Постанова № 72939838, 21.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

ОСОБА_1

справа № 646/1973/15-ц

провадження № 22-ц/790/428/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Колтунової А.І.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач – ОСОБА_5,

третя особа - Перша Харківська державна нотаріальна контора,

третя особа - Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа – Перша Харківська державна нотаріальна контора, Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Харківській області, про перерозподіл ідеальних часток у праві власності, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Харківська міська рада, про перерозподіл частко у праві спільної власності та розподіл домоволодіння, з апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, постановлене 06 жовтня 2017 року, під головуванням судді Сорока О.П., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про перерозподіл часток у домоволодінні № 92 по вул.Греківській у м.Харкові.

В обгрунтвання своїх позовних вимог зазначили, що відповідно рішення Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року ОСОБА_6 належить - 57/100 частин, ОСОБА_4 - 29/100 частин, ОСОБА_7. - 14/100 частин. Вказаним рішенням суд також визнав право приватної власності ОСОБА_5 на 14/100 часток вказаного домоволодіння у порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_7, померлої 18 лютого 2001 року. Однак без врахування рішення суду після смерті ОСОБА_8 спадщину отримали ОСОБА_2 та ОСОБА_9 по 1/6 часток спадкового майна на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 07.10.2005р. Після смерті ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.09.2009р. ОСОБА_3 отримала право власності на 1/6 частину вказаного домоволодіння.

Позивачі просять визначити частки співвласників домоволодіння № 92 по вул. Греківській у м.Харкові таким чином: ОСОБА_2 285/1000 замість 1/6 частки, ОСОБА_3 285/1000 замість 1/6 частки, ОСОБА_4 290/1000 замість 1/3 частки, ОСОБА_5 140/1000 замість 14/100, що відповідає фактичному порядку користування житловими приміщеннями.

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив розподілити домоволодіння № 92 по вул. Греківській у м.Харкові згідно фактичному порядку користування житловими приміщеннями, визначити порядок користування земельною ділянкою та перерозподілити частки співвласників.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, постановити рішення, яким визнати право власності за співвласниками наступним чином: за ОСОБА_2 – 57/200 частин, за ОСОБА_3 – 57/200 частин, за ОСОБА_4 – 29/100 частин, в іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вказує на те, що суд передчасно та необґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про перерозподіл ідеальних часток у праві власності. Зазначає, що звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказали, що існує невідповідність спадкових документів та рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2001 року та ця невідповідність позбавляє їх права здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та фактично просили суд визнати за ними право власності на домоволодіння у відповідності із рішенням суду Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2001 року. Позовні вимоги про розподіл домоволодіння у відповідності до вимог ст. 367 ЦК України або виділ частки відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України позивачами за первісним позовом не заявлялись.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги частково. Визначити ідеальні частки співвласників домоволодіння по вул. Греківській, 92 у м. Харкові, які відповідатимуть фактичному порядку користування та вартості складових домоволодіння на цей час.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_5 вказує не неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що із усіх співвласників він один проживає у спірному домоволодінні, підтримує житловий стан будинку літ. А-1. Вказує на те, що не може придбати у співвласника ОСОБА_2 його частку, згідно їх домовленості, узаконити самочинно зведені споруди, й у подальшому дбати про належну йому нерухомість. Звертає увагу на те, що не може уточнити свої позовні вимоги без проведення додаткової експертизи, або звернутися до суду з новим позовом, оскільки не знає, якою часткою спірного домоволодіння кожний із співвласників володіє наразі.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірним є домоволодіння № 92 по вул. Греківській у м.Харкові, яке складається із трьох житлових будинків літ. А-1, літ. В-1 та літ Г-1 з надвірними будівлями.

До листопада 2001 року спірне домоволодіння належало на праві власності ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в рівних частках.

Рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року було перерозподілено ідеальні частки у праві власності на спірне домоволодіння, вирішено вважати що ОСОБА_6 належить - 57/100 частин, ОСОБА_4 - 29/100 (58/200) частин, ОСОБА_10 - 14/100 (28/200) частин. За ОСОБА_11 визнано право власності в порядку спадкування на 14/100 частин домоволодіння (а.с.21-22).

ОСОБА_11 своє право власності зареєстрував у КП «Хароківське міське БТІ» 15 лютого 2010 року, а ОСОБА_6 та ОСОБА_4 своє право власності після перерозподілу часток не зареєстрували взагалі.

ОСОБА_8 померла 07.10.2005 року. Після її смерті, згідно Свідоцтва про право на спадщину, право власності на належну спадкодавцю 1/3 частку житлового будинку в рівних частках по 1/6 отримали ОСОБА_9 та ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.09.2009 р. ОСОБА_3 отримала право власності на 1/6 частину вказаного домоволодіння (а.с.16-19).

ОСОБА_5 на підставі рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05.11.2001р. набув права власності на 14/100 часток домоволодіння № 92 по вул.Греківській у м.Харкові (а.с.20).

Таким чином, свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були видані без урахування того, що ідеальні частки співвласників були перерозподілені Рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 13 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у позові просили перерозподілити ідеальні частки. Вказували, що свідоцтва про право на спадщину видавалися спадкоємцям без урахування того, що часки у праві власності були перерозподілені рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року. Між тим, ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності на частку, що визначена зазначеним рішенням. З метою усунути вказані суперечності та привести правовстановлюючі документи у відповідність до рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року виникла необхідність у перерозподілі ідеальних часток.

Колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Так, згідно вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення, які неможливо відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

З матеріалів справи вбачається, що частки у праві власності вже були перерозподілені між співвласниками рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року.

У сторін відбулося матеріальне правонаступництво у праві власності на належні їм частки спірного будинковолодіння, тому рішення Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року є для них обов*язковим.

Той факт, що свідоцтва про право на спадщину були видані без урахування перерозподілу, визначеного рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року не є підставою для повторного перерозподілу ідеальних часткок.

Привести правовстановлюючі документи у відповідність до рішення Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають можливість у спосіб встановлений законом.

Зокрема, позивачі не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування та про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину в порядку ст. 1300 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить визнати право власності за співвласниками на певні частки, між тим, такі позовні вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а в силу ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часткок апеляційним судом не встановлено, а позивачі не позбавлені можливості захистити своє право в передбачений законом спосіб.

Колегія суддів не знаходить підстав також і для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5, який просив розподілити домоволодіння № 92 по вул. Греківській у м. Харкові згідно фактичному порядку користування житловими приміщеннями, визначити порядок користування земельною ділянкою та перерозподілити частки співвласників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України,право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (чч. 1, 2 ст. 367 ЦК України).

При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 364 ЦК України це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки, в разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Також, у п. 21 вказаної Постанови зазначено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно дост. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

За висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові № 6-2цс15 від 11 лютого 2015 року, аналіз змісту нормстатті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертійстатті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником (користувачем) відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику (користувачу), якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12912 від 16.05.2016 р. (а.с.182-201) з технічної точки зору, провести розподіл домоволодіння, розташованого по вулиці Греківській, 92 в м.Харкові між співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надається можливим. Надати варіанти розподілу в натурі домоволодіння по вулиці Греківській, 92 в м.Харкові у відповідності до розміру ідеальних часток співвласників або з відхиленням від їх ідеальних часток, з дотриманням нормативних вимог діючих будівельних норм, не надається можливим. Оскільки варіанти розподілу домоволодіння не розроблялись, ідеальні частки співвласників не зміняться. Запропонувати варіанти порядку користування приміщеннями жилого будинку літ."А-1" та домоволодіння в цілому, з дотриманням нормативних вимог діючих будівельних норм, не надається можливим. Оскільки розподіл домоволодіння, розташованого по вул.Греківській, №92 в м.Харкові, між співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неможливий, тому встановити порядок користування земельною ділянкою не надається можливим.

Вирішуючи питання, що були поставлені, експерт виходив із часток співвласників визначених рішенням Червонозаводського місцевого суду м.Харкова від 05.11.2001 року.

Згідно з даними технічного паспорту на житловий будинок №92 по вул.Греківській 92, та висновком судово-будівельної експертизи на земельній ділянці розташовані наступні будівлі: житловий будинок літ. « А-1», який містить житлові прибудови літ «А 1-1», «а-3», «а-4», які зведені самочинно, прибудови літ. «а», «а-1», фізичний знос яких 80%, 75% відповідно, не придатні для проживання. Житловий будинок літ. «Г-1» та прибудови літ. «г», фізичний знос яких 72% та 75% відповідно, для мешкання не придатні. Будинок «В-1» має фізичний знос на 88%, для мешкання не придатний.

Існуючі площі приміщень житлового будинку є недостатніми для здійснення розподілу житлового будинку згідно з нормативними вимогами, відповідно і площі приміщень, що припадають на ідеальну частку співвласників, є меншими від нормативної мінімальної площі квартири.

На підставі вищевикладеного, провести розподіл досліджуваного жилого будинку та домоволодіння в цілому між співвласниками у відповідності до нормативних вимог експерту не надається можливим. Об'ємно-планувальне рішення житлового будинку не дозволило виділити кожному зі співвласників ізольовану житлову кімнату, а інші приміщення залишити в спільному користуванні.

Отже, матеріали справи не містять прийнятних варіантів поділу будинковолодіння та порядку користування земельною ділянкою.

Визначення ідеальних часток співвласників будинковолодіння, які відповідатимуть фактичному порядку користування та вартості складових домоволодіння на цей час не вирішить спору між співвласниками, оскільки не є підставою для перерозподілу ідеальних часток. Поділ будинковолодіння в натурі за фактичним користуванням не є можливим згідно висновку зазначеної експертизи.

При визначенні порядку користування земельною ділянкою слід виходити не з фактичного користування, а з розміру часток у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Представник ОСОБА_5 вважала, що руйнування будинку В-1, що входить у склад спірного будинковолодіння є підставою для перерозподілу ідеальних часток, однак таке твердження є помилковим, оскільки, за відсутності поділу в натурі, будинок В-1 належить співвласникам у тих самих частках, що й інші будинки, які входять у склад будинковолодіння, тому руйнування В-1 на розмір часток співвласників не впливає.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – А.І. Колтунова

ОСОБА_12