Постанова № 72900315, 22.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року

м. Харків

справа № 635/8011/16-ц

провадження № 22ц/790/444/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування сторін):

позивач – ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2,

відповідач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 «Приватбанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року в складі судді Караченцева І.В.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2016 року ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») про заборону вчинення дій.

Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2007 року укладено Кредитний договір № HAG4G101270105, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство ОСОБА_3 «Приватбанк» (далі – ЗАТ КБ «Приватбанк), правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 40 000 доларів США 00 центів зі сплатою процентів у розмірі 1,00% щомісячно на строк до 18 червня 2027 року.

В цей же день укладено два договори:

-Договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_4

передав у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність житловий будинок № 5 по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 за реєстровим № 3955;

-Договір іпотеки № HAG4G101270105, предметом якого є житловий будинок № 5

по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 за реєстровим № 3958.

Позивач своєчасно сплачуювала щомісячний платіж. Однак у звьязку з ростом курсу доллара по відношенню до гривні ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору та не мала можливості сплачувати кредит, тому кредит погашено на суму 47 163 долари США 00 центів.

В жовтня 2016 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення про намір укласти від імені ПАТ КБ «Приватбанк» договір купівлі-продажу житла, що є предметом іпотеки, після спливу тридцятиденного строку з дня отримання данного повідомлення сторонній особі та реєстрацію права власності на вказаний будинок за ПАТ КБ «Приватбанк».

Посилаючись на те, що такі дії є неправомірними, вчиненими з порушеннями вимог частини 1 статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-1У «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі – Закон № 898-1У), ОСОБА_2 просила на час дії Закону № 898-1У заборонити ПАТ КБ «Приватбанк» звертати стягнення на житловий будинок № 5 по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області в позасудовому порядку, а саме – в порядку статті 36 Закону України «Про іпотеку» згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пред’явлений позов є неналежним способом захисту права, виходячи зі змісту статті 16 ЦК України. При цьому суд послався на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-333цс15.

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального, права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем обрано спосіб захисту цивільного права згідно з частиною 2 статті 386 ЦКУкраїни; будинок, що є предметом іпотеки, є місцем постійного проживання позивача; обставини, на які посилається ОСОБА_2 в позові, стосуються позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ КБ «Приватбанк» відзив на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги – судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 просила про захист її порушеного права як споживача та заборонити ПАТ КБ «Приватбанк», який на думку позивача неправомірно направляє на її адресу повідомлення про продаж спірного житла в позасудовому порядку, звертати стягнення на житловий будинок № 5 по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області в порядку статті 36 Закону України «Про іпотеку» згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становиша, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту частини 2 статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 36 Закону про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення не предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

Правовий аналіз наведених положень ЦПК України, ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме захист її прав як споживача та заборонити ПАТ КБ «Приватбанк» звертати стягнення на житловий будинок № 5 по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області в порядку статті 36 Закону України «Про іпотеку», не суперечить положенням статті 16 ЦК України. Зокрема, частиною 2 указаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Матеріали справи свідчать, що 19 червня 2007 року укладено Кредитний договір № HAG4G101270105, відповідно до умов якого ЗАТ КБ «Приватбанк, правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 40 000 доларів США 00 центів зі сплатою процентів у розмірі 1,00% щомісячно на строк до 18 червня 2027 року.

В цей же день укладено два договори:

-Договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_4

передав у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність житловий будинок № 5 по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 за реєстровим № 3955;

-Договір іпотеки № HAG4G101270105, предметом якого є житловий будинок № 5

по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 за реєстровим № 3958.

Вимоги про заборону ПАТ КБ «Приватбанк», який на думку позивача неправомірно направляє на її адресу повідомлення про продаж спірного житла в позасудовому порядку, звертати стягнення на житловий будинок № 5 по вулиці Пшеничка в смт. Високий Харківського району Харківської області в порядку статті 36 Закону України «Про іпотеку» згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, не ґрунтуються на змісті умов, укладеного між сторонами 19 червня 2007 року Іпотечного договору.

При цьому ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2017 року в складі судді Караченцева І.В. в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірне житло.

Крім того, в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2016 року по справі призначена судова економічна експертиза, провадження якої доручено експертам Харківського наукової-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_6.

Вищенаведені обставини дають підстави суду зробить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові з інших підстав.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, або розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 375, 382-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» про заборону вчинення дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 березня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

ОСОБА_7