Постанова № 73016008, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15561/16 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С., в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявську О.С., що була призначена уповноваженою особою Фонду, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015р. № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», щодо не повідомлення про результати розгляду поданих вимог кредитора; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича прийняти уточнені вимоги кредитора та вважати їх такими, що подані у встановлені Законом строки; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича визнати ОСОБА_6 кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за заборгованістю, що виникла відносно договорів про банківські строкові вклади у банківському металі, а саме: договір банківського вкладу (депозиту) № 8074/24-13 від 01.08.2013р., заборгованість за яким становить: неповернутий банківський вклад в банківському металі золото - 350 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 281 239,99 грн.; договір банківського вкладу (депозиту) № 8076/24-13 від 01.08.2013р., заборгованість за яким становить: неповернутий вклад в банківському металі золото - 200 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 160 302,05 грн. та включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та гр. ОСОБА_6 (клієнт) укладено договори про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К «Золотий», а саме: - від 01.08.2013р. № 8074/24-13, згідно з умовами якого, банк відкриває клієнту депозитний рахунок у банківському металі золото, а клієнт вносить на цей рахунок банківський метал загальною вагою 350,00 грам на строк з 01.08.2013р. по 01.08.2015р.; - від 01.08.2013р. № 8076/24-13, згідно з умовами якого, банк відкриває клієнту депозитний рахунок у банківському металі золото, а клієнт вносить на цей рахунок банківський метал загальною вагою 200,00 грам на строк з 01.08.2013р. по 01.08.2015р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015р. № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким, запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015р. до 17.12.2015р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015р. № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015р. до 17.12.2017р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016р. № 1703 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Згідно з зазначеним рішенням, всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюку Владиславу Сергійовичу з 05.09.2016р.

Рішення про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» опубліковано у газеті «Голос України» від 23.12.2015р. № 242 (6246).

На підставі викладеного, ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності від 13.08.2015р. № 445, звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. з кредиторською вимогою, в якій просила визнати її, ОСОБА_9, кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі довіреності за заборгованістю, яка виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_6 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та за іншими видами заборгованості у сумах всіх належних їй коштів. Крім того, ОСОБА_9 просила визнати її кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за заборгованістю, що виникла відносно договорів про банківські строкові вклади у банківському металі, а саме: договір банківського вкладу (депозиту) № 8074/24-13 від 01.08.2013р., заборгованість за яким становить: неповернутий банківський вклад в банківському металі золото - 350 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 281 239,99 грн.; договір банківського вкладу (депозиту) № 8076/24-13 від 01.08.2013р., заборгованість за яким становить: неповернутий вклад в банківському металі золото - 200 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 160 302,05 грн. та включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит». На підставі вказаного, ОСОБА_9 просила Уповноважену особу перерахувати належні їй грошові кошти на її розрахунковий рахунок за наведеними реквізитами.

Уповноваженою особою листами від 05.07.2016р. № 3-131100/8401 та від 01.08.2016р. № 3-131100/9208 повідомлено ОСОБА_9 про те, що станом на 27.07.2016р. до банку не надходила кредиторська вимога про включення до реєстру кредиторів ОСОБА_6. Проте, надходила кредиторська вимога від 29.12.2015р., яка зареєстрована банком за № 5146, щодо включення ОСОБА_9 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що суперечить доданій довіреності від 13.08.2015р., якою ОСОБА_9 надано право діяти від імені довірителя - ОСОБА_6, - а не від власного імені, у зв'язку з чим, було відмовлено в акцепті вказаної кредиторської вимоги.

Вважаючи вказану відмову необґрунтованою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються, визначаються та регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. 44 вказаного Закону, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системно важливих банків на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Положеннями статті 45 Закону передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженої особи Фонду; 4) прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Фонду; 5) інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно з абз.4 ч. 1 ст. 48 Закону, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Статтею 49 Закону визначено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Уповноважена особа Фонду зобов'язана у 60-денний строк з дня його призначення надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах спірних правовідносин, кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виступає саме ОСОБА_6, з якою укладено договори про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К «Золотий» від 01.08.2013р. № 8074/24-13 та від 01.08.2013р. № 8076/24-13. Відтак, кредиторська вимога мала бути подана безпосередньо ОСОБА_6 або її представником, який діє її від імені та в її інтересах.

Натомість, зі змісту кредиторської вимоги від 29.12.2015р. вбачається, що вона подана ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності від 13.08.2015р. № 445, проте, з вимогою про визнання її - ОСОБА_9 - кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит», на підставі довіреності за заборгованістю, яка виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_6 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, правова природа довіреності, а також зміст довіреності від 13.08.2015р. № 445, на підставі якої діє ОСОБА_9 не дає можливості здійснити заміну кредитора у межах спірних правовідносин, а саме: з ОСОБА_6 на ОСОБА_9

Щодо доводів апелянта про безпідставне неповідомлення Уповноваженою особою її та представника до завершення строку подання кредиторських вимог про відмову у задоволенні кредиторської вимоги від 29.12.2015р., що обмежило право ОСОБА_6, після усунення недоліків такої заяви, повторно звернутись до Уповноваженої особи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд, зокрема, відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів.

Таким чином, вказаними положеннями не передбачено обов'язку у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Уповноваженої особи, яка діє від імені Фонду, повідомляти заявників до завершення строку подання кредиторських вимог (30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку) про неприйняття кредиторських вимог з тих чи інших підстав, оскільки таке відхилення здійснюється у 90-денний термін з дня опублікування вказаних відомостей. Крім того, не передбачено обов'язку з повідомлення заявників про таке відхилення.

Крім цього, як зазначалося вище, відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, законодавством визначено певний порядок звернення кредиторів з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог. При цьому, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що порушення кредитором встановленого законодавством тридцятиденного строку для звернення з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами виключає наявність правових підстав для їх прийняття уповноваженою особою Фонду за умови дотримання Фондом порядку оповіщення кредиторів про ліквідацію банку.

Стосовно доводів апелянта про порушення відповідачем вимог ст.ст. 15 та 20 Закону України «Про звернення громадян» щодо своєчасного повідомлення про результати розгляду поданих вимог кредитора, колегія суддів зважає на наступне.

Так, правові засади та порядок ліквідації банку визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним Законом відносно даних правовідносин та встановлює окремий порядок задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Таким чином, зазначеним Законом не передбачене персональне повідомлення кожного кредитора про результати розгляду поданих кредиторських вимог.

Пропуск строку пред'явлення відповідної заяви через її невірне написання, а саме: підписання кредиторської вимоги ОСОБА_9 та вимога саме її, замість ОСОБА_6, визнати кредитором не є підставою для відновлення встановленого строку, оскільки строк на пред'явлення вимог про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів є присічним та відновленню або поновленню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, а також, враховуючи те, що позивачем було пропущено строк пред'явлення вимоги про включення до реєстру акцептованих кредиторів, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої суми відшкодування вкладів за вкладами, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у прийнятті заяви про включення її до реєстру вимог кредиторів.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018 року