Постанова № 72926602, 22.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2427/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 758/3096/15-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

учасники справи:

скаржник - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»

заінтересована особа - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», подану його представником Загрійчуком Сергієм Степановичем,

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену 8 листопада 2017 року під головуванням судді Супрун Г.Б. в приміщенні Подільського районного суду м. Києва (дата та час складення повної ухвали невідомі),-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасова Євгена Володимировича, заінтересована особа ОСОБА_4

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 26.01.2016 Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Родовід банк» заборгованості за кредитним договором.

30.09.2016 Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Родовід банк» 10 012,14 грн заборгованості за кредитним договором та 243,60 грн судового збору.

28.04.2017 старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказував, що старшим державним виконавцем не було здійснено всіх необхідних дій, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець недбало поставився до своїх обов'язків, скаржник просив визнати бездіяльність старшого державного виконавця неправомірною, скасувати постанову старшого державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 8 листопада 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу, і вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу ПАТ «Родовід Банк» на бездіяльність державного виконавця задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не врахував положень ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» та не перевірив, що державний виконавець повинен був вжити передбачених цих Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що призвело до порушення процесу виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до частини 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка доводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Вчинивши виконавчі дії у обсязі, зазначеному у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу та, винісши оскаржувану постанову, державний виконавець грубо проігнорував не лише вимоги Закону України «Про виконавче провадження», але й Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. З розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 383 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.01.2016 Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Родовід банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 012,14 грн і 243,60 грн судового збору.

30.09.2016 Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Родовід банк» 10 012,14 грн заборгованості за кредитним договором, 243,60 грн судового збору.

28.04.2017 старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не встановлено майно, на яке можливо звернути стягнення.

Відмовляючи в задоволені скарги ПАТ «Родовід Банк», суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо вчинення дій спрямованих на встановлення майнового стану боржника та виявлення майна, що належить йому на праві власності.

На момент прийняття постанови від 28.04.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, інформації про наявність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення не було. Також суд виходив з того, що повернення виконавчого документу не перешкоджає стягувачу повторно звернутись до органів виконавчої служби і пред'явити виконавчий документ до виконання.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження», ст. 3 якого визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі

виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк», суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання рішень передбачених положеннями ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки, обгрунтовуючи постанову про поверенення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2017 року виконавець вказав, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а саме: згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві транспортні засоби за боржником не зареєстровані, відповіді ДПС України інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, згідно відповіді ДФС України щодо інформації про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями - платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває, згідно відповіді УПФУ інформації не знайдено, за місцем реєстрації боржника майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Оскільки державним виконавцем вжито в повному обсязі заходи, які передбачені законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, використані всі права надані державному виконавцю, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52793597 є правомірною.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони були предметом дослідження суду першої інстанції і апеляційний суд погоджується з їх оцінкою та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і, на думку суду

апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 375, 382-384, 389, 390, 451, 452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 8 листопада 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», подану його представником Загрійчуком Сергієм Степановичем без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня їй прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді: