Постанова № 72926608, 23.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/2996/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/410/18

23 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, постановлену під головуванням судді Шкірая М.І., про передачу на розгляд іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

05 січня 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6, просили стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22 лютого 2016 року в розмірі 5 032,87 доларів США, в еквіваленті національної валюти, обрахованому за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 22 лютого 2017 року в розмірі 15 118,35 доларів США, в еквіваленті національної валюти, обрахованому за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 22 лютого 2017 року в розмірі 15 118,35 доларів США, в еквіваленті національної валюти, обрахованому за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 у відшкодування сплаченого судового збору 1 257,20 грн., на користь ОСОБА_3 - 3 776,40 грн. та на користь ОСОБА_4 - 3 776,40 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 22 лютого 2016 року ОСОБА_2 надав в борг ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 110 000,00 доларів США на строк до 15 жовтня 2017 року. В порядку погашення боргу, до закінчення погодженого з позикодавцем строку, ОСОБА_6 було повернуто 105 000,00 доларів США. Також, 22 лютого 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали ОСОБА_6 в борг 45 000,00 доларів США та 35 000,00 доларів США відповідно, з кінцевим терміном погашення позики до 30 вересня 2017 року. До спливу даного строку ОСОБА_6 було повернуто ОСОБА_3 30 000,00 доларів США, а ОСОБА_4 - 20 000,00 доларів США. Решту боргу позивачам повернуто не було, станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_6 не погашена, зустрічей з ними він уникає, що є підставою для стягнення неповернутої суми позики в судовому порядку. Також, враховуючи, що відповідач порушив встановлений за домовленістю з позикодавцями строк виконання своїх зобов'язань, з нього піддягають стягненню три відсотки річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики передано на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи. Суд помилково вважав достовірно підтвердженою ту обставину, що ОСОБА_6 з березня 2015 року зареєстрований в Дарницькому районі міста Києва, оскільки відповідні відомості було повідомлено органом, який на дату перевірки місця реєстрації відповідача вже не був відповідальним за обліковування інформації про реєстрацію та зняття з реєстрації фізичних осіб. Зазначив, що з 2016 року повноваження щодо формування та ведення реєстрів територіальних громад було передано виконавчим органам відповідних сільських, селищних, міських рад, проте судом безпідставно здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ Державної міграційної служби в місті Києві. В зв'язку з делегуванням функції з реєстрації місця проживання органам місцевого самоврядування, Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ Державної міграційної служби в місті Києві не володіє актуальною інформацією про реєстрацію місця проживання фізичних осіб, на що суд уваги не звернув. Вважає, що на дату постановлення оскаржуваної ухвали у суду не було відомостей про дійсну адресу реєстрації ОСОБА_6, а тому висновок про передачу справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва є помилковим. Зазначив, що на його запит Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією було надано інформацію, яка підтверджує факт реєстрації відповідача в Голосіївському районі міста Києва, що свідчить про правомірність пред'явлення даного позову до Голосіївського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 9 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на розгляд Дарницькому районному суду м. Києва, суд першої інстанції керувався положеннями статей 27, 31, 187 ЦПК України, зазначаючи, що відповідач ОСОБА_6 в березні 2015 року знявся з реєстрації місця проживання в Голосіївському районі міста Києва для подальшої реєстрації в Дарницькому районі міста Києва, що свідчить про непідсудність цієї справи Голосіївському районному суду м. Києва.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам процесуального законодавства та наявним в матеріалах справи доказам, з наступних підстав.

Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Стаття 27 ЦПК України визначає, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частина 6 статті 187 ЦПК України визначає, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, після надходження до Голосіївського районного суду м. Києва даного позову судом було здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ Державної міграційної служби в місті Києві, для отримання інформації про адресу реєстрації проживання відповідача ОСОБА_6.

З відповіді, яка надійшла до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ Державної міграційної служби в місті Києві, вбачається, що ОСОБА_6 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2, проте 04 березня 2015 року знявся з реєстрації за цією адресою для подальшої реєстрації за адресою: АДРЕСА_3. Також у відповіді зазначено, що повноваження з реєстрації місця проживання фізичних осіб 04 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування, а тому, для перевірки інформації про місце реєстрації ОСОБА_6 необхідно звернутися до органу реєстрації та отримати дані з відповідного реєстру територіальної громади.

Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою було доповнено цей Закон на підставі Закону України № 888-VIII від 10 грудня 2015 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад було делеговано наступні повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб: формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.

Пункт 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, визначив, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно пункту 30 даних Правил, для потреб реєстрації місця проживання/перебування відповідний орган, на який покладено повноваження реєстратора, формує та веде реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади. До реєстру територіальної громади вносяться такі дані про особу: прізвище, власне ім'я (усі власні імена), по батькові; дата та місце народження; місце проживання/перебування; відомості про громадянство; унікальний номер запису в Реєстрі (якщо така інформація внесена до паспорта громадянина України); дата реєстрації місця проживання; прізвище, ім'я та по батькові представника, якщо він діє від імені особи, та відомості про документ, що посвідчує повноваження представника; інформація про попереднє місце проживання; дата зняття з реєстрації місця проживання (після вибуття особи).

На території міста Києва відомості про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб обліковуються в Реєстрі територіальної громади міста Києва, формування, ведення і підтримання якого в актуальному стані здійснюється органами реєстрації районних в місті Києві державних адміністрацій. (пункт 5.1 Положення про інформаційну систему «Реєстр територіальної громади міста Києва», затвердженого Рішенням Київської міської ради № 40/3047 від 21 вересня 2017 року)

Таким чином, для підтвердження чи спростування зазначеної в позовній заяві інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 в Голосіївському районі міста Києва необхідно направляти запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував, на впроваджені з початку 2016 року зміни в законодавстві щодо порядку обліку даних про місце реєстрації проживання/перебування фізичних осіб уваги не звернув, актуальність отриманих від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ГУ Державної міграційної служби в місті Києві відомостей щодо адреси реєстрації відповідача не перевірив, в зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що станом на дату вирішення питання про відкриття провадження у справі ОСОБА_6 зареєстрований в Дарницькому районі міста Києві.

Як вбачається з долученого до апеляційної скарги витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва, сформованого станом на 29 грудня 2017 року, ОСОБА_6 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Голосіївського району міста Києва.

За правилом статті 187 ЦПК України, у разі отримання судом від органу реєстрації місця перебування/проживання фізичних осіб інформації, яка свідчить про те, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у суду першої інстанції не було достовірних відомостей щодо актуальної адреси реєстрації ОСОБА_6, так як подані апелянтом докази підтверджують зазначену в позові інформацію щодо реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про непідсудність даного позову Голосіївському районному суду м. Києва є передчасним, а правові підстави для застосування положень статей 31, 187 ЦПК України та передачі справи на розгляд іншому суду відсутні.

Як встановлено статтею 379 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 є обґрунтованими, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року постановлена без дотримання норм цивільного процесуального законодавства, а тому, за правилами ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з одночасною передачею цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року про передачу справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий: Судді: