Вирок № 73026329, 28.03.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.03.2018

ЄУН 331/66/18

Провадження № 1-кп/331/194/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» березня 20187 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Холодняк І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1Є

захисника – адвоката ОСОБА_2

представника

цивільного відповідача ОСОБА_3

представника

потерпілої – адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувані за № 12017080050005336 від 07.12.2017 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно працевлаштованого водієм у ПрАТ «ЗАТП 12329» сімейний стан – одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2017 року, близько 17-50 години, водій ОСОБА_1, керуючи маршрутним мікроавтобусом «MERCEDES-BENZ 312DПЕ» реєстраційний номер на жовтому фоні АР 1943 АА, здійснював рух по проїжджій частині вулиці Української з боку вулиці Гоголя в напрямку проспекту Соборного в м. Запоріжжі.

На перехресті вулиці Української з проспектом Соборним водій ОСОБА_5, рухаючись на зелений сигнал світлофора, почав виконувати маневр повороту праворуч для подальшого руху по проспекту Соборному в напрямку вулиці Гагаріна в м. Запоріжжі, знизивши швидкість перед регульованим пішохідним переходом.

В цей же час, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи в якості пішоходів, почали перетинати проїжджу частину проспекту Соборного, рухаючись з права - наліво по ходу руху мікроавтобусу на зелений сигнал світлофора для пішоходів.

Водій ОСОБА_1, під час виконання маневру повороту праворуч, після зниження швидкості перед пішохідним переходом, діючи в порушення вимог п.п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, де сказано:

п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 16.2: «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку», не переконався в безпеці та, відновивши рух керованого транспортного засобу, продовжив виконання маневру повороту праворуч, не надавши дорогу пішоходам ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які перетинали проїжджу частину проспекту Соборного, на яку він повертав.

В результаті невиконання вказаних вище вимог Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 допустив наїзд передньою частиною керованого мікроавтобусу на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, спричинивши тілесні ушкодження.

Так, в результатідорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому великого бугорка правої плечової кістки, внутрішньо суглобового перелому передньої поверхні суглобової западини правої лопатки зі зміщенням кісткових фрагментів, з пошкодженням сухожилля довгої головки двоголового м’яза правого плеча, синця з набряком м’яких тканин в області правого плечового суглоба, закритого компресійного перелому тіл першого поперекового хребця, 8 та 12 грудних хребців зі зміщенням кісткових фрагментів, які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров’я строком понад 21 день.

Крім цього, пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців в області правої щоки, верхньої губи справа, забиття м’яких тканин голови та обличчя, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Разом з цим, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді забиття та саден м’яких тканин в області обличчя, голови, грудної клітини, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Технічна можливість водія ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залежала від виконання ним вимог п.п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням висновків експертиз, документів, що підтверджують наявність речових доказів та матеріалів судового провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, повністю визнав, у вчиненому розкаявся та пояснив суду, що він офіційно працевлаштований водієм на ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329», має стаж керування транспортними засобами більше 20 років, протягом якого не притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього, що спричинило б пошкодження транспортних засобів або розлад здоров’я особи. 07.12.2017 року, близько 07-00 години ранку, приступаючи до виконання роботи, стан його здоров’я був перевірений лікарем, а транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, за яким він був закріплений, оглянутий старшим механіком, у зв’язку з чим, ніяких перешкод для виходу на маршрут не було. Цього ж дня, близько 18 години 00 хвилин, керуючи вищевказаним транспортним засобом, він здійснював рух по вулиці Українській з боку вулиці Гоголя в напрямку проспекту Соборного в м. Запоріжжі. На перехресті вул. Українська – пр. Соборний здійснював маневр повороту праворуч. Зупинившись перед пішохідним переходом, що на проспекті Соборному, пропускав пішоходів, які перетинали проїжджу частину на зелений сигнал світлофору. Пропустивши пішоходів, він подивився в бокове ліве дзеркало та, упевнившись в тому, що не здійснює перешкоди попутному транспортному засобу, почав рух керованого ним маршрутного транспортного засобу зі швидкістю, що не перевищувала 5 км/год., і в цей час почув удар в районі передньої частини керованого ним мікроавтобуса. Він одразу ж зупинив транспортний засіб та вийшов з нього. Вказаний удар був результатом наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які перетинали проїжджу частину по пішохідному переходу справа – наліво по ходу руху його транспортного засобу і, яких він не помітив в той час, коли дивився в ліве бокове дзеркало. Він одразу ж допоміг ОСОБА_6, яка виявилась донькою ОСОБА_7, перемістити ОСОБА_7 з проїжджої частини в безпечне місце. Хтось із свідків ДТП викликав швидку допомогу, а він в свою чергу зателефонував до служби «102» та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Через деякий час карета швидкої допомоги відвезла ОСОБА_8 до лікарні, а він дочекався працівників поліції з метою надання пояснень про подію ДТП. Наступного дня, прибувши на роботу, від керівництва ПрАТ «ЗАТП 12329» йому стало відомо, що потерпіла ОСОБА_7 була доставлена до 5-ї міської лікарні, після чого він направився до вказаної лікарні, щоб дізнатись про стан здоров’я потерпілої. В лікарні він зустрівся з потерпілою ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_6, налагодив з ними контакт і під час перебування ОСОБА_7 в лікарні цікався станом здоров’я останньої та надав допомогу в розмірі 5625 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 приніс вибачення за свої дії, що призвели до розладу стану здоров’я потерпілої ОСОБА_7, у вчиненому щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась через віковий стан здоров’я. Представник потерпілої – адвокат ОСОБА_4 наполягав на розгляді вказаного кримінального провадження без її участі. Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку про можливість розгляду даного кримінального провадження без участі потерпілої, оскільки в судовому засіданні її інтереси представляє адвокат, у зв’язку з чим не порушується право останньої на доступ до правосуддя.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 наполягає на задоволенні цивільного позову потерпілої та просить суд стягнути з ПрАТ «ЗАТП 12329» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 50000 гривень та стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_7 за рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю 7301 гривню 31 копійку та за рахунок відшкодування моральної шкоди 365 гривень 06 копійок (а.п. 30-44).

Разом з тим, адвокат ОСОБА_4 підтвердив факт виплати обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 5625 гривень, які просив віднести за рахунок відшкодування моральної шкоди.

Представник ПрАТ «ЗАТП 12329» ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди визнала частково, просила суд стягнути з ПрАТ «ЗАТП 12329» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» в судове засіданні не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, проте від нього надійшов відзив на позовну заяву потерпілої, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» матеріальної та моральної шкоди (а.п. 82-85).

Висновком експерта № 9-843 від 20.12.2017 року встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою. Технічна можливість у водія ОСОБА_1 запобігти наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залежала від виконання ним вимог п.п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України. (а.п. 98-104).

Висновком експерта № 2962 М від 22.12.2017 року встановлено, що забої та садна м’яких тканин в області обличчя, голови, грудної клітини у громадянки ОСОБА_6 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.п. 105-106).

Висновками експерта № 2963 М від 22.12.2017 рокувстановлено, що закритий крайовий перелом великого бугорка правої плечової кістки, внутрішньо суглобовий перелом передньої поверхні суглобової западини правої лопатки зі зміщенням кісткових фрагментів, з пошкодженням сухожилля довгої головки двоголового м’яза правого плеча, синець з набряком м’яких тканин в області правого плечового суглоба, закритий компресійний перелом тіл першого поперекового хребця, 8 та 12 грудних хребців зі зміщенням кісткових фрагментів у потерпілої ОСОБА_7 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров’я строком понад 21 день. Струс головного мозку, синці в області правої щоки, верхньої губи справа, забої м’яких тканин голови та обличчя у потерпілої ОСОБА_7 в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли виникнути в результаті ударів виступаючими частинами рухомого автомобіля з подальшим падінням на дорожнє покриття (а.п. 107-109).

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання, обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно працевлаштований водієм у ПрАТ «ЗАТП 12329», у зв’язку з чим має стабільне джерело доходу, має постійне місце проживання. За місцем роботи негативних характеристик та стягнень не має, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває (а.п. 110-114 ).

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченому суд визнає те, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями активно сприяв розкриттю злочину та встановленню істини у справі, в добровільному порядку надавав матеріальну допомогу потерпілій, цікавився станом її здоров’я, після вчинення ДТП місце пригоди не покинув, викликав працівників поліції, приніс вибачення за свої дії, що призвели до розладу стану здоров’я потерпілої.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного як в момент вчинення кримінального правопорушення, так і під час судового розгляду, за наявності обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги думку представника потерпілої, який просить суд призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду та без позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої щодо стягнення на її користь матеріальної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 6 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 вищевказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 23 згадуваного закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

В судовому засіданні встановлено, що між ПрАТ «Запорізьке АТП 12329» та страховиком – ПрАТ «Страхова група «ТАС» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6866913, відповідно до якого застраховано автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312S, номерний знак АР 1943АА. Разом з цим обвинувачений ОСОБА_1 офіційно працевлаштований водієм на ПрАТ «Запорізьке АТП 12329» і під час ДТП виконував свої трудові обов’язки як водій маршрутного мікроавтобуса.

Потерпіла ОСОБА_7 просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» витрати на лікування в сумі 7301 гривня 31 копійка. Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень, остання перебувала на стаціонарному лікуванні. Під час лікування нею були придбані медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, проведені рентгенографічні дослідження на загальну суму 7301 гривня 31 копійка, що підтверджено наданими копіями чеків, квитанцій та медичних довідок (а.п. 39-44). Оскільки вказана сума заявлена в розмірі регламентної виплати, тому вона підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова група «ТАС» .

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_7 просить суд стягнути з ПрАТ «ЗАТП 12329» на свою користь моральну шкоду в сумі 50000 гривень та з ПрАТ «Страхова група «ТАС» за рахунок відшкодування моральної шкоди 365 гривень 06 копійок.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої щодо стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, суд приходить до наступного.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як на спричинення моральної шкоди, потерпіла посилається на те, що в результаті ДТП вона перенесла фізичний біль та зазнала страждань, у зв’язку з отриманням тілесних ушкоджень, та душевних страждань, викликаних різким погіршанням здоров’я. У віці 74 років, після події ДТП її життєвий уклад був порушений, на тривалий час вона втратила можливість повноцінно ходити, не може займатись повсякденною діяльністю, потребує стороннього догляду, почуває себе пригніченою через те, що створює своїм близьким додаткові труднощі. Через перенесені хвилювання та страждання погіршилося її загальне самопочуття, з’явилось безсоння, постійне почуття тривоги та неспокою.

Враховуючи викладене, суд находить вимоги потерпілої ОСОБА_7, які вона оцінює в 50 000 гривень необґрунтовано завищеними і, з врахуванням засад розумності, достатності, співмірності та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на її користь до 30000 гривень.

Разом з тим, відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Таким чином, з відрахуванням суми, сплаченої обвинуваченим ОСОБА_1 в розмірі 5625 гривень, які представник потерпілої просив віднести за рахунок відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_7 за рахунок відшкодування моральної шкоди 365 гривень 06 копійок, та стягнути з ПрАТ «ЗАТП 12329» за рахунок відшкодування моральної шкоди решту суми в розмірі 24009 гривень 94 копійки.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Скасувати арешт мікроавтобуса «MERCEDES-BENZ 312DПЕ» реєстраційний номер на жовтому фоні АР 1943 АА, який є власністю ОСОБА_10, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_5, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року (а.п. 92).

Стягнути з ПрАП «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» (р/р 26006000004502 АТ "Укрексімбанк" МФО 322313, код ЄДРПОУ 03114164) на користь ОСОБА_7 (інн НОМЕР_2) моральну шкоду в сумі 24009 (двадцять чотири тисячі дев’ять) гривень 94 копійки.

Стягнути з ПрАП «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) на користь ОСОБА_7 (інн НОМЕР_2) витрати на лікування в сумі 7301,31 гривня та моральну шкоду в сумі 365,06 гривень, а всього стягнути 7666 (сім тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 37 копійок.

Речові докази:

- лазерний диск, на якому міститься відеозапис ДТП від 07.12.2017 року, який долучений до матеріалів провадження - зберігати при матеріалах провадження (а.п. 96-97);

- мікроавтобус «MERCEDES-BENZ 312DПЕ» реєстраційний номер на жовтому фоні АР 1943 АА, який знаходиться на зберіганні на спецмайдані Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області (м. Запоріжжя, пров. Кузнецький, 11) - передати представнику ПрАТ "Запорізьке автотранспортне підприємство 12329" за належністю (а.п. 93).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.В. Клименко