого від додаткового покарання не буде відповідати меті, передбаченій ст. 50 КК України, а тому суд дійшов вірного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні клопотання засудженого.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 слід залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого та його захисника без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01.03.2018 року, якою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 від подальшого відбування основного покарання, та відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно – дострокове звільнення від відбування додаткового покарання залишити без змін з урахуванням доповнень, викладених в мотивувальній частині даної ухвали.

Судді:

______ ____ ___

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5