Рішення № 73032223, 21.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/3/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю прокурора – Ревухи І.В.,

представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1,

представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення коштів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку від 04 вересня 2017 року № 91,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області (надалі – прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Укртрансбезпека) звернувся з позовом до ОСОБА_3 (надалі – ОСОБА_3, відповідач) про стягнення коштів у сумі 38119,59 грн., нарахованих як плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (надалі – позов).

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що 04 вересня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на автодорозі Н-10 «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига» 206 км +420 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Автомобіль належить на праві власності ОСОБА_3

Проведеною перевіркою встановлено перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів. За результатами перевірки проведено розрахунок від 04 вересня 2017 року №91 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 1242 євро (або 38119,59 грн.).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Документами, які дають право на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень є дозвіл, виданий компетентними органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Плата за проїзд вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

При перевезенні вантажу з перевищенням вагових параметрів належним ОСОБА_3 транспортним засобом відповідний дозвіл на участь у дорожньому русі був відсутній, плата за проїзд такого транспортного засобу не внесена.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879, якщо рух здійснюється без дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та /або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: більше як на 40% - у п’ятикратному розмірі.

З наведених підстав Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області нарахувало плату за проїзд, яку перевізник ОСОБА_3 мав сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати. Однак дані кошти ОСОБА_3 добровільно не сплатив.

Оскільки чинним законодавством не передбачено механізму примусового стягнення Укрансбезпекою чи її територіальними органами плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку, та зважаючи на те, що несплата коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету, то має місце порушення інтересів держави. Відтак, на захист інтересів держави прокурором подано даний позов.

17 січня 2018 року ОСОБА_3 пред’явив зустрічний позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 1 за зустрічним позовом), Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (відповідач 2 за зустрічним позовом) про скасування розрахунку від 04 вересня 2017 року № 91 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (надалі – зустрічний позов, а.с.44-50).

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначив, що маса його транспортного засобу визначена посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області неправильно. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та товарно-транспортної накладної від 04 вересня 2017 року на вантаж, повна маса транспортного засобу із вантажем становила 34400 кг, а не 36000 кг, як про це вказано в матеріалах габаритно-вагового контролю. Зазначене свідчить про дефект в експлуатації чи несправність приладу обліку. В матеріалах габаритно-вагового контролю відсутні посилання, якими засобами вимірювальної техніки проведено заходи контролю транспортного засобу.

Крім того, транспортний засіб згідно зі статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення внаслідок порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів не затримувався.

ОСОБА_3 також звертає увагу, що плата за проїзд вноситься перевізником вантажу – суб’єктом господарювання, який надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Разом з тим, 04 вересня 2017 року перевезення вантажу здійснювалося автомобілем марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дійсно належить ОСОБА_3, однак відповідно до товарно-транспортної накладної від 04 вересня 2017 року №33041009623 перевізником вантажу було Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА Холдинг» (далі - ТзОВ «КЕС-УА Холдинг»). Зазначена товарно-транспортна накладна була пред’явлена водієм посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області.

ОСОБА_3 вважає, що в порушення пунктів 18, 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області довідку складено без зазначення часу і місця про здійснення габаритно-вагового контролю; проведення габаритно-вагового контролю здійснено за відсутності затвердженої Мінекономрозвитку методики процесу визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Також при проведенні розрахунку плати за проїзд від 04 вересня 2017 року № 91 неправильно вказано загальну відстань між населеними пунктами Іспас та Коломия по автомобільній дорозі Н-10 «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига» (замість 100 км вказано 120 км).

З наведених підстав ОСОБА_3 вважає оскаржуваний розрахунок протиправним, а тому просив його скасувати.

Ухвалою суду від 18 січня 2018 року вимоги за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження з первісним позовом. Також ухвалою суду від 18 січня 2018 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов від 18 січня 2018 року відповідач ОСОБА_3 не погоджується з позовними вимогами з підстав, зазначених у зустрічному позові, та просить відмовити у задоволенні позову (а.с.60-65).

У відповіді на відзив ОСОБА_3 за позовом (а.с.167-171) прокурор стверджує, що Управління Укртрансбезпеки в Чернівецькій області мало повноваження на здійснення заходів габаритно-вагового контролю на підставі Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та відповідно до графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Чернівецькій області на вересень 2017 року із зазначенням ділянки роботи, відповідальних осіб, направлення на перевірку на відповідній ділянці роботи, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Розрахунок плати за проїзд складено з урахуванням пройденої відстані та щодо перевізника ОСОБА_3 – власника транспортного засобу, при цьому вважає, що доводи ОСОБА_3 стосовно розрахунку відстані є помилковими. Також ні водієм під час перевірки, ні ОСОБА_3 не надано доказів законності використання ТзОВ «КЕС-УА Холдинг» вантажного автомобіля марки IVECO модель MAGIRUS, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відзиві на зустрічний позов, що надійшов 13 лютого 2018 року, представник відповідача - Укртрансбезпеки - вважає вимоги зустрічного позову необґрунтованими (а.с.81-88).

Звертає увагу, що відповідно до покладених чинним законодавством завдань Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Укртрансбезпека здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху. З наведених підстав під час здійснення своїх повноважень Укртрансбезпека діє як суб’єкт владних повноважень, а також наділений спеціальною компетенцією, до якої належить повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області 04 вересня 2017 року за результатами габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки IVECO, модель MAGIRUS, реєстраційний номер НОМЕР_1, виявлено, що в порушення пункту 30 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, осьова маса перевищує параметри, зазначені в пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому дозвіл на участь у дорожньому русі такого транспортного засобу або документ про внесення плати за проїзд не було надано. Відтак, Управлінням Укртрасбезпеки у Чернівецькій області ОСОБА_3 нарахована плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування відповідно до ставок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про деякі заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування». ОСОБА_3 нараховані кошти не сплатив, а тому плата за проїзд набула статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

На доводи ОСОБА_3 про відсутність доказів про тимчасове затримування транспортного засобу чи заборону подальшого його руху після проведення заходів габаритно-вагового контролю вказує, що такі повноваження мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Водночас, у формі акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відсутня вимога щодо відмітки про затримання транспортного засобу внаслідок габаритно-вагового контролю та заборони його подальшого руху.

Також заперечує доводи ОСОБА_3, що засіб вимірювальної техніки несправний чи має дефекти в експлуатації, оскільки наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке на момент габаритно-вагового контролю 04 вересня 2017 року було чинним.

Також стверджує, що доводи ОСОБА_3 з посиланням на дані картографічного сервісу Google Maps щодо неправильно встановленої відстані при розрахунку плати за проїзд не враховують відстань між кар’єром, де здійснювалося навантаження вантажу до села Іспас, а також протяжність об’їзної дороги міста Коломия, оскільки рух через центр міста вантажними транспортними засобами заборонений.

З наведених підстав просив відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

У додаткових поясненнях від 15 лютого 2018 року представник Укртрансбезпеки зазначив, що ТзОВ «КЕС-УА Холдинг», що значиться перевізником у товарно-транспортній накладній, не здійснює діяльності, пов’язаної із вантажним автомобільним транспортом, на відміну від ОСОБА_3, який зареєстрований як фізична особа-підприємець і у якого діяльність вантажного автомобільного транспорту є основним видом діяльності; саме ОСОБА_3 є власником транспортного засобу щодо якого здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також водій ОСОБА_4 під час перевірки не надав тимчасовий реєстраційний талон, оформлений на ТзОВ «КЕС-УА Холдинг», а пред’явив основні реєстраційні документи на транспортний засіб, за яким власником є ОСОБА_3

Крім того, представник ОСОБА_3 був присутній на розгляді справи про порушення транспортного законодавства 09 жовтня 2017 року та при цьому не заперечував обставин, що перевізником у даній справі є ОСОБА_3, якого також притягнуто до відповідальності із застосуванням адміністративно-господарського штрафу та винесено припис про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт. У приписі від 09 жовтня 2017 року зазначено про порушення пункту 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (не сплачено плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1242 євро згідно з актом №0006642 від 04 вересня 2017 року (при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів). Тобто, саме для автомобільного перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 встановлено обов’язок здійснити сплату нарахованої плати за проїзд.

