Постанова № 72912782, 14.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/76/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Корнелюк В.С. Провадження № 22-ц/773/299/18 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Русинчука М.М.,

суддів Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю: секретаря – Губарик К.А.,

представника боржника – ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_3 на ухвалу Локачинського районного суду від 17 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області знаходиться виконавчий лист №160/76/15-ц, виданий 31.03.2015 року Локачинським районним судом, про солідарне стягнення заборгованості та судового збору з неї та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «ОТП Банк» в розмірі 844 845,50 грн (841 191,50 грн кредитної заборгованості та 3 654 грн судового збору).

Дана заборгованість виникла на підставі кредитного договору №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року, який вона уклала з банком, а також договору поруки №8К-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та банком.

Зазначає, що 20.04.2017 року між нею та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 (про зміну валюти боргових зобов'язань) до кредитного договору №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року, відповідно до умов якого сторони домовилися змінити валюту зобов'язання за даним кредитним договором та встановити валютою зобов'язання гривню. На дату укладення додаткового договору заборгованість позичальника перед банком становить 67 554,59 доларів США. Пунктом 2.1.2. договору про внесення змін та доповнення №1 сторони узгодили, що розмір кредиту становить 813 840,74 грн.

20.04.2017 року між нею та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) до кредитного договору №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року, відповідно до умов якого позичальник зобов'язується погасити боргові зобов'язання у термін до 20.04.2017 року в розмірі 322 200 грн.

У п. 2.2. цього договору сторони обумовили, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та п. 2.1. додаткового договору, позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком у повному обсязі і банк, керуючись ст. 605 ЦК України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 1 486 911,92 грн.

Боржник ОСОБА_3 вказує на те, що 21.04.2017 року у відповідності до умов договору про внесення змін та доповнень №1 (про зміну валюти боргових зобов'язань) до кредитного договору №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року нею було погашено суму заборгованості в розмірі 322 200 грн, у зв'язку з чим решта суми заборгованості в розмірі 1 486 911,92 грн у відповідності до ст. 605 ЦК України була їй прощена та анульована банком.

Вважає, що з огляду на ці обставини вона є такою, що погасила свої боргові зобов'язання перед банком за кредитним договором №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року, у зв'язку з цим відповідне зобов'язання перед банком припинене.

Ураховуючи наведене, боржник ОСОБА_3 просила суд визнати виконавчий лист №160/76/15-ц, виданий 31.03.2015 року Локачинським районним судом, про солідарне стягнення заборгованості та судового збору з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 844 845,50 грн таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Локачинського районного суду від 17.01.2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_3 просила скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою її заяву задовольнити, з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з таких мотивів.

Місцевим судом встановлено, що рішенням Локачинського районного суду від 20.03.2015 року, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» у цивільній справі №160/76/15-ц та солідарно стягнуто на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року в розмірі 841 191,50 грн, а також 3 654 грн судового збору (а.с.64-65).

На виконання даного рішення суду Локачинським районним судом 31.03.2015 року видано виконавчий лист №160/76/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» 844 845,50 грн боргу на підставі якого постановою старшого державного виконавця Склезь Ю.М. органу державної виконавчої служби Локачинського районного управління юстиції від 11.11.2015 року було відкрито виконавче провадження за номером 49310467 про стягнення вказаної заборгованості з боржника ОСОБА_3 (а.с.119, 121). Цим же державним виконавцем 18.11.2015 року винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_3 84 484,55 грн виконавчого збору, а 19.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №52577199 (а.с.122, 123).

01.11.2016 року постановою державного виконавця Склезь Ю.М. органу державної виконавчої служби Локачинського районного управління юстиції матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №160/76/15-ц, виданого 31.03.2015 року Локачинським районним судом, передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області (а.с.124).

04.11.2016 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 прийнято до виконання виконавче провадження за номером 49310467 по примусовому виконанню згаданого виконавчого листа (а.с.125).

Боржник ОСОБА_3 звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа №160/76/15-ц, виданого 31.03.2015 року Локачинським районним судом, таким, що не підлягає виконанню, свої вимоги обґрунтовувала тим, що нею відповідно до укладеного з банком 21.04.2017 року договору про внесення змін та доповнень №1 (про зміну валюти боргових зобов'язань) до кредитного договору № СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року було погашено суму заборгованості в розмірі 322 200 грн, у зв'язку з чим решта суми заборгованості в розмірі 1 486 911,92 грн відповідно до ст. 605 ЦК України була їй прощена та анульована банком, що підтверджується повідомленням ПАТ «ОТП Банк» вих. №А00-4-А00-4/173 від 21.04.2017 року (а.с.88).

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В даній справі місцевим судом встановлено, що стягнута за згаданим рішенням суду з боржників в користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість погашена частково боржником ОСОБА_3 на суму 322 200 грн самостійно без повідомлення державного виконавця.

У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Проте, сторони виконавчого провадження в порушення вимог ч. 4 ст. 19 вказаного Закону письмово не повідомляли державного виконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення боржником, що як встановлено місцевим судом, підтверджується оглянутим у судовому засіданні виконавчим провадженням №49310897.

Враховуючи те, що боржником рішення суду не виконано добровільно у відведений для цього строк, державним виконавцем 18.11.2015 року винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 84 484,55 грн.

На даний час постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 накладено арешт на приміщення кінотеатру «Колос», що знаходиться по вул. Миру, 28 в смт Локачі Волинської області (а.с.127).

Суд у своїх висновках вказував на те, що виконавче провадження на час розгляду справи не закінчене, вжиття заходів примусового виконання рішення суду тривають, хоча боржником виконано свої зобов’язання перед ПАТ «ОТП Банк» в ході примусового виконання виконавчого листа.

Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 цього Закону, а згідно з ч. 7 ст. 27 Закону - у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

З огляду на те, що боржник не повідомила державного виконавця в строки, передбачені ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» про відсутність обов’язку погашення заборгованості перед ПАТ «ОТП Банк», а вжиття заходів примусового виконання рішення суду тривають, в тому числі щодо стягнення виконавчого збору, який є несплаченим, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення заяви відсутні, оскільки визнання виконавчого листа № 160/76/15-ц, виданого 31.03.2015 року Локачинським районним судом, таким, що не підлягає виконанню унеможливить стягнення виконавчого збору.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що основне зобов'язання не припиняється внаслідок укладення між сторонами в даному випадку 20.04.2017 року договору про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №СМ-8МЕ А00/001/2008 від 31.01.2008 року, згідно умов якого банк анульовує (здійснює прощення боргу) кредитну заборгованість, що виникла у ОСОБА_3 за умови, якщо вона погасить боргові зобов'язання у термін до 20.04.2017 року в розмірі 322 200 грн, оскільки кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості у судовому порядку.

Отже, оскільки в даній справі право на стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 було реалізоване кредитором шляхом звернення до суду з позовом, за результатами вирішення якого ухвалено судове рішення про стягнення кредитної заборгованості, то укладення вже в процесі виконання кредитором із боржником договору прощення боргу, не свідчить про припинення зобов'язання позичальника, яке виникло за цим судовим рішенням.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що боржником ОСОБА_3 не надано доказів та не наведено обґрунтованих підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий у відповідності до вимог закону на виконання рішення Локачинського районного суду, що набрало законної сили і не скасоване.

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що постановлена місцевим судом ухвала про відмову в задоволенні заяви боржника ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про наявність підстав для визнання згаданого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, спростовуються наведеними вище доказами і висновками апеляційного суду про те, що фактично і юридично обов’язок позичальника (боржника ОСОБА_3В.), покладений на неї зазначеним рішенням суду, яке примусово виконується, не виконаний і не припинений у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, що відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України виключає можливість задоволення розглядуваної заяви ОСОБА_3

В даному випадку сторони виконавчого провадження можуть врегулювати свої правовідносини в процесі примусового виконання судового рішення в інший, ніж обраний боржником, спосіб: шляхом укладення мирової угоди; подання стягувачем письмової заяви про припинення виконавчого провадження; його відмови від примусового виконання судового рішення, як це передбачено ст. 434 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 37, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Локачинського районного суду від 17 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: