Постанова № 73016005, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1490/17 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні;

2) стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 75 289 грн 48 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.09.2016 наказом № 81 о/с він звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 частини першої ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, в порушення положень ст. 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, лише 02.08.2017 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_3 компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Стягнуто з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 58 542 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 85 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд змінити постанову, стягнувши з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 73 178 (сімдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 56 коп.

Зокрема, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції допустився помилки, врахував суму грошового забезпечення в розмірі 7 115 грн. 64 коп., як виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні. Оскільки позивачем оспорювалось право на отримання такої допомоги, тому відповідачем не могло бути виплачено частину цієї одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказ про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні був виданий лише 20.07.2017 №75о/с шляхом доповнення до наказу від 30.09.2016 381 о/с.

Також, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби мають ті особи, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а позивач станом на час звільнення такого права не мав.

Крім того, одноразова грошова допомога не є заробітною платою, тому посилання позивача на ст. 117 Кодексу законів про працю України щодо розрахунку і стягнення за затримку розрахунку при звільненні є необґрунтованим. При цьому, діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України залишено без руху.

У зв'язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у задоволенні клопотання Департаменту кіберполіції Національної поліції України про поновлення строку на звернення до апеляційного суду із апеляційного скаргою - відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційного скаргою Департаменту кіберполіції Національної поліції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача наданим відповідачем до суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 07 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки II група інвалідності позивачем отримана після звільнення 16 грудня 2016 року, тому на час звільнення 30 вересня 2016 року позивач не мав права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів звертає увагу, що згідно частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 проходив службу у Департаменті кіберполіції Національної поліції України. Наказом № 81 о/с від 30.09.2016 позивач був звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 частиною першою ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу (а.с. 11).

При звільненні ОСОБА_3 була виплачено грошове забезпечення лише у розмірі 7 115 грн 64 коп. (а.с. 71, 158).

У зв'язку з чим, позивач звернувся до Департаменту кіберполіції Національної поліції України із заявою від 21.06.2017 про виплату йому відповідної одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказана заява була розглянута та 01.08.2017 позивачу сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 28 462 грн 56 коп. відповідно платіжного доручення № 473 (а.с. 13, 69).

У подальшому, позивач звернувся до Департаменту кіберполіції Національної поліції України із заявою від 14.08.2017, якою просив Департамент кіберполіції Національної поліції України виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги до дня фактичного розрахунку в розмірі 62 173 грн 65 коп. (а.с. 15).

Листом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13.09.2017 №4603/38/01-2017 позивачу було відмовлено у виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги до дня фактичного розрахунку (а.с. 16).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо невиплати компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а також враховуючи, що позивач має право на отримання 80 % від середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який дорівнює 58 542 грн. 85 коп., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 07 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, вказана стаття закону передбачає вичерпний перелік осіб, яким передбачене право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Зокрема, у разі звільнення особи за станом здоров'я обов'язковою умовою є отримання права на пенсію станом на час такого звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив службу у Департаменті кіберполіції Національної поліції України.

Згідно ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до абз.7 п. «а» частини першої ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більш.

Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, згідно з частини першої ст.26 цього Закону призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.

Як свідчать матеріали справи, ІІ група інвалідності отримана позивачем після звільнення 16 грудня 2016 року, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №535504 від 16.12.2016.

Таким чином, на час звільнення (30.09.2016) позивач не мав права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, передбачену частиною першою ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05.10.2017 (справа №823/639/16) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 (справа №К/800/28326/16).

У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, передбаченої частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і як наслідок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з невиплатою такої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в частині задоволення позовних вимог.

В решті - постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 березня 2018 року.