Постанова № 73062602, 27.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19023/17 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Провадження № 22-ц/773/354/18 Категорія: 48 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я. О.

з участю: представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

09 лютого 2018 року представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи тим, що ухвалою суду від 29 грудня 2017 року забезпечено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ: накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул..Ветеранів, 9/13, право власності зареєстровано за ОСОБА_4; автомобіль «Range Rover», 2006 року випуску, кузов № SALLMAM346А233233, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_4; автомобіль «Mersedes – Benz Е200», 2011 року випуску, кузов №WDD2120411А439837, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_4; земельну ділянку у Луцькому районі, с.Зміїнець, вул.Березова, 24 з незавершеним будівництвом, право власності зареєстровано за ОСОБА_4; земельну ділянку у Любомльському районі, с.Миловань, вул.Грузька, 17 та будинок з господарськими спорудами, право власності зареєстровано за ОСОБА_4 Вказує на відсутність обставин, які свідчать про реальне утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. З посиланням на приписи ст.158 ЦПК України просила скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2017 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2018 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Ухвалою суду від 22 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

28.12.2017 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій посилаючись на те, що спірне майно, яке набуте під час їх спільного проживання, на даний час перебуває у власності відповідача, який відмовляється від добровільного поділу та виплати компенсації її частки, вважає, що існує реальна можливість відчуження відповідачем майна, що в подальшому може значно утруднити або зробити неможливим рішення суду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на майно: квартиру, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул..Ветеранів, 9/13, право власності зареєстровано за ОСОБА_4; автомобіль «Range Rover», 2006 року випуску, кузов № SALLMAM346А233233, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_4; автомобіль «Mersedes – Benz Е200», 2011 року випуску, кузов №WDD2120411А439837, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_4; земельну ділянку у Луцькому районі, с.Зміїнець, вул.Березова, 24 з незавершеним будівництвом, право власності зареєстровано за ОСОБА_4; земельну ділянку у Любомльському районі, с.Миловань, вул.Грузька, 17 та будинок з господарськими спорудами, право власності зареєстровано за ОСОБА_4

Відповідно до положень статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі дійсно існує спір щодо майна, на яке було накладено арешт, вказаний спір на даний час не розглянутий, відтак правові підстави для скасування застосованих по справі заходів забезпечення позову відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції грунтуються на Законі у зв’язку з таким.

Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (частини 7-10 статті 158 ЦПК України). Водночас, підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.

За своїм змістом клопотання ОСОБА_4, а також подана апеляційна скарга, фактично являє собою скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 29.12.2017 року про забезпечення позову, яка була предметом апеляційного розгляду, за наслідками якого залишена без змін. В клопотанні та в апеляційній скарзі містяться посилання виключно на обставини законності вже вжитих судом заходів забезпечення позову, мотиви відповідача зводяться до підставності заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтованості та їх доказовості та наявності правових підстав для задоволення позову та не указується жодного посилання на зміну будь-яких обставин, які б свідчили про необхідність чи можливість скасування заходів забезпечення позову, раніше вжитих судом першої інстанції з метою забезпечення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог. Такі доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції,оскільки при її постановленні суд діяв на підставі положень цивільно-процесуального кодексу та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову на даній стадії розгляду справи.

Доводи представника відповідача про те, що вжиті заходи забезпечення позову порушують права ОСОБА_4, як власника, не можуть слугувати підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки правовий зміст такого заходу забезпечення, як «арешт майна», який встановлений цивільно-процесуальним законом, власне, і зводиться до обмеження прав власника до вирішення спору судом.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, безпідставно указує про відсутність мотивувальної частини в оскарженій ухвалі, оскільки стисле викладення обставин та мотивів в ухвалі суду не дає підстав для висновку про відсутність мотивування взагалі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367-368, 374, 381,382, 383, 384, 389-390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: