Постанова № 73066871, 26.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/185/18 Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 33/780/317/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 147 26.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 22 лютого 2018 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Баришівського районного суду Київської області від 22 лютого 2018 року на

Еміналієва Ярослава Альбертовича, 31 серпня 1994 року народження, непрацюючого, проживаючого за адресою: вул. Гагаріна, 3, кв. 2 в с. Волошинівка Баришівського району Київської області,-

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він, 04.02.2018 року о 01 годині 20 хвилин, на вул. Центральній в смт. Баришівка Київської області, керував автомобілем «ГАЗ 2705», номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота) та від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 послався на те, що він відмовився їхати на освідування саме до Баришівської ЦРЛ, оскільки був проінформований щодо упередженості даної медичної установи щодо об’єктивного проведення освідування, в той час як працівники поліції не погодились провести дане освідування в іншому медичному закладі. Крім того, апелянт указав на те, що працівники поліції не запропонували останньому пройти тест за допомогою приладу «Drager». Вважав, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, про перебування його у стані алкогольного спяніння.

Указав на те, що пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стверджують тільки факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного спяніння, однак будь-яким чином не підтверджують наявність у нього такого фізіологічного стану. Просив постанову скасувти та закрити провадження у справі.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_2 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, поясненнями самого ОСОБА_2 та іншими доказами.

На підставі досліджених доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_2 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновків судді місцевого суду щодо стану алкогольного сп’яніння, не ґрунтуються на матеріалах справи із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об’єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які лише зазначили, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, але жодним чином не вказали на ті обставини, що могли свідчити про те, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння. Та обставина, що ОСОБА_2 у протоколі власноручно зазначив відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків з об’єктивної сторони ч.1 ст. 130 КУпАП утворює склад цього правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апелянта у тому числі і щодо порушень порядку освідування на стан алкогольного сп’яніння Апеляційний суд Київської області не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на зібраних матеріалах.

У зв’язку із викладеним, підстав для скасування чи зміни постанови судді Баришівського районного суду Київської області щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у зв’язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 22 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Ігнатюк О.В.