Ухвала суду № 73062617, 27.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/629/17 Провадження №11-кп/773/183/18 Головуючий у 1 інстанції:Корнелюк В. С. Категорія:ч.1 ст. 128 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Клока О.М., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Шугалової О.М.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

представника потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком суду ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, неодруженого, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого,

засуджено:

- за ст. 128 КК України, і призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави в особі департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації кошти в сумі 4160,00 грн., витрачені закладом охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 14314,61 грн. матеріальних збитків та 8000 моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 14 червня 2017 року близько 19 год., знаходячись у с. Маньків, Локачинського району по вул. Механізаторів, під час словесного конфлікту з місцевим жителем ОСОБА_1, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен і міг їх передбачити, своєю правою ногою наніс один удар в ділянку плечей ОСОБА_1, внаслідок чого останній впав на покриття дороги та вдарившись зовнішньою поверхнею лівого стегна отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням, який за ступенем тяжкості, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №853 від 28 серпня 2017, відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини, оспорює вирок в частині кваліфікації його дій та задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 Вказує, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 853 від 28 серпня 2017 року тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 відносяться до середнього ступеня тяжкості, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби. Тоді як ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні протягом 8 ліжко-днів, тому відповідно до ч.2 ст. 125 КК України отримав умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. Зазначає, про доцільність призначення повторної судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості вчиненого злочину. Також судом не було об’єктивно з’ясовано обставини відшкодування потерпілому збитків, які складають вартість придбаних ним лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення. Докази, які підтверджують понесення потерпілим таких витрат не були належним чином оцінені та досліджені судом, не враховано, що ОСОБА_3 в добровільному порядку відшкодував на лікування потерпілого 2200 грн., а розмір моральної шкоди є необгрунтовано завищеним, не відповідає вимогам розумності та справедливості. Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях прокурор вказує, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Вказує, що судом з достатньою повнотою досліджено фіскальні чеки аптечних установ та лікарні та частково задоволено цивільний позов потерпілого, і з чим обвинувачений та його захисник повністю погодились. Розмір визначеної до стягнення моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань потерпілого, істотності вимушених змін у його житті. Згідно експертного висновку тілесні ушкодження потерпілого відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, тому доводи апеляції про зміну правової кваліфікації обвинувачення є безпідставними. У зв’язку з цим, просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, представника потерпілого, які відносно її задоволення заперечили, просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у необережному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження та кваліфікація його дій за ст. 128 КК України є правильними і ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про перекваліфікацію його дій з ст. 128 КК України на ч.2 ст. 125 КК України з посиланням на те, що потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні лише 8 діб, що свідчить про відсутність тривалого розладу здоров’я та є підставою для призначення повторної судово-медичної експертизи є безпідставними та спростовуються наступним.

Так, згідно наявного в матеріалах кримінального провадження висновку судово-медичної експертизи № 853 від 28 серпня 2017 року тілесні ушкодження отримані потерпілим ОСОБА_1 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.

В цьому ж висновку експерт вказує, що потерпілий з 26 червня 2017 року по 04 липня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні та 04 липня 2017 року виписаний на амбулаторне лікування, що вказує на те, що отримане потерпілим тілесне ушкодження упродовж стаціонарного лікування не загоїлось.

Підстав сумніватись в правильності цього висновку в апеляційного суду немає.

Згідно п. 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканини і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою.

З огляду на викладене, рішення суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 128 КК України є законним та обґрунтованим.

Також не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про необґрунтоване визначення та стягнення на користь потерпілого майнової та моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законодавством.

Згідно із ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як убачається з вироку суду, обвинувачений вчинив щодо ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України, заподіявши йому фізичний біль, фізичні та душевні страждання, у зв’язку з ушкодженням здоров’я чим порушив звичний спосіб його життя.

В матеріалах кримінального провадження наявні документи, які підтверджують розмір збитків понесених на лікування потерпілим саме після вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Підстав сумніватися в достовірності даних документів в апеляційного суду немає.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому у сумі 8000 гривень, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілого від вчиненого щодо нього кримінального правопорушення і вирішив його цивільний позов в повній відповідності з вимогами законодавства, а також принципами розумності та справедливості.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй скарзі не навів переконливих доказів того, що визначена судом першої інстанції сума матеріальних збитків та моральної шкоди є несправедливою.

Таким чином, цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з дотриманням вимог ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, а тому підстав для зміни судового рішення, про що зазначається в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий

Судді: