Постанова № 72914852, 22.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/9544/15-ц Номер провадження 22-ц/775/566/2018

Доповідач - Санікова О.С.

Категорія 32

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Глушко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецькгої області цивільну справу № 219/9544/15-ц

за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, управління культури Бахмутської міської ради та комунального підприємства «Бахмутський міський парк культури та відпочинку» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2016 року

(суддя Воробйова І.В., рішення ухвалено в м. Бахмут Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахмутської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітку, посилаючись на те, що розпорядженнями Артемівського міського голови від 02 березня 2011 року № 50рк та згідно з наказом відділу культури ОСОБА_3 міської ради від 02 березня 2011 року № 3-нк він був призначений на посаду директора КП «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку». Розпорядженням від 21 січня 2014 року № 9рк його звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін з 31 січня 2014 року. Проте, з березня 2013 року нарахована заробітна плата йому не виплачувалася, у зв’язку з чим за період з березня 2013 року по січень 2014 року у відповідача перед ним утворилася заборгованість у сумі 42 412 грн 24 коп. Уточнивши в травні 2016 року позовні вимоги, позивач зазначив в якості відповідачів також Управління культури Бахмутської міської ради та КП «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку» та просив стягнути з Бахмутської міської ради вказану суму заборгованості 42 412 грн. 24 коп. і компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 31 723 грн. 30 коп.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Бахмутський міський парк культури та відпочинку» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2013 року по січень 2014 року включно у розмірі 42 412 грн. 24 коп. та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у сумі 218 грн. 83 коп., а всього 42 631 грн. 07 коп.; рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, Управління культури Бахмутської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітку залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року рішення апеляційного суду Донецької області 22 серпня 2016 року скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства «Бахмутський міський парк культури та відпочинку» на користь ОСОБА_1 компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення апеляційного суду Донецької області 22 серпня 2016 року у даній справі залишено без змін.

При цьому Верховний Суд зазначив, що висновок апеляційного суду про те, що індекси споживчих цін повинні враховуватися не на час звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу (вересень 2015 року), а на час звільнення позивача, яке відбулося 31 січня 2014 року, оскільки законодавством не передбачено стягнення компенсації після припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем, не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати проводиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток, до ліквідації заборгованості із заробітної плати. Оскільки невиплата звільненому працівнику всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про стягнення вказаної компенсації за період з березня по листопад 2013 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме ст.ст. 47, 116 КЗпП України, ст.ст. 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», вважає, що законодавство не містить будь-яких обмежень щодо незастосування зазначених норм права відносно керівника комунального підприємства.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідачів - Бахмутської міської ради, управління культури Бахмутської міської ради у судовому засіданні просили розглянути апеляційну скаргу на розсуд суду.

Представник відповідача - комунального підприємства «Бахмутський міський парк культури та відпочинку» у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на відсутність грошових коштів на виплату компенсації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга в цій частині підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції на підставі розпорядження Артемівського міського голови № 50-рк від 02.03.2011 року та згідно з наказом відділу культури ОСОБА_3 міської ради від 02.03.2011 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора комунального підприємства «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку» по 01 березня 2012 року. Відповідно до п. 3.1 контракту за виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з встановленого йому посадового окладу в розмірі 4502 грн. 70 коп. Також встановлено, що керівнику можуть виплачуватися премії в розмірі посадового окладу за виконання наступних показників: при наявності фонду економії заробітної плати; за наявності прибутку; при забезпеченні безперебійної роботи атракціонів; винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення.

В подальшому з позивачем укладалися контракти на строк дії з 1.03.2012 року по 31.12.2012 року, з 02.07.2012 по 31.12.2012 року, посадовий оклад збільшився до 5200 грн. Додатковою угодою № 1 до контракту від 02.01.2013 року було встановлено з 02.01.2013 року ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 5856 грн. Крім того, було визначено строк дії укладеного 02 липня 2012 року контракту, а саме з 02.01.2013 року по 31.12.2013 року. На підставі розпорядження міського голови м. Артемівська від 21 січня 2014 року № 9 було звільнено позивача за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради № 6/82-1443 від 23.03.2016 року було вирішено перейменувати ОСОБА_3 міську раду у Бахмутську міську раду, у відповідності до вказаного рішення було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рішенням Бахмутської міської ради від 27 квітня 2016 року № 6/83-1474 перейменовано відділ культури ОСОБА_3 міської ради в Управління культури Бахмутської міської ради. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 01 липня 2016 року до контракту з директором КП «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку» від 02.02.2015 року ОСОБА_4 слова «Артемівську», «Артемівська», «Артемівський» замінено на слова «Бахмут», «Бахмутська», «Бахмутський».

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що КП «ОСОБА_3 парк культури та відпочинку» є самостійною юридичною особою, його керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством внаслідок його господарської діяльності. При укладанні контракту з позивачем ОСОБА_3 міська рада виступала як орган управління майном комунальної власності територіальної громади і не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у справі є КП «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку», в штаті якого перебував відповідач. Позивач висуває вимоги про стягнення заробітної плати та компенсації тільки з міської ради, тому суд не може вийти за межі позовних вимог і стягнути заборгованість з КП «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку».

Проте повністю погодитися з такими висновками неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею першою Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: ... заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту третього постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: … заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно доданої до матеріалів справи довідки вбачається, що заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2013 року складає 695.97 грн., за квітень 2013 року – 4798.40 грн., за травень 2013 року – 2525.47 грн., за червень 2013 року – 4798.40 грн., за липень 2013 року – 4798.40 грн., за серпень 2013 року – 4798.40 грн., за вересень 2013 року – 4798.40 грн., за жовтень 2013 року – 5952.38 грн., за листопад 2013 року – 1692.17 грн., за грудень 2013 року 2399.20 грн., за січень 2014 року – 5155.05 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення суми невиплаченої заробітної плати в сумі 42 412 грн. 24 коп. та компенсації за порушення строків її виплати в сумі 31 723 грн. 30 коп. Проте ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.09.2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу. До суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 42 412.24 та компенсації за порушення строків її виплати в сумі 31 723 грн. 30 коп. ОСОБА_1 звернувся 06 жовтня 2015 року.

До позовної заяви ОСОБА_1 доданий розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строку її виплати, підписаний головним бухгалтером КП «ОСОБА_3 міський парк культури та відпочинку», відповідно до якого сума компенсації складає 31 723 грн.30 коп. Апеляційним судом перевірений зазначений розрахунок і підстав вважати його неправильним не встановлено.

Отже, виходячи із зазначених норм матеріального права та встановлених обставин апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 31 723 грн. 30 коп. підлягають задоволенню, а враховуючи, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2016 року заборгованість по заробітній платі за період з березня 2013 року по січень 2014 року включно у розмірі 42 412 грн. 24 коп. стягнута на користь ОСОБА_1 з КП «Бахмутський міський парк культури та відпочинку» і в цій частині рішення суду залишено без змін постановою Верховного Суду, то компенсація за порушення строків виплати заробітної плати підлягає стягненню саме з КП «Бахмутський міський парк культури та відпочинку» .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з КП ««Бахмутський міський парк культури та відпочинку» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 317 грн. 22 коп.

Викладене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2016 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «ОСОБА_3 парк культури та відпочинку» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 31 723 грн. 30 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «ОСОБА_3 парк культури та відпочинку» в дохід держави судовий збір в розмірі 317,22 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 22.03.2018 року.

ОСОБА_5 Санікова