Постанова № 72961058, 20.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа№ 910/24346/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Вдовиченко Н.Ф.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап Т"

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.09.2017

у справі №910/24346/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап Т"

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остап Т" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСиббанк" про визнання недійним іпотечного договору від 05.11.2007, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття", визнання недійсним іпотечного договору від 10.03.2009, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Остап Т".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в березні 2009 року банк ознайомив ТОВ "Остап Т" з генеральним договором про надання кредитних послуг №111246536000 від 05.11.2007, приховуючи інформацію про те, що даний кредитний договір укладено на підставі підроблених документів без мети його повернення та про нікчемність договору іпотеки. Позивач, розуміючи, що виступатиме не єдиним майновим поручителем, і що у разі несплати кредитних коштів може мінімізувати свої ризики частково за рахунок майна іншого іпотекодавця погодився на підписання іпотечного договору від 10.03.2009. 03.03.2015 в судовому засіданні у справі №921/1425/14-г товариству "Остап Т" стало відомо, що 10.04.2009 між АКІБ "УкрСиббанк" та СМТП "МТЦ" Лтд було укладено додаткову угоду №2 до генерального договору про надання кредитних послуг, якою вищезазначені сторони без погодження із ТОВ "Остап Т" внесли зміни до п.2.1 генерального договору, внаслідок чого єдиним майновим поручителем за генеральним договором залишилось товариство "Остап Т". 13.04.2009 між ТОВ "Ремвзуття" та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про розірвання іпотечного договору від 05.11.2007. Таким чином, позивач стверджує, що іпотечний договір від 10.03.2009, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Остап Т" є недійсним, як такий, що укладений під впливом обману. Стосовно іпотечного договору від 05.11.2007, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Ремвзуття", позивач зазначає, що він є недійсним (нікчемним), оскільки даний правочин було укладено від імені ТОВ "Ремвзуття" в особі директора ОСОБА_3 на підставі підроблених документів, тобто особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, крім того спрямований на незаконне заволодіння майном ТОВ "Ремвзуття" та кредитними коштами АКІБ "УкрСиббанк", посилаючись при цьому на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23.03.2010. В позовній заяві товариство "Остап Т" зазначило, що строки позовної давності порушено з поважних причин, враховуючи те, що про обставини наведені вище стало відомо лише в березні 2015 року (під час розгляду справи №921/1425/14-г).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що іпотечний договір від 05.11.2007 розірвано 30.04.2009, на момент слухання останній не діє та не несе ніяких прав та обов'язків для сторін, а тому відсутні підстави визнавати його недійсним. До позовної вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 10.03.2009 судом застосовано позовну давність.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Остап Т" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/24346/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. При цьому в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції посилається на неіснуючі договори від 30.04.2009 та від 05.11.2017. Скаржник вказує на необґрунтованість правовими нормами висновку суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору від 05.11.2007, з посиланням на те, що останній розірвано та на момент слухання справи правочин не діє та не несе ніяких прав та обов'язків для сторін. На думку скаржника, суд першої інстанції, посилаючись на позицію, висловлену в постанові ВСУ від 19.08.2014 у справі №3-38гс14, не врахував, що наведені в ній обставини відрізняються від обставин у справі №910/24346/16; скаржник вважає, що до даних правовідносин не може бути застосована ст. 241 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не був наділений жодними повноваженнями на підписання спірного правочину, а тому не міг їх перевищити. Стосовно позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 10.03.2009, позивач вважає, що «суд обмежився частковим описанням предмету іпотечного договору, аргументи позивача повністю проігнорував, навів свою надуману аргументацію позовних вимог, вийшов за межі позовних вимог, застосував до позовних вимог строки позовної давності не вирішуючи питання по суті».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Куксова В.В., Скрипки І.М.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап Т" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/24346/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/24346/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап Т" на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/24346/16; призначено справу до розгляду на 20.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) відкладено розгляд справи на 20.03.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.03.2018 представники відповідача, третьої особи не з'явились.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача, третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.11.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", як іпотекодержателем, та ТОВ "Ремвзуття", як іпотекодавцем та майновим поручителем Спільного медико-технічного підприємства "МТЦ" ЛТД (боржник), згідно Генерального договору про надання кредитних послуг №11246536000 від 05.11.2007, було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. та зареєстровано в реєстрі за №12083.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлова будівля загальною площею 519,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова, 10 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 12.07.1993 за реєстром №1-1830, акту передачі проданого майна укладеного 13.07.1993 та зареєстрованих Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 09.09.2002 в реєстровій книзі за №1424.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним вказаний договір, посилаючись на те, що правочин було укладено від імені ТОВ "Ремвзуття" в особі директора ОСОБА_3 на підставі підроблених документів, тобто особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, крім того спрямований на незаконне заволодіння майном ТОВ "Ремвзуття" та кредитними коштами АКІБ "УкрСиббанк", посилаючись при цьому на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23.03.2010.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 1 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до частин першої, третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст. ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною першою статті 33 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, було встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 05.11.2007, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття", оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не доведено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача вчиненням спірного правочину, який не є його стороною.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 10.03.2009, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Остап Т", колегія суддів зазначає наступне.

