Постанова № 72894905, 22.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/5011/14-ц Головуючий у І інстанції Дубановська І. Д.Провадження № 22-ц/780/328/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 22.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого – Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Олійника В.І.,

При секретарі – Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки «Мікрокредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Кредитна спілка «Мікрокредит» (далі КС «Мікрокредит») звернулася в Білоцеківський міськрайонний суд Київської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 02 жовтня 2012 року між КМ «Мікрокредит» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 151, за умовами якого, кредитна спілка наддала ОСОБА_3 кредит у сумі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності під 72% річних. Кінцевий термін погашення кредиту – 02 жовтня 2013 року.

Для забезпечення виконання зобов»язання позичальника перед кредитором, 02 жовтня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким, ОСОБА_2 зобовязалася солідарно з ОСОБА_3 відповідати перед КС «Мікрокредит» за виконання зобов»язань по кредитному договору № 151 від 02 жовтня 2012 року.

Так як ОСОБА_3 свої зобов»язання по кредитному договору не виконує, порушує умови кредитного договору, тому, позивач неодноразово намагався зв»язатися з відповідачами про виконання договірних зобов»язань, але вони на звязок не виходять та уникають повернення боргу.

Відповідно до вимоги про усунення ОСОБА_3 порушення кредитного договору № 151 від 02 жовтня 2012 року, вих. № 17/03-2014/1 від 17 березня 2014 року, КС «Мікрокредит» пропонувала ОСОБА_3 здійснити проплату заборгованості за кредитнои договором до 31 березня 2014 року, однак вимогу кредитної спілки, було проігноровано.

Станом на 03 квітня 2014 року загальна забогованість за кредитним договором ОСОБА_3 перед КС «Мікрокредит» становить 31 112, 41 грн., із яких: основна сума богу – 6 264,50 грн., проценти за користування кредитом – 5 820,33 грн., пеня -19 027,58 грн., яку позивач просив суд стягнути солідарно із відповідачів.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2014 року позовні вимоги КС «Мікрокредит» задоволені.

Не погоджуючись з заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2016 року, ОСОБА_2 оскаржида його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, змінити заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року, відмовивши КС «Мікркредит» в задоволенні позову в частині вимог до неї так як вважає, що заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року не відповідає нормам матеріального та процессуального права, судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, вказує на те, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області при розгляді справи не застосовано вимоги ст. 559 ЦК України.

Перевіривши законність та обгрунтованість заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що що 02 жовтня 2012 року між КМ «Мікрокредит» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 151, за умовами якого, кредитна спілка наддала ОСОБА_3 кредит у сумі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності під 72% річних. Кінцевий термін погашення кредиту – 02 жовтня 2013 року.

Для забезпечення виконання зобов»язання позичальника перед кредитором, 02 жовтня 2012 року між КС «Мікрокредит» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким, ОСОБА_2 зобов»язалася солідарно з ОСОБА_3 відповідати перед КС «Мікрокредит» за виконання зобов»язань по кредитному договору № 151 від 02 жовтня 2012 року.

Так як ОСОБА_3 свої зобов»язання по кредитному договору не виконує, порушує умови виконання кредитного договору, у неї, станом на 03 квітня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 112,41 грн., із яких: основна сума богу – 6 264,50 грн., проценти за користування кредитом – 5 820,33 грн., пеня -19 027,58 грн., тому, позивач намагався зв»язатися з відповідачами про виконання договірних зобов»язань, але вони на зв»язок не виходять та уникають повернення боргу.

Відповідно до вимоги про усунення ОСОБА_3 порушення кредитного договору № 151 від 02 жовтня 2012 року, вих. № 17/03-2014/1 від 17 березня 2014 року, КС «Мікрокредит» пропонувала ОСОБА_3 здійснити проплату заборгованості за кредитнои договором до 31 березня 2014 року, однак, вимогу кредитної спілки боржником було проігноровано.

Станом на 03 квітня 2014 року загальна забогованість за кредитним договором ОСОБА_3 перед КС «Мікрокредит» становить 31 112, 41 грн., із яких: основна сума богу – 6 264,50 грн., проценти за користування кредитом – 5 820,33 грн., пеня -19 027,58 грн., яка, на час розгляду справи в суді не погашена.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В ч. 2 ст. 554 ЦК України вказано, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 не виконала вз»ятих на себе зобов»язань із повного погашення всієї суми кредиту за кредитним договором № 151 від 02 жовтня 2013 року, в зв»язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про задоволення позовних вимог КС «Мікрокредит» так як у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачі вз»яті на себе зобов»язання за кредитним договором та договором поруки не виконали.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що при розгляді цивільної справи, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області не застосовано вимоги ст. 559 ЦК України, щодо припинення договору поруки, так як вони не знайшли свого підтвердження в суді.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2014 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2014 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: