Ухвала суду № 73032220, 28.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

28 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/504/18

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Луцької міської ради (далі - Луцька міська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 № 36/78 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» та зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача та вирішити по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.

Як слідує із тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спір між сторонами виник щодо відмови Луцької міської ради надати безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, яка тривалий час перебувала у його користуванні.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.04.2007, яке набрало законної сили 23.04.2007, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті ОСОБА_3, а саме: на 9/10 частин від ? частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

24.07.2009 між ОСОБА_1 та Луцькою міською радою укладено договір оренди землі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 374 кв. м, терміном на 5 років.

У зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно до закінчення терміну дії договору оренди від 24.07.2009, ОСОБА_1 звертався до Луцької міської ради із заявами про безоплатну передачу у власність вказаної земельної ділянки.

Як слідує з листа Головного управління Держземагенства у Волинській області від 04.06.2015 № 31-3-0.7-5664/2-15, Луцькою міською радою у наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було відмовлено, у зв'язку з чим останній звернувся до суду.

Так, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.06.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держземагенства у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.06.2016 скасовано та прийнято нову, якою визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо розгляду звернення ОСОБА_1 про безоплатну передачу йому у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано Луцьку міську раду розглянути звернення ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі у власність зазначеної земельної ділянки. Постанова суду набрала законної сили 24.10.2016.

Рішенням Луцької міської ради 22.12.2017 № 36/78 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» відмовлено ОСОБА_1 у передачі безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в зв'язку з тим, що земельна ділянка знаходиться на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку та не подано документів, відповідно до адміністративної послуги - ІК-259/29/06 всіма співвласниками житлового будинку.

Як визначено частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею; суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із статтею 80 цього ж Кодексу суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини першої статті 122 зазначеного Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач користувався зазначеною ділянкою тривалий час, і в зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно за вказаною вище адресою, просив Луцьку міську раду передати йому цю земельну ділянку безоплатно у власність.

Тобто, даний спір виник з підстав відмови в передачі земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку.

У даному випадку, рішенням про відмову в наданні земельної ділянки у приватну власність порушено право позивача на користування земельними ділянкою на якій розташовано його нерухоме майно та належить йому на праві приватної власності, що за своїм змістом, є спором приватно-правового (цивільного) характеру, а тому позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

При цьому, частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, враховуючи наведене суд зазначає, що спір про відмову в передачі земельної ділянки у приватну власність, має не публічний, а приватно - правовий характер (оскільки виникає спір про цивільне право), а відтак має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 16.12.2014 у справі № 21-544/14а, від 16.12.2015 у справі № 6-250ц15 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 № К/9901/4976/18 461/1463/13-а (2а/461/189/13)

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії слід відмовити, роз'яснивши при цьому, що вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства - Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Разом з тим, позивачу слід роз'яснити, що згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Роз'яснити позивачу, що вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, та що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення, а копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк