Ухвала суду № 7303664, 22.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-29281/08 Головуючий у 1 інстанції Добрянська Я.І.

Суддя доповідач Заяць В.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Межевича М.В.,

Медовниці Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва та Прокуратури Подільського району міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва, Головного управління державного казначейства України у місті Києві про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодуванням податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Хлібодар» (код ЄДРПОУ 32161333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період березень 2007 року. За результатами перевірки була складена довідка від 05.06.2007 року за № 56/23-415/32161333, згідно якої порушень не встановлено. Податковий кредит в розмірі 2 557 210,00 грн. був сформований в березні 2007 року та включений до податкової Декларації з податку на додану вартість в квітні 2007 року (р. 25.1 Декларації з ПДВ відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 2 563 702,00 грн.).

Проте, податковим органом не надано висновок на суму 473 596,06 грн. податку на додану вартість, яка включена до заявленої підприємством в декларації за квітень 2007 року суми 2 563 702,00 грн.. Підставою для відмови стало те, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя по зустрічній перевірці контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс-Агропром 5С» (код 346772608305).

Також, ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Хлібодар» (код ЄДРПОУ 32161333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період травень червень 2007 року. За результатами перевірки була складена довідка від 11.09.2007 року за № 83/23-415/32161333, згідно якої порушень не встановлено.

Податковим органом не було надано висновок на суму 259 709,13 грн. податку на додану вартість, яка включена до декларації за червень 2007 року до суми 1 067 083,00 грн. та на суму 99 272,80 грн. податку на додану вартість, яка входить до заявленої в декларації за липень 2007 року суми 701 993,00 грн. Підставою для відмови став той факт, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь на запит від контрагента позивача Приватного підприємства «Фірма «Східна продовольча компанія - «Плюс» (код 334319708313) (далі - ПП «СПК -«Плюс»).

ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Хлібодар» (код ЄДРПОУ 32161333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період вересень жовтень 2007 року. За результатами перевірки була складена довідка від 30.11.2007 року за № 115/23-415/32161333, згідно якої порушень не встановлено.

Однак, податковим органом знову не було надано висновок на суму 141 107,33 грн. податку на додану вартість. Як вже зазначалося вище, підставою для відмови стала та обставина, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь на запит від контрагента позивача Приватного підприємства «СПК - «Плюс» (код 334319708313).

ТОВ «Хлібодар» звернулось з позовом до ДПІ у Подільському районі міста Києва, ГУ ДК України у місті Києві про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодуванням податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач та прокурор подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.

Письмових заперечень на апеляційні скарги відповідача та прокурора від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Хлібодар» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.08.2002 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 071 120 0000 003725. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку № 38277310, виданого 29.08.2002 року ДПІ у Подільському районі зареєстровано платником податку на додану вартість.

Між ТОВ «Хлібодар» та ТОВ «Полюс-Агропром 5С» були укладені договори купівлі продажу: від 01.03.2007 року № 2/03 на суму 854 150,00 грн., ПДВ 170 830,00 грн.; від 13.03.2007 року № 6/03 на суму 435 971,35 грн., ПДВ 87 194,27 грн.; від 16.03.2007 року № 12/03 на суму 215 764,00 грн., ПДВ 43 152,80 грн.; з 19.03.2007 року 216 608,00 грн., ПДВ 43 321,60 грн.; з 22.03.2007 року 430 012,00 грн., ПДВ 86 002,40 грн.; з 29.03.2007 року 215 475,00 грн., ПДВ 43 095,00 грн. Виконання вказаних договорів підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар.

Позивач в червні 2007 року подав податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року, в якій було сформовано податковий кредит за травень 2007 року. Сума податку на додану вартість, яка була заявлена до відшкодування (р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість відшкодування на рахунок платника в банку) в розмірі 1 067 083,00 грн. відображена в податковій декларації з ПДВ за червень 2007 року. Також, позивач в липні 2007 року подав до ДПІ у Подільському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, в якій був сформований податковий кредит за червень 2007 року. Сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування (р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість відшкодування на рахунок платника в банку) в розмірі 701 993,00 грн. та включений до Декларації з ПДВ за липень 2007 року.

Також, між ТОВ «Хлібодар» та ПП «СПК-«Плюс» були укладені Договори купівлі продажу олії соняшникової: від 03.04.2007 року № 24/04; від 04.05.2007 року № 34/05; від 25.05.2007 року № 1/05; від 06.06.2007 року № 3/06. Виконання вказаних договорів підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар (копії додаються до матеріалів справи).

Позивач в жовтні 2007 року подав до відповідача декларацію з податку на додану вартість за вересень 2007 року, в якій було сформовано податковий кредит за вересень 2007 року (р. 21 декларації 748 532,00 грн.) Сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування (р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість - відшкодування на рахунок платника в банку) в розмірі 723 795,00 грн. була включена до Декларації з ПДВ за жовтень 2007 року.

Крім того, між ТОВ «Хлібодар» та ПП «СПК-«Плюс» був укладений Договір купівлі продажу олії соняшникової від 21.09.2007 року № 04/09. Виконання вказаного договору підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар.

Оригінали документів по взаємовідносинах з ПП «СПК - Плюс» позивачем надані не були в звязку з проведенням виїмки документів на підставі постанови слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя від 15.01.2008 року.

Проте, ТОВ «Хлібодар» надав всі документи, які підтверджують факт придбання та факт відвантаження товару, а саме: оборотно сальдові відомості по рахунку 631 з ПП Фірма «СПК -«Плюс» за травень та червень 2007 року, акти прийомки ТОВ «Агро-КЛАСС» олії нерафінованої від 29.05.2007 року, від 31.05.2007 року, від 04.06.2007 року, від 11.06.2007 року, від 07.06.2007 року, від 08.06.2007 року; ВМД; реєстри поставки олії; лист ТОВ «Херсонес» від 25.06.2008 року № 255 з додатком щодо надходження олії нерафінованої на термінал ТОВ «Херсонес».

Аналізуючи вказані обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необхідності задовольнити позовні вимоги ТОВ «Хлібодар», так як відповідач неправомірно відмовив позивачу в належному йому бюджетному відшкодуванні, при цьому підстав невідповідності розрахунків суми бюджетного відшкодування або доказів про складення їх з порушенням норм податкового законодавства відповідачем надано не було.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.

Порядок відшкодування з Державного бюджету платнику податку на додану вартість врегульовано п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) та «Порядком відшкодування податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 02.07.1997 року № 209/72.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положенням п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, зазначеним приписом законодавець визначив єдину підставу для не включення суми податкового кредиту, а саме відсутність податкової накладної чи митної декларації.

У відповідача зауважень щодо заповнення позивачем податкових декларацій або їх відсутності під час проведення перевірок не було, всі документи, в тому числі податкові накладні та митні декларації, які підтверджують право платника на податковий кредит, були надані до податкового органу, позивачем обчислювались податкові зобовязання та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі вказаних норм Закону про ПДВ.

Вимогами п.п. 7.7.3 п. 7 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, заявлені позивачем суми для отримання бюджетного відшкодування на підставі поданих податкових декларації за звітний податковий період у період березень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 року та вересень 2007 року, у зазначеному періоді знайшли своє підтвердження визначеним законом способом доказування, тому колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що ДПІ у Подільському районі м. Києва безпідставно не було прийнято рішення про повернення податку на додану вартість в сумі 973 685,32 грн. на рахунок ТОВ «Хлібодар».

Доводи апеляційних скарг про відсутність у позивача правових підстав для відшкодування з державного бюджету заявлених сум з ПДВ, так як операцій з контрагентами носили безтоварний характер, спростовується матеріалами перевірок, проведеними самим податковим органом, а саме наявністю податкових накладних та митних декларацій про відвантаження придбаної в контрагентів продукції, листуванням з ТОВ «Херсонес» про надходження придбаної продукції на термінал для відвантаження. Доказів про фіктивність зазначених документів представники апелянтів суду не надали.

При розгляді окружним адміністративним судом м. Києва 24 вересня 2009 року справ за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Хлібодар», «Фірми «Східна продовольча компанія «Плюс» про стягнення 846644 грн. та про застосування наслідків нікчемного правочину, факт укладення безтоварних угод між відповідачами не знайшов свого підтвердження, будь-яких протиправних дій зі сторони ТОВ «Хлібодар», направлених на несплату його контрагентами податків до бюджету, встановлено не було.

Сама по собі несплата податку продавцем продукції, в тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг відповідача та прокурора не грунтуються на вимогах законодавства та спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва та Прокуратури Подільського району міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

______ В.С. Заяць

______ Г.В. Земляна

______ М.В. Межевич