Оскаржуваний розрахунок плати за проїзд від 04 вересня 2017 року № 91, де зазначена пройдена відстань 120 км, як і акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0006642, підписаний водієм ОСОБА_4 без заперечень чи зауважень.

Також наголошує, що маса вантажу, зазначена у товарно-транспортній накладній, береться до уваги посадовими особами Укртрансбезпеки лише у випадку документального габаритно-вагового контролю.

У відповіді на відзив від 16 березня 2018 року (а.с.150-157) позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, крім тих обґрунтувань, що викладені у відзиві на позов, вважає, що відсутні підстави для звернення прокурора із позовом. Зазначає, що справляння плати за проїзд віднесено до компетенції Укравтодору. Позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також вважає, що первісний позов пред’явлено до неналежного відповідача (до фізичної особи ОСОБА_3М.), хоча той є одночасно і суб’єктом підприємницької діяльності.

Додатково вказує, що габаритно-ваговий контроль здійснювався у динамічному режимі, однак з копії свідоцтва на повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12 липня 2017 року №34-00/2848 слідує, що він призначений для статичного зважування.

Чинним законодавством не визначено вимог обов’язковості отримання дозволу на перевезення подільних (сипучих) вантажів за умови дотримання загальних вимог щодо ваги транспортного засобу. У даному випадку фактична повна маса склала 36000 кг при допустимій 40000 кг. Тому розрахунок №91 через відсутність дозволу чи внесеної плати за проїзд є незаконним.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його вимоги задовольнити; представник ОСОБА_3 позов заперечує, а підтримує зустрічний позов; представник відповідача зустрічний позов заперечує, у його задоволенні просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов належить задовольнити, водночас в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, Законом України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV, Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільні дороги» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15 пункту 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Чернівецькій області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Судом встановлено, що 04 вересня 2017 року на підставі наказу Укртрансбезпеки від 01 вересня 2017 року №858, направлення від 04 вересня 2017 року №008352 та відповідно до графіка проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки з 04 по 08 вересня 2017 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області проводилась рейдова перевірка дотримання законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (а.с.17-18).

04 вересня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на автодорозі Н-10 «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига» 206 км+420 м було зупинено вантажний автомобіль марки IVECO, модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4 та який належить на праві власності ОСОБА_3, а також проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля.

За результатами габаритно-вагового контролю вказаного автомобіля встановлено перевищення навантажень на здвоєні осі: нормативно допустиме навантаження - 1100/8000/8000, а фактичне - 7850/14350/13800, що більше на 12150 (або 75,9%) від норми, передбаченої пунктом 22.5 Правил дорожнього руху і підтверджується чеком зважування від 04 вересня 2017 року № 14755 (а.с.88а).

За результатами габаритно-вагового контролю складено довідку від 04 вересня 2017 року №0019555 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 04 вересня 2017 року №0006642 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.89-91). Крім того, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04 вересня 2017 року №030214 (а.с.118), яким встановлено порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: відсутній дозвіл, який дає дозвіл на рух дорогами України, виданий відповідним органом у разі перевищення вагових параметрів навантаження на спарені задні осі, що складає 28150 кг.

На підставі документів габаритно-вагового контролю 04 вересня 2017 року проведено розрахунок №91 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ОСОБА_3 нараховано плату за проїзд в сумі 1242 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, становить 38119,59 грн. (а.с.25, 91).

