Постанова № 72978781, 21.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4016/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Кузьменка В.В.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року

у справі № 810/4016/17

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Козинська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація Київської області

про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Козинська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація в якому просив суд:

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення, ОСОБА_2, земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, в розмірі середньої частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому належить право на земельну частку (пай) в землях Колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства "Україна" села Козин Миронівського району Київської області розміром 2,83 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Миронівською районною державною адміністрацією Київської області. З метою реалізації свого права на землю, позивач звертався з заявою до Миронівської районної державної адміністрації Київської області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність, місце розташування якої, погодила Козинська сільська рада Миронівського району Київської області. Розглянувши заяву ОСОБА_2, Миронівська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядження, яким надала дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність площею 2,83 умовних кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області. Для виділення вказаної земельної ділянки в натурі позивач звертався з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та просив ухвалити відповідне рішення. Проте, в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_2 було відмовлено, мотивуюче це тим, що повноваження на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів належать сільським, селищним, міським радам, за межами населених пунктів - районним державним адміністраціям, а також, рекомендовано звернутись до відповідної землевпорядної організації для розробки документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки згідно чинного законодавства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судом не вірно з'ясовано норми матеріального права, що посягло за собою неправильне вирішення адміністративного спору у зв'язку із цим, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що правовстановлюючим документом, - свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області 27 лютого 2015 року та зареєстрованим в реєстрі за № 628, посвідчено, що на підставі заповіту, засвідченого Козинською сільською радою Миронівського району Київської області 12 листопада 1996 року за реєстровим № 60, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_2. Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства "Україна" села Козин Миронівського району Київської області розміром 2,83 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлому ОСОБА_4 на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 09 січня 1997 року та зареєстрованого 10 січня 1997 року за № 4148 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

27 лютого 2015 року в сертифікат про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданий Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 09 січня 1997 року та зареєстрований 10 січня 1997 року за № 4148 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), внесено зміни у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_2.

04 червня 2015 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження № 188 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області», відповідно до якого позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність орієнтовною площею 2,83 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

09 жовтня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання йому дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, у зв'язку з виділенням земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність, відповідно до розпорядження голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 04 червня 2015 року № 188 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельної частки (паю) у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області».

Листом від 16 листопада 2015 року № 31-10-7777.3-7356/0/38-15-СГ Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що бажана для відведення земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб, а в Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутні правові підстави для надання дозволу на її поділ.

29 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про виділення йому в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 2,83 умовних кадастрових гектари на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідь на заяву, позивач отримав лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 жовтня 2017 року № Ч-32113/0-17437/6-17 яким питання виділення земельної ділянки не було вирішено, однак позивачу було рекомендовано звернутись до відповідної землевпорядної організації для розробки документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно чинного законодавства.

Не погоджуючись із діями Головного управління Держгеокадастру у Київській області був змушений звернутись з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Посилання відповідача на статтю 122 Земельного кодексу України, а саме її 4 частина передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд першої інстанції вірно встановив, що Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є спеціальним законом по відношенню до норм Земельного кодексу України, оскільки регулює саме порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам особам, чи є право на землю посвідчено відповідними сертифікатами.

Оскільки ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) належить відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_4, виданого 09 січня 1997 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області батькові позивача, - ОСОБА_4, як члену колективного сільськогосподарського підприємства акціонерного товариства «Україна», спадкоємцем якого є позивач, то питання виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) повинно регулюватись спеціальним законом - Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У зв'язку з цим, відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) за межами населеного пункту повинно бути прийняте Миронівською районною державною адміністрацією Київської області.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Київській області відмовляючи позивачу в прийнятті рішення щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, вчинило правомірно, оскільки законодавчо не наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками колишніх Колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки це суперечить частині 4 статті 122 Земельного кодексу України, у якій зазначено, що органи Держгеокадастру приймають рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Повний тест постанови виготовлений 26 березня 2018 року

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Кузьменко В.В.