10.03.2009 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", як іпотекодержателем, та ТОВ "Остап Т", як іпотекодавцем та майновим поручителем Спільного медико-технічного підприємства "МТЦ" Лтд (боржник), згідно Генерального договору про надання кредитних послуг №11246536000 від 05.11.2007 та Додаткової угоди №1 від 10.03.2009 до Генерального договору про надання кредитних послуг, було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Кременецького районного округу Михайловою Г.В. та зареєстровано в реєстрі за №591.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежитлова будівля, готель, що знаходиться за адресою: м. Кременець, вул. Шевченка №36, Тернопільської області, та є приватною власністю ТОВ "Остап-Т", що посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Кременецької міської ради 06 серпня 2008 року, право власності зареєстроване в Кременецькому БТІ 06 серпня 2008 року за №314 в книзі №В-2, реєстраційний номер майна - 24263768; загальна площа предмета іпотеки становить 1055,80 кв.м.; нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,15 га, на яку укладено договір оренди терміном на сорок дев'ять років; ринкова вартість предмета іпотеки, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності виконаного приватним підприємством "Консалтингова компанія "Капітал" від 18 лютого 2009 року становить 3424880,00 грн.

Позивач зазначив, що іпотечний договір від 10.03.2009 було укладено із замовчуванням обставин, в зв'язку із чим його було введено в оману щодо дійсних обставин, в зв'язку із чим просить суд визнати іпотечний договір від 10.03.2009 недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Виходячи із змісту зазначеної норми правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Так, позивач посилається на те, що при укладенні іпотечного договору від 10.03.2009 банк приховав інформацію про те, що кредитний договір укладено на підставі підроблених документів без мети його повернення та про нікчемність договору іпотеки від 05.11.2007. При цьому позивач зазначає, що розуміючи, що виступатиме не єдиним майновим поручителем, і що у разі несплати кредитних коштів може мінімізувати свої ризики частково за рахунок майна іншого іпотекодавця погодився на підписання іпотечного договору від 10.03.2009.

З наявної в матеріалах справи копії вироку Тернопільського міськрайонного суду від 23.03.2010, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.175, ч.1 ст.222, ч.1 ст. 366 КК України, вбачається, що працюючи директором СМТП "МТЦ" Лтд та, виконуючи одночасно обов'язки директора ТОВ "Ремвзуття" ОСОБА_3 з метою отримання СМТП "МТЦ" Лтд в Тернопільському управлінні Західного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" кредиту в розмірі 2370000 гривень в серпні 2007 року умисно склав виписку з протоколу №3 від 1 жовтня 2007 загальних зборів ТОВ "Ремвзуття", в якій вказав завідомо неправдиві відомості; 5 листопада 2007 року, з метою отримання кредиту навмисно надав до Тернопільського управління Західного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" підроблені ним витяг з протоколу загальних зборів ТОВ "Ремвзуття" датований 29 травня 2007 року щодо обрання його директором ТОВ "Ремвзуття" та виписку з протоколу №3 від 01.10.2007 загальних зборів ТОВ "Ремвзуття" про прийняття рішення виступити майновим поручителем СМТП "МТЦ" Лтд по отриманню кредиту і передачу приміщення, що знаходиться в місті Тернополі по вул. Медова, 10 в іпотеку; за результатами розгляду поданих ОСОБА_3 документів з неправдивим відомостями 5 листопода 2007 року Тернопільським управлінням Західного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" надано СМТП "МТЦ" Лтд 2370000 грн. кредиту. За таких обставин, Тернопільський міськрайонний суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у чиненні злочину передбаченого ч.1 ст.222 КК України, тобто надання службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредитів та ч.1 ст. 366 КК України, а саме: службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання та видача завідомо неправдивих документів.

Отже, даним вироком підтверджується надання службовою особою суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_3 завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредитів.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження обізнаності банку про надання ОСОБА_3 підроблених документів при укладенні спірного договору.

Також позивачем не доведено належними доказами обізнаності банку про вищевказані обставини станом на час укладання іпотечного договору від 10.03.2009.

Посилання позивача на те, що на його згоду на підписання іпотечного договору вплинув факт наявності домовленості між банком та товариством "Ремвзуття" про передачу у забезпечення зобов'язань позичальника комерційної нерухомості площею 519,4 кв.м., що знаходиться в м. Тернопіль, вул. Медова, 10, що на думку позивача мінімізувало його ризики як іпотекодавця у разі несплати кредитних коштів частково за рахунок майна іншого іпотекодавця, не приймаються судом до уваги, оскільки в іпотечному договорі від 10.03.2009 відсутні будь-які умови за яких можливе задоволення вимог іпотекодержателя (кредитора за кредитним договором) за рахунок предмету іпотеки за іншим іпотечним договором.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення його прав і наявність обставин вчинення правочину під впливом обману, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 10.03.2009, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Остап Т".

За результатам розгляду заяви ПАТ "УкрСиббанк" про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушення прав позивача, у позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, заява ПАТ "УкрСиббанк" про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на неіснуючі договори від 30.04.2009 та від 05.11.2017 є безпідставними, оскільки зі змісту рішення суду вбачається, що невідповідність дат укладення спірних договорів « 30.04.2009» та « 05.11.2017» є описками (технічними помилками).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Водночас Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні, з урахуванням обставин та висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап Т" залишити без задоволення.

Мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/24346/16 змінити, з урахуванням обставин та висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи №910/24346/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

повний текст постанови складено 23.03.2018