Ухвала суду № 72945290, 23.03.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

4-с/381/8/18

381/803/18

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області скаргу ПАТ “Родовід Банк”, заінтересовані особи – ОСОБА_1, головний державний виконавець Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 на дії державного виконавця,-

в с т а н о в и в:

14.03.2018 року представник ПАТ “ Родовід Банк ” звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду у Дніпровському районному ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа по справі № 381/3275/13-ц від 30.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість в сумі 28966,70 грн. та судового збору 1308,61 грн. 15.12.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Виконавець керувався тим, що майно на яке згідно закону можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. Скаржник не погоджується з такими діями державного виконавця, вважає їх неправомірними, такими, що суперечать діючому законодавству та просить визнати дії державного виконавця – незаконними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Представник скаржника в судове засідання не зявився, електронною поштою, направив клопотання про слухання справи у його відсутність, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_1 не з’явилася, повідомлялася вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, повідомлялася вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України. неявка стягувача, боржника. державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, визнав за можливе проводити розгляд справи у відсутність осіб які не з»явилися та постановити ухвалу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши письмові докази по справі суд, вважає скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.55 Конституції України норми якої є нормами прямої дії кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів відповідно до законів України.

Так, матеріалами справи встановлено, що 30.09.2013 року Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалено рішення про стяггнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 15.3/АК-043.06.2 від 22 серпня 2006 року у розмірі 28966,70 грн. та судового збору в сумі 1308,61 грн.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 381/3275/13-ц від 30.09.2013 року, який було направлено на виконання до Дніпровського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві від 25.12.2015 року № 49735282 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного листа.

15.12.2017 року головним державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві виненесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з відсутністю транспортних засобі, на які можливо звернути стягнення.

Підставою для винесення вказаної постанови зазначено п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина шоста статті 19).

Суд приходить до висновку про те, що згадані вимоги Закону під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не було виконано.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Оскільки рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, на підставі якого виданий виконавчий лист набрало законної сили, то воно, відповідно до зазначеної норми Конституції, підлягає обовязковому виконанню.

У відповідності до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Постановою Пленуму ВСУ №14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснив про те, що «..державний виконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Водночас відповідно до пункту 7 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку "

Тобто, Пленум ВСУ не заперечує можливість повернення виконавчих документів стягувачу, про те, лише за умови здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Державним виконавцем, будь-яких належних доказів про те, що ним вчинені всі, передбачені Законом дії, направлені на виконання судового рішення надані суду не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року роз’яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК (в редакції до 15.12.2017 року), у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Керуючись ст.447-451 ЦПК України, на підставі ЗУ „Про виконавче провадження”, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ПАТ “Родовід Банк”, заінтересовані особи – ОСОБА_1, головний державний виконавець Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 на дії державного виконавця задовольнити.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Дніпровського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 при винесенні постанови від 15.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 15.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.В.Соловей