Постанова № 73015993, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/11175/17 Суддя (судді) першої інстанції: Галась І.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, відповідачем було протиправно проведено перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та зменшено розмір призначеного грошового утримання до 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Крім того, Управлінням протиправно прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, а також винесено розпорядження про щомісячне утримання у розмірі 5% від розміру пенсії до повного погашення позивачем переплати пенсії у сумі 7436,82 грн., згідно рішення № 457 від 19.04.2017 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року задоволено адміністративний позов частково. Визнано неправомірними дії відповідача при призначенні з 09.09.2016 року позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді, про виключення із стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік та 11 місяців та про призначення з 09.09.2016 року за заявою від 22.09.2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 88% згідно довідки від 19.09.2016 року за № 309 про суддівську винагороду.

Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві при призначенні з 09.09.2016 року позивачу щомісячного довічного грошового утримання, зарахувати до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання такого утримання половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік і 11 місяців та призначити і виплатити позивачці з 09.09.2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 19.09.2016 року за № 309, без обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано неправомірними дії відповідача при перерахунку ОСОБА_3 за заявою від 14.12.2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді, про виключення із стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посаді прокурора з 09.03.1992 року по 17.05.1997 року, що складає 5 років 2 місяці 9 днів та не зарахуванням до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік та 11 місяців та про зменшення з 09.09.2016 року за заявою від 14.12.2016 року щомісячного довічного грошового утримання з 88% до 80% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 19.09.2016 року за № 309, а також перерахунку з 01.01.2017 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 13.12.2016 року № 408, та щодо застосування обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 01.01.2017 року по 05.01.2017 року при його нарахуванні та виплаті.

Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві при перерахунку з 01.01.2017 року ОСОБА_3, за заявою від 14.12.2016 року, щомісячного довічного грошового утримання, зарахувати до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультету вищому навчальному закладі, з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік та 11 місяців та стаж роботи на посаді прокурора з 09.03.1992 року по 17.05.1997 року, що складає 5 років 2 місяці 9 днів та перерахувати і виплатити позивачу з 01.01.2017 року за заявою від 14.12.2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 13.12.2016 року № 408, без обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягнення судового збору на користь іншої особи як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в іншій частині судове рішення змінити. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, судове рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивача було звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку, що підтверджується постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року.

Наказом голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.09.2016 року за № 806-к ОСОБА_3 було звільнено 08.09.2016 року, у зв'язку із виходом у відставку.

Відповідно до подання від 21.09.2016 року про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, поданого головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляну цивільних і кримінальних справ, становить 26 років 05 місяців, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 26100грн.

По виходу у відставку позивачу було призначено довічне грошове утримання в розмірі 88 % заробітної плати судді у відповідності до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.

14.12.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання, у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу судді та на підставі довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляну цивільних і кримінальних справ.

Згідно довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляну цивільних і кримінальних справ № 408 від 13.12.2016 року суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 28800,00 грн.

За змістом листа Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 29.08.2017 року № 13111/13, при перерахунку довічного грошового утримання позивача, відповідно до заяви від 14.12.2016 року до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, було зараховано половину строку навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 26.06.1985 року. Згідно проведеного перерахунку загальний страховий стаж позивача становив 39 років 11 місяців 5 днів, з них пільгового стажу роботи на посаду судді розраховано 19 років 3 місяці та 21 день. Станом на 01.01.2017 року довічне грошове утримання розраховано в розмірі 80% від окладу 28800,00 грн. Крім того, з 01.01.2017 року утримання було обмежене розміром 10740,00 грн., з 05.01.2017 - 23040,00 грн., та відповідно до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про повернення надміру виплачених коштів, розпорядженням управління від 19.04.2017 року № 457 прийнято рішення про утримання переплати.

Вважаючи розпорядження відповідача від 29 вересня 2016 року, від 24 січня 2017 року, від 19 квітня 2017 року та рішення від 19 квітня 2017 року протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою ст. 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В силу вимог ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій незалежності і недоторканості суддів, що закріплені Конституцією України, є право судді на відставку (пункт 9 частини п'ятої ст. 126 Конституції України (в редакції, чинній до 30 вересня 2016 року)).

За правилами чинного законодавства України зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, обумовлене пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній до 30 вересня 2016 року), передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення.

Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Умови та порядок призначення та перерахунку довічного утримання судді врегульовано ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року.

Згідно ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є загальним нормативно-правовим актом з питань пенсійного забезпечення, перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок 14.12.2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення перерахунку пенсії позивачу необхідно проводити з 01.12.2016 року.

