Рішення № 73039036, 28.03.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6731/16-ц

Провадження № 2/0182/67/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.03.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданнні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у м.Нікополі Дніпропетровської області, про стягнення матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків, посилаючись на наступне.

05 липня 2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі № 182/6161/13-ц за позовом Нікопольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди у розмірі 255 239,20 грн. 20 коп. 14 липня 2016 року Нікопольським міськрайоним судом Дніпропетровської області було розглянуто у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу № 182/6161/13-ц та прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 А О., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набуло чинності 25 липня 2016 року. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховної з Радою України 17 липня 1997 року, передбачено право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд. "Основними принципами, що стосуються ролі юристів", прийнятими восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня - 7 вересня 1990 року, передбачено, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав. Статтею 59 Конституції України закріплено право кожної людини на правову допомогу, а також право вільного вибору захисника своїх прав. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право вільного вибору захисника), положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", треба розуміти як конституційне право особи з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України, до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу. Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Такими фахівцями у галузі права, які дійсно надавали йому правову допомогу у цій справі, є представники відповідача - адвокат ОСОБА_7, І.М. який представляв його інтереси на підставі договору про надання юридичних послуг від 10.10.2013 року, а у зв"язку зі смертю останнього у 2015 році, - адвокат ОСОБА_2, який представляв його інтереси на підставі договору про надання адвокатської правової допомоги № 08/10-15 від 10 серпня 2015 року. Відповідно до договорів між ними, адвокат ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_2 надавали йому правову допомогу по справі № 182/6161 /13-ц як під час судових засідань, так і поза межами суду, готуючи для нього всі необхідні документи по цій справі. Постановою КМ України від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590, затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення в цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Згідно ст.7 Закону № 80-VIII «Про Державний бюджет на 2015 рік, розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 1 січня 2015 року – 1 218 гривень на місяць. Згідно ст.8 Закону України від 25.12.2015 року № 928-VIII, розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 1 січня 2016 року – 1 378 гривень. Згідно умов договору про надання юридичних послуг від 10 жовтня 2013 року, що був укладений між ним та адвокатом ОСОБА_7, ним було сплачено 2 000 грн. Згідно умов договору № 08/10-15 про надання адвокатської правової допомоги від 10.08.2015 року, що був укладений між ним та адвокатом ОСОБА_2, ним було сплачено 6 000 грн. Таким чином, загальні витрати на правову допомогу, понесені ним по справі № 182/6161/13-ц, які він висуває для компенсації позивачем, становлять 8 000 гривень. За таких обставин звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і суду пояснив, що хоче повернути кошти, сплачені ним за надання правової допомоги, оскільки він є пенсіонером і ця сума для нього є значною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що відносно посадових осіб «Міськсвітла» було порушено кримінальну справу, яка пізніше була закрита. Однак, відповідач все одно звернувся до суду з позовом до його довірителя про стягнення матеріальних збитків. І його довіритель був вимушений захищатись, звернувшись до адвокатів, спочатку до адвоката ОСОБА_7, а потім до нього. Через це його довіритель поніс матеріальні витрати на правову допомогу. В цивільну справу він залучив не той договір про надання адвокатської правової допомоги, бо переплутав. В матеріали цивільної справи за позовом Нікопольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди у розмірі 255 239,20 грн. 20 коп. залучений правильний договір, на підставі якого здійснювалась правова допомога позивачу з його боку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення категорично заперечувала, посилаючись на надані до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В матеріалах справи є договір № 08/15-16 про надання адвокатської правової допомоги від 15.08.2015 року, укладений з адвокатом ОСОБА_2; додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги у цивільних справах № 08/10-15 від 10.08.2015 року; договір (трудова угода) на надання юридичних послуг від 10.10.2013 року, укладений з адвокатом ОСОБА_7; розрахунок суми гонорару на надану правову допомогу з адвокатом ОСОБА_2 на суму 6 000 грн. за період з 10.08.2015 року по 14.07.2016 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 10.08.2015 року на суму 3 000 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера № 4 від 14.07.2016 року на суму 3 000 грн.; акт № 1 прийому - передачі послуг - робіт від 10.08.2015 року на суму 3 000 грн.; акт № 2 прийому - передачі послуг - робіт від 14.07.2016 року на суму 3 000 грн.; договір про надання правової допомоги у цивільних справах № 08/15-16 від 10.08.2015 року до якого укладена додаткова угода № 1 та підписані акти прийому - передачі послуг - робіт № 1 та № 2 відсутній. Також відсутні акти виконаних робіт по договору укладеного з адвокатом ОСОБА_7, а також квитанції про сплату суми 2 000,00 за ці послуги, тобто відсутні документально підтверджені витрати на правову допомогу. Крім того, всупереч ч.1 ст.60 ЦПК України, не надано доказів сплати витрат на правову допомогу в заявленому розмірі. У відповідності до ст.79, 84, 88 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрати на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до п.47,48 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VІ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також звертають увагу на те, що позивачем зазначено, що він не працював, його дружина також перебувала вдома і є пенсіонером, а також на утриманні у них знаходився син-інвалід, який потребував постійного догляду та лікування, тому він міг скористатися безплатною правовою допомогою, яка надається відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», відповідно до статті 3 якого, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України,- іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. Тому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні покладався до думку суду і пояснив, що в Управлінні казначейства ніяких рахунків на місцеву раду відкрито не було і вони їх не обслуговують.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.07.2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі № 182/6161/13-ц за позовом Нікопольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди у розмірі 255 239,20 грн. 20 коп. 14.07.2016 року Нікопольським міськрайоним судом Дніпропетровської області було розглянуто у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу № 182/6161/13-ц та прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 А О., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набуло чинності 25.07.2016 року (а.с.15-17). Під час розгляду вказаної цивільної справи, одним з відповідачів по якій був позивач по теперішній справі ОСОБА_1, йому надавалась правова допомога адвокатом ОСОБА_7, який представляв його інтереси на підставі договору про надання юридичних послуг від 10.10.2013 року (а.с.10), а у зв"язку зі смертю останнього у 2015 році, - адвокатом ОСОБА_2, який представляв інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання адвокатської правової допомоги № 08/10-15 від 10.08.2015 року (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

-визнання права;

-визнання правочину недійсним;

-припинення дії, яка порушує право;

-відновлення становища, яке існувало до порушення;

-примусове виконання обов»язку в натурі;

-зміна правовідношення;

-припинення правовідношення;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та

витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України. до витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов»язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони , крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п.1, 3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1)стосовно певної позовної вимоги , з приводу якої сторони подавали

докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2)судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, стягнення витрат на правову допомогу не є способом захисту

цивільних прав та інтересів і не може розглядатись окремим позовом. Такі вимоги повинні були заявлятись позивачем під час розгляду цивільного позову по цивільній справі № 182/6161/13-ц за позовом Нікопольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди.

Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов»язаних з правничою допомогою, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у м.Нікополі Дніпропетровської області, про стягнення матеріальних збитків – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів після отримання через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_8