Копію акта від 04 вересня 2017 року № 0006642 отримав водій ОСОБА_4; також копію акта та розрахунок від 04 вересня 2017 року №91 отримав ОСОБА_3 про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.93).

За результатами розгляду акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04 вересня 2017 року №030214, постановою Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 09 жовтня 2017 року №008477 до перевізника ОСОБА_3 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. (а.с.121). Також 09 жовтня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області стосовно перевізника ОСОБА_3 винесено припис №004271 у зв’язку із виявленим перевіркою порушенням, а також у зв’язку із порушенням пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (не повідомлено про сплату нарахування плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 04 вересня 2017 року №0006642 в розмірі 1242 євро (при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів)). Приписом запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень негайно з моменту отримання припису, але не пізніше 23 жовтня 2017 року.

Дану постанову та припис ОСОБА_3 отримав 12 жовтня 2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення (а.с.124).

З урахуванням доводів позову та зустрічного позову предметом доказування у даній справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, правильність здійснення розрахунку плати, а також встановлення суб’єктного складу осіб, які мають сплачувати таку плату.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об’єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

За приписами частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як уже зазначалося, актом від 04 вересня 2017 року №0006642 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.89) зафіксовано, що вантажний автомобіль марки IVECO, модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 при перевезенні вантажу (пісок) за маршрутом «село Іспас Чернівецької області - місто Коломия Івано-Франківської області», мав перевищення навантаження на здвоєну вісь на 12150 кг (всього фактичне осьове навантаження 28150 кг: 7850/14350/13800; нормативно допустиме 1100/ 8000/8000).

Відтак, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу, рух якого не дозволяється без отримання спеціального дозволу та внесення плати за проїзд. Про відсутність відповідного дозволу свідчить акт від 04 вересня 2017 року № 030214, яким встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.118).

Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що у даних правовідносинах він не є перевізником.

Згідно з пункту 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 864138 (а.с.51) ОСОБА_3 є власником вантажного самоскида марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В той же час, згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна і та сама особа.

Однак судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (основний вид діяльності). Зазначена обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.114-117).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, Додатком 7 до зазначених Правил затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов'язковою для заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

В копії товарно-транспортної накладної від 04 вересня 2017 року №33041009623 у графі «автомобільний перевізник» значиться «ТзОВ «КЕС-УА Холдинг» (він же вантажоодержувач); в графі водій – ОСОБА_4 Однак, ОСОБА_4 у період з 01 по 15 вересня 2017 року перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, про що свідчить лист Головного управління ДФС у Волинській області від 21 лютого 2018 року №2947/10/03-20-13-03 (а.с.140). Під час перевірки він не надав документів, які б свідчили про передачу у користування вказаного транспортного засобу від власника ОСОБА_3 до «ТзОВ «КЕС-УА Холдинг».

Ні у ході розгляду матеріалів за наслідками перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень та пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що здійснювався 09 жовтня 2017 року у присутності ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, ні у судовому засіданні не підтверджено належними доказами, що 04 вересня 2017 року перевізником вантажу було ТзОВ «КЕС-УА Холдинг», а не ОСОБА_3, оскільки не надано доказів про передачу у законний спосіб вказаного транспортного засобу такій третій особі (як-от, тимчасовий реєстраційний талон, оформлений на ТзОВ «КЕС-УА Холдинг», акт передачі автомобіля за договором оренди), хоч судом запропоновано надати такі докази.

Варто зазначити, що основним видом діяльності ТзОВ «КЕС-УА Холдинг», як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.108-113) є діяльність у сфері інжирінгу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе перевізник, та у даному випадку ОСОБА_3, що є одночасно власником транспортного засобу марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та перевізником – суб’єктом підприємницької діяльності, основним видом якої є здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

При цьому пред’явлення позову до ОСОБА_3 (а не фізичної особи-підприємця), на думку суду, ніяким чином не змінює його статус, не впливає на обов’язок відповідати за виявлене правопорушення, оскільки стосується однієї особи.

Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879).

Як встановлено пунктом 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Варто зауважити, що відповідно до пункту 5-1 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Разом з тим, 04 вересня 2017 року при проведенні рейдової перевірки працівниками Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області проводився точний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки IVECO, модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (за визначенням підпункту 11 пункту 2 Порядку №879).

За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Так відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Згідно з пунктом 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії САК 864138 (а.с.51), маса автомобіля без навантаження становить 13240 кг, повна маса 26000 кг.

За результатами точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлено, що його фактична маса з вантажем становить 36 т, однак навантаження на здвоєну вісь перевищує дозволений норматив 16 т і становить 28,15 т. Зазначена обставина підтверджується чеком зважування від 04 вересня 2017 року № 14755 (а.с.88а), довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0019555 (а.с.90).

Ні перевізник ОСОБА_3, ні його водій ОСОБА_4 не вимагали повторного зважування.

Згідно з пунктом 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У виданій довідці вказано місце габаритно-вагового контролю та дата його здійснення. У бланку довідки відсутня графа про час здійснення габаритно-вагового контролю, однак час визначений у чеку зважування, на підставі якого така довідка складена. Відтак, сама по собі відсутність відомостей про час не робить таку довідку недійсною.

У суду немає підстав ставити під сумнів результати габаритно-вагового контролю, оскільки він здійснювався з дотриманням встановлених правил. Зокрема, такий контроль 04 вересня 2017 року здійснювався відповідачем 2 за зустрічним позовом у пересувному пункті - спеціальному транспортному засобі, обладнаному вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю, місце та режим роботи якого встановлений Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 11 Порядку№879. Дана обставина підтверджується графіком роботи пересувного пункту на вересень 2017 року (а.с.14).

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Суду надано сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА- МI/1-2195-2007 від 21 листопада 2007 року (а.с.96), свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/2561 (а.с.97).

Сертифікатом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА- МI/1-2195-2007 від 21 листопада 2007 затверджено тип засобів вимірювальної техніки «ОСОБА_1 пересувні автомобільні «CHEKLODE FREEWEIGH», який зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/2561, виданого 26 червня 2017 року Державним підприємством Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захист прав споживачів, яке є чинним до 26 червня 2018 року, визнано, що вага пересувна автомобільна типу «CHEKLODE FREEWEIGH», заводський №008233, відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 «ОСОБА_1 для статического взвешивания. Общие технические требования».

Зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Чернівецькій області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.

Відповідно до ГОСТ 8.010-99. «Методики выполнения измерений. Основные положення», а також Регламенту М 218-02071168-459:2006. «Методика выполнения измерений поосевых нагрузок и массы грузовых транспортных средств в движении» поосьові зважування повинні відбуватись під час руху транспортного засобу. Про це вказує також і ГОСТ 30414–96 «ОСОБА_1 для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики».

Розділом 5 ГОСТ 30414–96 «ОСОБА_1 для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики» вказано: «ОСОБА_1 должны быть изготовлены в соответствии с требованиями настоящего стандарта и технических условий на весы конкретного типа по рабочим чертежам, утвержденным в установленном порядке. Весы, предназначенные не только для взвешивания в движении, но и для статического взвешивания вагона, вагонетки, автомобиля, прицепа или полуприцепа в целом на одном грузоприемном устройстве, кроме того, должны соответствовать требованиям ГОСТ 29329-92» (пункт 5.1).

Проходження повірки пересувними автомобільними вагами типу «СHEKLODE FREEWEIGH» свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника «Central Weighing LTD», згідно з якою конструкція ваг забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу як у статичному режимі, так і в режимі зважування в русі.

З наведеного слідує, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що засіб вимірювальної техніки вказаного вище типу, який використовується для габаритно-вагового контролю, не призначений для зважування у динамічному режимі, є безпідставними.

Також не є переконливими доводи і щодо можливого зміщення під час зважування вантажу (піску) з огляду на значне перевищення навантаження на здвоєну вісь (на 12,15 т). Чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 відсотки; у даному випадку відхилення становить аж на 75,9 відсотка. Також не може залишатись поза увагою, що повна маса згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки IVECO модель MAGIRUS, допускається у межах 26 т (у даному випадку зафіксована маса становить 36 т).

Відповідно до пункту 19 Порядку №879 (чинного на час здійснення габаритно-вагового контролю) під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Разом з тим, вказана у пункті 19 Порядку №879 вимога виключена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671, що набрала чинності з 08 вересня 2017 року.

Такі обставини вказують виключно на прогалини у законодавстві, що були усунуті шляхом внесення змін до Порядку №879.

Водночас, відповідно до Порядку №879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю. Серед них Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 215/24992 ; Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301.

Як визначено пунктами 21, 22 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також згідно з пунктами 23, 24 вказаного Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Стосовно доводів відповідача за позовом (позивача за зустрічним позовом) про те, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області не затримали транспортний засіб, що мав перевищені нормативні вагові показники, то варто зазначити, що пунктом 21 Порядку №21 імперативно визначено, що рух такого транспортного засобу забороняється. Тобто, обов’язок припинити такий рух до приведення показників до норми покладається на громадян - суб’єктів господарської діяльності транспортного засобу, водія, відповідальність яких визначена статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями тимчасово затримувати транспортний засіб. Такі повноваження згідно зі статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Водночас, приведення габаритно-вагових параметрів до норми залежить виключно від волі власника транспортного засобу (уповноваженої ним особи).

Аналізуючи пункт 24 Порядку №879, суд вважає, що належним та допустимим доказом приведення вагових параметрів транспортного засобу позивача у відповідність встановленим нормам є лише чек повторного зважування.

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу вантажним автомобілем марки IVECO модель MAGIRUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 04 вересня 2017 року навантаження на здвоєну вісь перевищувало встановлені вагові параметри більш як на 2 відсотки (28,15 т проти 16 т), то перевезення вантажів у такому випадку має здійснюватися за спеціальними правилами - на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Водієм не пред’явлено під час здійснення рейдової перевірки дозволу або доказів внесення плати за проїзд, про що свідчить акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 04 вересня 2017 року №030214 (а.с118). Перевізника ОСОБА_3 за відсутність вказаних документів притягнуто до відповідальності із застосуванням адміністративно-господарського штрафу (а.с. 121).

За приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Судом береться до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.

Отож плата за проїзд великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879 – якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року№879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

При цьому згідно з пунктом 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі довідки від 04 вересня 2017 року №0019555 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту від 04 вересня 2017 року №0006642 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1242 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 38119,59 грн.(а.с.25).

Згідно з розрахунком від 04 вересня 2017 року №91 щодо плати за проїзд перевищення допустимого навантаження на одиночну вісь становить 12,15 т, розмір плати за перевищення навантаження на вісь за кожен кілометр відстані становить 2,07 євро, відстань - 120 км.

Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної місцем навантаження є село Іспас, а розвантаження – місто Коломия (а.с.53).

Представник відповідача за зустрічним позовом зазначив, що при розрахунку відстані взято до уваги товарно-транспортну накладну та враховано відстань, яку перевізник мав намір проїхати. Доказів того, що позивач не здійснював подальший рух, перевантажував, тощо відповідачем за позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано.

Оскільки транспортний засіб на повторний габаритний-ваговий контроль не спрямовувався та суду не надано докази приведення у відповідність вагових параметрів, то суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено відстань маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження до пункту розвантаження.

В розрахунку плати за проїзд від 04 вересня 2017 року №91 в графах «маршрут» та «пройдена відстань» також зазначено село Іспас Чернівецької області – місто Коломия Івано-Франківської області та 120 км відповідно. Вказаний розрахунок отримав водій ОСОБА_4 – учасник дорожнього руху - під підпис без зауважень щодо внесених відомостей. Без заперечень та зауважень водієм ОСОБА_4 підписаний документ, в якому зазначена пройдена відстань 120 км, зокрема, графа 7 акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04 вересня 2017 року №0006642.

При цьому суд враховує, що зазначена відстань обраховувалася працівниками Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області із врахуванням відстані між кар’єром, де здійснювалося навантаження вантажу, до села Іспас, а також з врахуванням протяжності об’їзної дороги міста Коломия, так як рух вантажних транспортних засобів через центр міста заборонений відповідними дорожніми знаками. Цим і пояснюється розбіжність при обчисленні пройденої автомобілем відстані у витягу картографічного сервісу Google Maps, який було долучено ОСОБА_3,

Водночас, посилаючись на помилкове визначення відстані, позивач у підтвердження іншої, ніж встановлено у актах та розрахунку даних, будь-яких документальних доказів (шляхових листів тощо) стосовно фактично пройденої відстані не подав.

Отже, враховуючи положення вищенаведених норм, суд погоджується з позицією відповідача щодо суми плати за проїзд, яка зазначена у оскаржуваному розрахунку та становить 1240 євро (а.с.15).

Аналіз положень чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, а також дослідження матеріалів справи дає суду підстави зробити висновок, що оскаржуваний розрахунок плати за проїзд є правильним та таким, що відповідає вимогам Порядку № 879, а тому не підлягає скасуванню.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, як уже зазначалося, здійснює Укртрансбезпека.

Проте чинним законодавством України не передбачено механізм примусового стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку її несплати у добровільному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п’ята статті 53 КАС України).

Подаючи позовну заяву, прокурор обґрунтував її подання відсутністю на це повноважень у Державної служби України з безпеки на транспорті, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Звернення до суду є способом реалізації компетенції такого суб'єкта, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбачених законом.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем в цій справі може виступати прокурор, який належним чином обґрунтував підстави для здійснення представництва інтересів держави в адміністративному суді.

Кошти, які є предметом стягнення у цій справі, є формою відповідальності особи, що застосовується як засіб державного примусу та контролю, передбачений зокрема, Законом України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» та постановою Кабінету Міністрів України 27 червня 2007 року №879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування», покладаючи на правопорушників додаткові обтяження у вигляді впливу на їх фінансовий стан, що свідчить про публічно-правовий характер даного спору. Водночас, факт несплати коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Суд не може погодитися із доводами відповідача за позовом (позивача за зустрічним позовом), що у даному випадку підлягає застосуванню позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі №813/4972/13-а, оскільки вона стосується спору про стягнення за зверненням Держфінінспекції коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Тобто, спірні правовідносини у вказаній постанові Верховного Суду України та у справі, що розглядається, не є подібними, у зв’язку із чим вказана правова позиція не може бути поширена на правовідносини у цій справі.

Також відповідно до змісту Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439, Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства. Основними завданнями Укравтодору є: 1) реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування (далі - автомобільні дороги); 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері дорожнього господарства; 3) здійснення управління об’єктами державної власності (пункт 3 Положення).

Відтак, Укравтодор не може бути позивачем у справах за позовом про стягнення з перевізника плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Зважаючи на те, що кошти, нараховані органом Укртрансбезпеки на підставі закону, у межах повноважень та у встановлений спосіб за результатами габаритно-вагового контролю, ОСОБА_3 як перевізник не сплатив, то позовні вимоги прокурора в інтересах держави про стягнення коштів в сумі 38119,59 грн., що еквівалентно 1249,00 євро, підлягають задоволенню повністю.

Оскільки суд задовольняє даний позов повністю, тому відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку від 04 вересня 2017 року №91 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 295, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (43020, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Чернівецьке УК / м. Чернівці, р/р 31316309700002 в ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код ЄДРПОУ 37978173, МФО 856135) плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 38119,59 грн. (тридцять вісім тисяч сто дев’ятнадцять грн. 59 коп.)

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку від 04 вересня 2017 року № 91 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 28 березня 2018 року