Із записів у трудовій книжці позивача вбачається, що позивач, крім роботи на посаді судді, в період з 09.03.1992 року по 17.05.1997 року працювала на посадах прокурора, заступника начальника відділу загального нагляду у Прокуратурі Донецької області.

З огляду на те, що позивач на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 7.07.2010 року, відповідно до якого позивачу призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці, працювала на посаді судді, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення її стажу роботи на посаді судді має проводитись відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», від15.12.1992 року №2862-ХII, а тому вищевказаний період підлягає врахуванню для визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до листа Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 29.08.2017 року № 13111/13 позивачу на підставі заяви від 14.12.2016 року до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, було зараховано половину строку навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 26.06.1985 року.

При цьому колегія суддів також враховує, що вище вказані періоди навчання та роботи позивача зазначені у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с. 50-51).

Щодо обмеження довічного грошового утримання щомісячно колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII було доповнено п. 25 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, що набрав чинності 30.09.2016 року, відповідно до якого тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.

Позивач реалізувала своє право на відставку до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII та на підставі Закону України " Про судоустрій і статус суддів " від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Оскільки обмежень довічного грошового утримання судді у відставці щодо суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року п. 25 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII в редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII не містить, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що обмеження довічного грошового утримання позивача є протиправним.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Проте, колегія суддів вважає помилковим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 судового збору з огляду на наступне.

Вимоги, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, це позовні вимоги про скасування усіх прийнятих неправомірних розпоряджень та рішень у справі, на підставі яких відповідачем виключено зі стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання спірний стаж, протиправно зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання та проводилось утримання переплати грошового утримання у той час, коли мала місце недоплата грошового утримання.

Так, згідно розпорядження відповідача від 29.09.2016 року при призначенні у вересні 2016 року щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем із стажу (26 років 5 місяців), що дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди, виключено 1 рік 11 місяців, половину строку навчання у вищому навчальному закладі. У зв'язку з цим управлінням з 09.09.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88 %, а не 90%, як передбачено законом.

Згідно розпорядження відповідача від 24.01.2017 року при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 14 грудня 2016 року, із стажу судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання виключено стаж роботи на посаді прокурора з 09.03.1992 року по 17.05.1997 року, що складає 5 років 2 міс. 9 днів та не зараховано половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 22.07.2016 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік та 11 місяців.

У зв'язку з цим, при проведенні перерахунку за заявою від 14.12.2016 року щомісячне довічне грошове утримання необгрунтовано зменшено з 09.09.2016 року до 80% від суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

А тому рішенням відповідача від 19.04.2017 року №457 про утримання надміру виплачених сум пенсій та розпорядженням від 19.04.2017 прийнято рішення про щомісячне утримання по 5% від розміру пенсії до повного погашення переплаченої пенсії у сумі 7436 грн.82 коп.

При цьому, колегія суддів зауважує, що визнаючи протиправними дії відповідача щодо виключення зі стажу роботи судді зазначених вище спірних періоду роботи та періоду навчання, щодо застосування обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, фактично встановлено протиправність спірних рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень, на підставі яких останнім було вчинено вказані вище дії.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішення та розпоряджень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в порушення вимог п.п. 3, 7 ч. 4 ст. 246 КАС України судом першої інстанції не було надано мотивованої оцінки кожного аргументу щодо відсутності підстав для задоволення позову у частині скасування неправомірних рішень та розпоряджень.

У мотивувальній частині рішення не вказано мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

Також викладений у мотивувальній частині рішення висновок Деснянського районного суду м. Києва про задоволення позову у повному обсязі суперечить резолютивній частині, згідно з якою позовні вимоги задоволено частково.

В матеріалах справи наявні докази, що свідчать про те, що половину строку навчання відповідачем не зараховано.

Проте, суд першої інстанції не надав цим доказам належної оцінки та не зазначив мотивів їх прийняття чи відхилення.

Крім цього, з належним чином завіреної копії трудової книжки (первинний документ), подання Вищого спеціалізованого суду України про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суддівський стаж складає 26 років 5 місяців.

Отже, колегія суддів вважає, що всього пільговий стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 26 років 5 місяців, що дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди. Тобто 80% за 20 років стажу та по 2% за кожен рік роботи понад 20 років, проте всього не більше 90%.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, прийнявши до уваги лише інформацію, викладену відповідачем в листі від 29.08.2017 року № 13111/13, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи і не надавши мотивованої оцінки іншим матеріалам справи (трудовій книжці, поданню, розрахунку стажу судді, іншим доводам), дійшов до неправильного висновку про те, що половина строку навчання була зарахована відповідачем, беручи до уваги наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судців» зі змінами, Укази Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584» закріплюють право позивача про зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Незважаючи на те, що у подальшому 07.07.2010 року було прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, відповідно до ч. 1 ст. 131 якого (в редакції, чинній до 28.03.2015 року) зарахування спірного стажу до стажу роботи на посаді судді не було передбачено, водночас, п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ гарантує, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року № П/800/426/14.

Крім того, у мотивувальній частині рішення допущено помилку у періоді, коли позивач працювала на прокурорських посадах. У судовому рішенні зазначено, що позивач крім роботи на посаді судді працювала на посаді прокурора у період з 09.03.1992 до 17.05.1992 року, який підлягає зарахуванню для визначення стажу роботи на посаду судді.

Проте, як вбачається з трудової книжки, позивач працювала на прокурорських посадах у період з 09.03.1992 до 17.05.1997 року. А відтак, зарахуванню до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання підлягає не 2 місяці, а 5 років 2 міс. 9 днів.

Крім того, в порушення вимог п. 6 ч. 4 ст. 246 КАС України судом першої інстанції невірно вирішено питання про те, з якої дати необхідно проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

При вирішенні цього питання суд першої інстанції застосував закон, який не підлягає застосуванню. І водночас, не зазначив норму матеріального права, на яку посилався позивач, та не зазначив мотив її незастосування.

Так суд першої інстанції послався на ст. 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що є загальним нормативно-правовим актом і прийшов до висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок з 1.12.2016 року.

Проте, у даному випадку підлягає застосуванню спеціальна норма, яка має пріоритетне право на застосування. Відповідно до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, перерахунок проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді. Розміри складових суддівської винагороди змінилися з 1 грудня 2016 року, таким чином право на проведення перерахунку грошового утримання у позивача виникло з 01 січня 2017 року.

Крім цього, в адміністративному позові позивач просила стягнути на свою користь судовий збір у розмірі 640 грн., який згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України відноситься до судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 246 КАС України у резолютивній частині зазначається розподіл судових витрат та у разі необхідності також вказується про повернення судового збору.

У порушення вищевказаних норм права, судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення судового збору не на користь позивача ОСОБА_3, а на користь ОСОБА_4, який не був учасником справи, а також з порушенням розподілу судових витрат.

Також колегія суддів вважає, що відповідно до правил ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що понесені нею по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн., які складаються з сум, що сплачені позивачем при звернені до суду з даним позовом та з апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379257) від 29.09.2016 року, розпорядження від 24.01.2017 року, рішення від 19.04.2017 року № 457 про утримання надміру виплачених сум пенсій та розпорядження від 19.04.2017 року про щомісячне утримання по 5% від розміру пенсії у пенсійній справі ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) № 319414 до повного погашення переплаченої пенсії у сумі 7436 (сім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 82 коп, а пенсійну справу № 319414 привести у відповідність з вимогами законодавства.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379257) при призначенні з 09.09.2016 року ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) за заявою від 22.09.2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді, про виключення із стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік та 11 місяців та про призначення з 09.09.2016 року за заявою від 22.09.2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 88% згідно довідки від 19.09.2016 року за № 309 про суддівську винагороду, яка склала 26100 (двадцять шість тисяч сто) гривень.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379257) при призначенні з 09.09.2016 року ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) за заявою від 22.09.2016 року щомісячного довічного грошового утримання до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, зарахувати половину строку завчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік і 11 місяців та призначити і виплатити ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) з 09 вересня 2016 року за заявою від 22.09.2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 19.09.2016 року за № 309, яка склала 26100 (двадцять шість тисяч сто) гривень без обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379257) при перерахунку ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) за заявою від 14.12.2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді, про виключення із стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посаді прокурора з 09.03.1992 року по 17.05.1997 року, що складає 5 років 2 місяці 9 днів та незарахування до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік та 11 місяців та про зменшення з 09.09.2016 року за заявою від 14.12.2016 року щомісячного довічного грошового утримання з 88% до 80% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 19.09.2016 року за № 309, яка склала 26100 (двадцять шість тисяч сто) гривень, а також перерахунку з 01.01.2017 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 13.12.2016 року № 408, яка склала 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень та щодо застосування обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 01.01.2017 року по 05.01.2017 року при його нарахуванні та виплаті.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379257) при перерахунку з 01.01.2017 року ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) за заявою від 14.12.2016 року щомісячного довічного грошового утримання, до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 01.07.1985 року, що складає 1 рік і 11 місяців і стаж роботи на посаді прокурора з 09.03.1992 року по 17.05.1997 року, що складає 5 років 2 міс 9 днів та перерахувати і виплатити ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) з 01 січня 2017 року за заявою від 14.12.2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 13.12.2016 року № 408, яка склала 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень без обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 40379257) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пасповт серії НОМЕР_2) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст складено 23.03.2018 року.

< Справа слухалась у (обов'язкове для заповнення) >