Постанова № 7293178, 08.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2009 року о 13 год., 35 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-5898/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартенсит», представник Андрієвська Н.Л. (довіреність від 16.09.2009 року) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, представник Кармелюк Т.Б. (довіреність № 7839/10-008 від 03.04.2009 року) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартенсит» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2007 року по 30.09.2008 року 14.01.2009 року складено акт № 26/356/23-118/35009845. На підставі висновків у вказаному акті відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0000182300/0/1540 та № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень відповідачем прийнято рішення № 7600/25-009/10 від 02.04.2009 року про результати розгляду первинної скарги, яким оскаржувані податкові повідомлення рішення залишено без змін та скеровано на адресу позивача податкові повідомлення рішення № 0000182300/1/8047 та № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року.

За результатами апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень, рішенням ДПІ у м. Львові про результати розгляду повторної скарги від 04.06.2009 року за № 9189/10/25-005/89, залишено без змін визначені суми донарахувань, про що відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0000172300/2/13538 № 0000182300/2/13537 від 11.06.2009 року.

Представником позивача 13.10.2009 року за вхідним № 33326 подано заяву якою збільшено позовні вимоги, а саме, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення рішення № 0000182300/3/17251, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року та № 0000172300/4/22054, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року, які йому скеровані за результатами апеляційного оскарження податкових повідомлень рішень № 0000182300/0/1540 та № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року у ДПА у Львівській області та ДПА України.

Вказані податкові повідомлення рішення на думку позивача є безпідставними, оскільки відповідачем в акті перевірки (п.3.1.2 акту) зазначено висновок про завищення валових витрат товариства на загальну суму 319200,00 грн., у зв'язку із порушенням п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно п. 3.1.2. акту перевірки, такий висновок відповідачем зроблено у зв'язку із тим, що при аналізі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не було взято до уваги первинні документи по розрахунках із суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивачем на підтвердження взаєморозрахунків з СПД-ФО ОСОБА_5 та

СПД-ФО ОСОБА_4 представлялись до перевірки договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення на перерахування коштів.

Позивачем віднесено до валових витрат за 9 міс. 2008 року суму коштів в розмірі 270200,00 грн. сплачену СПД ФО ОСОБА_3 за послуги по ремонту брухтопереробного обладнання на підставі договору №02-01/08 від 02.01.2008 року та актів здачі-прийняття робіт: №25/01-08 від 25.01.2008 року, №29/02-08 від 29.02.2008 року, №05/03-08 від 05.03.2008 року, №30/04-08 від 30.04.2008 року, №31/05-08 від 31.05.2008 року, №11/06-08 від 11.07.2008 року, №24/07-08 від 24.07.2008 року, №31/08-08 від 31.08.2008 року, №18/09-08 від 18.09.2008 року.

Також, позивачем віднесено до валових витрат за 9 міс. 2008 року суму коштів в розмірі 49000 грн., сплачену СПД-ФО ОСОБА_4 по агентському договору №01/08-07 від 01.08.2007 року на підставі актів здачі-прийняття послуг від 31.08.2007 року, від 30.09.2007 року, від 31.10.2007 року, від 30.11.2007 року, від 31.12.2007 року, від 31.01.2008 року, від 29.02.2008 року, від 31.03.2008 року, від 30.04.2008 року, від 31.05.2008 року, від 30.06.2008 року, від 31.07.2008 року, від 31.08.2008 року, від 30.09.2008 року.

Твердження відповідача з посиланням на п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації , позивач вважає безпідставними, оскільки згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання відповідача на п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач також вважає безпідставним, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази на підтвердження позовних вимог, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні проти позову. Відповідач вказує, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період, що перевірявся встановлено їх завищення в сумі 319200,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2007року в сумі 8000,00 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 13000,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 109200,00 грн. за 2 квартал 2008 року в сумі 93000,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 96000,00 грн.

Згідно даних перевірки, ТОВ «Мартенсит» віднесло до складу валових витрат за 9 міс. 2008 року вартість матеріалів від СПД-ФО ОСОБА_3 (не платник ПДВ) в сумі 209000,00 грн., відповідно за: І квартал 2008 року в сумі 78600,00 грн., II квартал 2008 року в сумі 62400,00 грн., ІІІ квартал 2008 року в сумі 68000,00 грн., та послуг в сумі 61200,00 грн. відповідно за: І квартал 2008 року в сумі 22600,0 грн., II квартал 2008 року в сумі 17600,00 грн., III квартал 2008 року в сумі 21000,00 грн. ТОВ «Мартенсит» перерахувало СПД-ФО ОСОБА_3 кошти за запчастини в сумі 13000,00 грн. (п/д № 52 від 27.05.2008 року) та 18200,00 грн. (п/д № 70 від 28.08.2008 року). Кредиторська заборгованість ТОВ «Мартенсит» перед СПД-ФО ОСОБА_3 станом на 01.10.2008р. становить 239000,00 грн.

Також згідно даних перевірки, ТОВ «Мартенсит» віднесло до складу валових витрат за 9 міс. 2008 року вартість послуг від СПД-ФО ОСОБА_4 (не платник ПДВ) в сумі 49000,00 грн., відповідно за: III квартал 2007року в сум 8000,00 грн., IV квартал 2007 року в сумі 13000,00 грн., І квартал 2008 року в сумі 8000,00 грн., II квартал 2008 року в сумі 13000,00 грн., III квартал 2008 року в сумі 7000,00 грн. Кредиторська заборгованість ТОВ «Мартенсит» перед СПД ФО ОСОБА_4 станом на 01.10.2008 року становить 4000,00 грн.

Для проведення перевірки посадовими особами підприємства не представлено первинних документів, що підтверджують взаєморозрахунки з СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4

Позивачем порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток в сумі 79800,00, в тому числі за ІІІ квартал 2007 року в сумі 2000,00 грн., ІV квартал 2007 року в сумі 3250,00 грн., І квартал 2008 року в сумі 27300,00 грн., ІІ квартал в сумі 23250,00 грн., ІІІ квартал 2008 року в сумі 24000,00 грн.

Також згідно даних перевірки, встановлення заниження з податку на додану вартість за період з 13.03.2007 року по 30.09.2008 року в сумі 50996,91 грн. Позивачем порушено п. 4.1., 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - визначено базу оподаткування податком на додану вартість за договірними цінами - цінами реалізації товарів - нижчими за звичайні ціни (митну вартість). ТОВ «Мартенсит» не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з вартості реалізованих товарів за звичайними цінами, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі в сумі 50996,91 грн., в тому числі за: вересень 2007 року в сумі 3695,50 грн., жовтень 2007 року в сумі 5941,45 грн., листопад 2007 року в сумі 7495,87 грн., грудень 2007 року в сумі 3798,07 грн., лютий 2008 року в сумі 23580,42 грн., березень 2008 року в сумі 3034,99 грн., квітень 2008 року в сумі 3450,61 грн. Відповідач вважає, що якщо вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховується виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості.

Таким чином, на думку відповідача позивачем порушено п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість на загальну суму 50996,91 грн.

Фінансові санкції по даному порушенню нараховані відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та складають 25498,45 грн.

Також, позивачем порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження податку на прибуток в сумі 79800,00 грн.

Фінансові санкції по даному порушенню нараховані відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та складають 25520,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази на підтвердження заперечень проти позову, просив в позовних вимогах відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року за № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за N 925/11205, КАС України.

13.03.2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартенсит», що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 839165.

Позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львові податкові декларації з податку на додану вартість за 2007 рік, згідно яких задекларовано податкові зобовязання в сумі 330586,00 грн. та податкові декларації з податку на додану вартість за девять місяців 2008 року, згідно яких задекларовано податкові зобовязання в сумі 372018,00 грн.

02.01.2008 року між ТОВ «Мартенсит» та СПД-ФО ОСОБА_3 укладено договір № 02-01/08 на ремонт брухтопереробного обладнання. Згідно предмету вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснювати технічний ремонт ломопереробного обладнання, яке належить замовнику.

На підтвердження проведення взаєморозрахунків ТОВ «Мартенсит» з СПД-ФО ОСОБА_3, позивачем подано суду акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з січня по вересень 2009 року, виписками з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_3 та реєстрами платіжних доручень за відповідний період.

01.08.2007 року між ТОВ «Мартенсит» та СПД ФО ОСОБА_4 укладено агентський договір № 01/08-07. Згідно предмету вказаного договору комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобовязується надати послуги принципіалові щодо вчинення правочинів від імені принципіала і за його рахунок.

На підтвердження проведення взаєморозрахунків ТОВ «Мартенсит» з СПД ФО ОСОБА_4, позивачем подано суду акти приймання передачі послуг по договору від 01.08.2007 року № 01/08-07 від 31.08.2007 року, від 30.09.2007 року, від 31.10.2007 року, від 30.11.2007 року, від 31.12.2007 року, від 31.01.2008 року, від 29.02.2008 року, від 31.03.2008 року, від 30.04.2008 року, від 31.05.2008 року, від 30.06.2008 року, від 31.07.2008 року, 31.08.2008 року, від 31.09.2008 року, а також до договору від 01.08.2007 року № 01/08-07 за вищевказані періоди, виписками з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_4та реєстрами платіжних доручень за відповідний період.

Зі слів представника позивача, вищевказані документа (договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), виписки з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_3 та реєстри платіжних доручень за відповідний період) були надані відповідачу при перевірці, яка проводилась за місцезнаходженням позивача, а також при апеляційному оскарженні податкових повідомлень-рішень, що підтверджується описами вкладеної кореспонденції.

14.01.2009 року за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2007 року по 30.09.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт № 26/356/23-118/35009845.

Перевіркою встановлено:

- порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіркою встановлено заниження податку на прибуток в сумі 79800,00 грн.

- порушення п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» заниження податку на додану вартість в сумі 50996,91 грн.

- порушення п. 7.3. ст. 3, п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 993,23 грн.

24.01.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172300/0/1539, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 105320,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 79800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25520,00 грн.

24.01.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000182300/0/1540, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 50996,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25498,45 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, 08.04.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172300/1/8046, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 105320,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 79800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25520,00 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, 08.04.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000182300/1/8047, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 50996,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25498,45 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПІ у м. Львові, 11.06.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172300/2/3538, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 105320,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 79800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25520,00 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПІ у м. Львові, 11.06.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000182300/2/3537, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 50996,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25498,45 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПА у Львівській області, 28.07.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172300/3/17252, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 105320,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 79800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25520,00 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПА у Львівській області, 28.07.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000182300/3/17251, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 50996,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25498,45 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПА України, 30.09.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172300/4/22054, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 105320,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 79800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25520,00 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень у ДПА України, 30.09.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000182300/4/22053, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 50996,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25498,45 грн.

Згідно п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 цього ж Закону України, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 9 цього ж Закону України, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити - назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо податкових повідомлень рішень: № 0000182300/0/1540 від 24.01.2009 року,

№ 0000182300/1/8047 від 08.04.2009 року, № 0000182300/2/3537 від 11.06.2009 року, № 0000182300/3/17251 від 28.07.2009 року, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що митну вартість слід вважати звичайною ціною нижче якої товари не можуть бути реалізовані, оскільки не ґрунтуються на приписах законодавства та жодною нормою не передбачені. Судом встановлено, що при визначені рівня звичайних цін податковий орган не діяв в межах вказаних норм законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладенні на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у зіставних умовах.

Позиція відповідача у справі, про те, що митну вартість слід вважати звичайною ціною нижче якої товари не можуть бути реалізовані не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним відповідачем той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України є нижчою за звичайні ціни.

Покликання відповідача на п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» судом не приймаються, оскільки вказані норми не привязують визначення бази оподаткування при імпорті товарів та стосуються оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів. На думку суду, позивач правильно визначив базу оподаткування операцій з реалізації екскаваторів колісних, пресів для пресування металобрухту, виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 27.05.2009 року по справі № К-394/07.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000182300/0/1540 від 24.01.2009 року, № 0000182300/1/8047 від 08.04.2009 року, № 0000182300/2/13537 від 11.06.2009 року, № 0000182300/3/17251 від 28.07.2009 року, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання за основним платежем в сумі 50996,91 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 25498,45 грн. підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо податкових повідомлень рішень № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року, № 0000172300/2/1358 від 11.06.2009 року, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року, № 0000172300/4/22054 від 30.09.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, про те, що для проведення перевірки посадовими особами підприємства не представлено первинних документів, що підтверджують взаєморозрахунки із СПД-ФО ОСОБА_6, та СПД-ФО ОСОБА_7, оскільки згідно п.п. 2.3.2. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. Ні вказаного переліку документів, ні пояснень посадових осіб щодо відсутності первинних та інших документів, відповідач не надав. Крім цього, перевірка відповідачем позивача здійснювалась за місцем знаходження позивача, а також в матеріалах справи містяться докази надсилання первинних та інших документів відповідачу при апеляційному оскарженні.

Оцінюючи докази у справі - договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), виписки з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_3 та реєстри платіжних доручень за відповідний період, суд не вбачає порушень позивачем вимог п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств », щодо безпідставного віднесення до валових витрат по господарських операціях з СПД-ФО ОСОБА_6, та СПД-ФО ОСОБА_7

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання

платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року, № 0000172300/2/13538 від 11.06.2009 року, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року, № 0000172300/4/22054 від 30.09.2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання за основним платежем в сумі 79800,00 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 25520,00 грн. підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств ».

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Відсутність з позиції відповідача, під час перевірки первинних документів, не спростовує їх фактичну наявність у позивача на час перевірки. Звичайна ціна для товару, який реалізується на території України, не є в залежності від митної вартості такого товару.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не переконують у підставності заперечень позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вимог ст. 162 КАС України податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000182300/0/1540, № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000182300/1/8047, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року, № 0000172300/2/13538, № 0000182300/2/13537 від 11.06.2009 року, № 0000182300/3/17251, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року, № 0000172300/4/22054, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року є протиправним і підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П Р И Й Н Я В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000182300/0/1540, № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000182300/1/8047, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року, № 0000172300/2/13538, № 0000182300/2/13537 від 11.06.2009 року, № 0000182300/3/17251, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року, № 0000172300/4/22054, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартенсит» (ЄДРПОУ 35009845, м. Львів, вул. Шевченка, 323) 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 14.12.2009 року.

Суддя Гавдик З.В.