Постанова № 73066894, 30.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/13070/17 Головуючий у І інстанції Хрипун С.В.Провадження № 33/780/45/18 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 147 30.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, підприємця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 320 грн.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він, 13 листопада 2017 року, близько 23 години 20 хвилин, на 22 км автомобільної дороги Київ – Чоп, керував автомобілем марки «Renault 19», номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства. Указав на те, що про час та місце розгляду справи дізнався після її розгляду що позбавило його можливості реалізувати своє право на захист. Заперечував факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, указавши на те, що працівники поліції під’їхали до житлового будинку за місцем його проживання після того, як він припаркував автомобіль. Дана обставина і слугувала причиною відмови від проходження огляду на стан сп’яніння. Не погоджуючись із складеним протоколом, пройшов огляд на стан алкогольного сп’яніння у ЦРЛ Києво-Святошинського району, відповідно до якого, ознак сп’яніння не виявлено. Просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи цієї скарги та просили її задовольнити;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як вбачається із постанови від 12.12.2017 року, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до мотивувальної частини цієї постанови ОСОБА_2 у вину поставлено те, що він, керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на встановлення стану алкогольного сп’яніння. У відповідності до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Аналіз цієї правової норми дає підстави стверджувати те, що виконання вимоги працівника поліції про проходження зазначеного медичного огляду є обов’язком водія.

Суддею місцевого суду було обґрунтовано встановлено те, що водій ОСОБА_2 13.11.2017 року, близько 23 год. 30 хв., керуючи автомобілем та маючи ознаки, які не безпідставно указували працівникам поліції на можливе його перебування у стані алкогольного сп’яніння, відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у присутності свідків. Ця обставина стверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення, у якому зазначений факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння, поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що у цій скарзі самим ОСОБА_2 викладені фактичні дані, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що викладені у відповідному протоколі, та висновки судді місцевого суду, викладені у постанові від 12.12.2017 року. Так, ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що він дійсно керував транспортним засобом безпосередньо перед тим, як був виявлений працівниками поліції. Також ОСОБА_2 визнано ту обставину, що він відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння. Самим ОСОБА_2 у апеляційній скарзі указано наступне: «працівник поліції …. у присутності двох свідків запитав у мене чи погоджуюсь я пройти тест на стан алкогольного сп’яніння, на що я без будь-яких пояснень відповів, що відмовляюсь». Наведена обставина безумовно стверджує те, що ОСОБА_2 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння, що указує на наявність у його діях об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння підтвердив у суді апеляційної інстанції інспектор поліції ОСОБА_6 Цей факт також підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого ОСОБА_2 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння, проходження якого йому було запропоновано працівниками поліції.

Таким чином суд вважає, що по справі зібрана достатня кількість доказів, які доводять факт події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп’яніння та винності ОСОБА_2 у його вчиненні.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не запропонували пройти огляд на встановлення факту сп’яніння за допомогою технічних заходів, судом апеляційної інстанції не сприймаються, оскільки за поясненнями самого ОСОБА_2 йому запропонували пройти тест на стан алкогольного сп’яніння, на що він відмовився. Ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у зазначених вище поясненнях, ОСОБА_2 не указував того, що причиною його відмови від проходження зазначеного вище огляду стала відсутність технічного засобу. Суд вважає, що у зазначеній вище обстановці, відмова від проведення огляду на стан сп’яніння без пояснення причин відмови та відсутності будь-яких поважних причин для такої відмови, утворила закінчений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв’язку із чим інспекторам поліції було прийняте обґрунтоване рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції його не зупиняли в момент керування ним транспортним засобом не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки із пояснень інспектора Бондаренка О.П. вбачається, що вони бачили факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом. Окрім того, зазначена обставина не може впливати на вирішення питання про законність складання протоколу про адміністративне правопорушення та обґрунтованість постанови судді із урахуванням того, що самим ОСОБА_2 визнаний факт керування транспортним засобом.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп’яніння, на обґрунтування чого ним наданий висновок закладу Міністерства охорони здоров’я від 14.11.2017 року за змістом якого, станом на 01 год. 25 хв. у нього не було виявлено ознак сп’яніння. Так, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння. Для визнання особи винною за ч.1 ст. 130 КУпАП, у випадку відмови від проходження зазначеного вище огляду, факт дійсного перебування чи неперебування особи у стані такого сп’яніння не має будь-якого правового значення, оскільки законодавець не пов’язує факт такої відмови із наявністю стану сп’яніння. Судом враховується те, що відповідно до п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 огляд водіїв на стан алкогольного сп’яніння працівниками поліції має проводитися якщо є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп’яніння. Матеріали справи містять дані про те, що у ОСОБА_2 малися ознаки, які давали підстави для працівників поліції провести його огляд на стан сп’яніння. Частково наявність таких ознак підтвердив у апеляційній скарзі і сам ОСОБА_2

Суд вважає, що обставини складання рапорту інспектором поліції ОСОБА_6, не можуть вплинути на вирішення питання про законність та обґрунтованість постанови судді від 12.12.2017 року, оскільки цей рапорт не визнавався доказом у цій справі.

Інші обставини, на які послався у апеляційній скарзі ОСОБА_2, не дають підстав для скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду від 12.12.2017 року, оскільки вони не спростовують факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Посилання захисника та правопорушника на те, що оглянутий відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції має переривання у записі, на думку суду не можуть бути підставою для скасування постанови від 12.12.2017 року. Так, судом був оглянутий фрагмент запису у якому зафіксований факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння. При цьому, ні правопорушником, ні захисником не наведено будь-яких доводів щодо фальсифікації цього фрагменту, його монтажу чи вчинення інших дій, які би необ’єктивно зафіксували дану подію.

Складання протоколу про інше адміністративне правопорушення не може будь-яким чином впливати на вирішення питання про законність постанови про накладення адміністративного стягнення за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння.

Суд також вважає, що у ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, інспекторами поліції не було допущено таких порушень, які би указували на його незаконність і були підставою для закриття провадження у цій справі.

Судом були вжиті усі заходи для виклику у судове засідання свідків, у присутності яких була зафіксована відмова ОСОБА_2 від проведення огляду на стан сп’яніння. У зв’язку із їх неявкою та за згодою правопорушника і захисника розгляд справи був закінчений без допиту цих свідків. При цьому суд зважав на те, що факт відмови від проходження огляду на стан сп’яніння у присутності свідків ОСОБА_2 фактично визнавався у апеляційній скарзі.

Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Суд зважає на те, що розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_2 за відсутності даних про його повідомлення про час та місце її розгляду, чим дійсно були порушені його права, що передбачені ст. 268 КУпАП. Однак ці права були повністю поновлені у суді апеляційної інстанції. Так, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 скористався правовою допомогою, його захист здійснював адвокат, вільно вибраний ОСОБА_2 До матеріалів справи були приєднані документи, заявлені ОСОБА_2, за його клопотанням був витребуваний запис із відеокамер поліцейських із фіксацією зазначеної вище події, був проведений допит одного із поліцейських, які виявили та запротоколювали дане правопорушення. Суд вважає, що встановлені за результатами апеляційного розгляду фактичні дані, не спростовують висновків судді місцевого суду про доведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_2 у його вчиненні. Наведене указує на відсутність підстав для скасування постанови судді від 12.12.2017 року із підстав порушення процесуальних прав ОСОБА_2

Постанова судді Києво-Святошинського районного суду від 12.12.2017 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв’язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Ігнатюк О.В.